Прим. ред.: Даний матеріал є перекладом частини статті дослідника польського військового спорядження Модерної доби Маріуша Цеслі “Нагрудники та наплічники середньовічних обладунків із музею Війська Польського у Варшаві в порівнянні із тодішніми латними комплектами”, опублікованої у 2015 р.

Ознайомитись із нею мовою оригіналу можна за посиланням: https://docplayer.pl/50517142-Napiersnik-i-naplecznik-kostiumowy-z-muzeum-wojska-polskiego-w-warszawie-na-tle-zbroi-tego-typu.html#show_full_text

Вступ

Станом на кінець XV ст., здавалось, що захисне озброєння зазнало фінальної стадії еволюції, але творчість зброярів не знала меж. На цей час було створено ряд екстравагантних обладунків, які навіть зараз видаються неймовірно технологічними. Але не варто обманюватись – на практиці, вони були важкими, громіздкими, позбавлені будь-яких, або принаймні, більшої частини корисних для бою якостей. Характеризуючи такі лати, можна сказати, що ці комплекти представляли собою мистецтво для мистецтва. Величезні зусилля, вкладені в зовнішній вигляд, систему рухів носія обладунків, роблять ці лати одним із найдосконаліших винаходів зброярів початку Модерної доби.

Концептуально, латний костюм представляє собою натільну броню, яка на своїй поверхні (або тільки на деяких частинах), має декоративну обробку. Загальні характеристики латного костюму будуть описані в подальшій частині матеріалу. Підкреслимо, що в цьому дослідженні, ми робимо спробу систематизувати та в цілому класифікувати костюмний обладунок. Однак не слід думати, що ми проаналізуємо нижче всі костюмні обладунки – в цьому випадку необхідно буде писати ряд монографій.

Костюмний обладунок для пішого бою з панцерною спідницею

Для пішого бою, який станом на кінець XV ст. проводився із використанням різних видів зброї, таких як спис, меч, кинджал, сокира, люцернський молот, виник новий тип обладунку, який використовувався зокрема при дворі імператора Максиміліана I (1493-1519). Представлений нижче обладунок мав латну спідницю та важкий шолом із забралом, прикріпленим до нагрудника та наспинника. Оскільки обладунок не мав фокра (Прим. ред.: опора для спису, елемент нагрудника, особливо популярний при кінних боях на лицарських турнірах), наплічники були зроблені симетричними. Шість обладунків цього типу збереглись у різноманітних європейських колекціях. Найраніший із них був виготовлений близько 1495 р. для Великого камерарія Бургундії Клода де Ворде (в 1515 році), двома італійськими зброярами – Даміано Мііссалья (працював у 1480-1514 рр.) та Марко Меравіглія (від 1482 р.), які працювали в майстерні імператора Максиміліана I в Артуа. Нині, один з таких обладунків зберігається у Віденській камері військового спорядження (Прим. пер.: в оригіналі – “Віденській Рюсткамері”/Rustkammer) (мал.1.а).

Дуже схожий обладунок був виготовлений Франческо де Мерате (працював у Мілані та Артуа), в тій же майстерні, для імператора Максиміліана I, між 1500 і 1508 рр.; в даний час, він так само зберігається у Віденській камері військового спорядження (мал.1.б).

У Лідсі знаходиться обладунок того ж типу, зроблений у 1520 р. для англійського короля Генріха VIII Тюдора (1509-1547) італійськими латниками (шолом носить марку майстерні сім’ї Міссалья з Мілану) (мал.2).

Ще два таких обладунки знаходяться в Музеї армії в Парижі. Перший з них описаний як “французько-італійський обладунок” (мал.3.а). Частини обладунку, які прикривають ноги, італійського походження, а верхня частина, яка захищає торс – німецька. Обладунок надійшов з Арсеналу в Седані (Муніципальний музей Седана). Другий паризький обладунок (мал.3.б), виготовлений нюрнберзьким платтнером (Прим. пер.: латним майстром; далі вказується оригінальний термін) Кунцом Лохнером. Як і попередній обладунок, він надійшов із Муніципального Музею Седана.

Обладунок для пішого бою з панцерною спідницею створювався головно німецькими майстрами для німецьких замовників, проте, він не набув широкого поширення по всій Європі, як інші їхні творіння. Тут варто підкреслити, що такого роду обладунок був винаходом німецьких зброярів, і німцями ж використовувався. Єдиний відомий обладунок, зроблений за межами Німеччини, знаходиться в Англії, але він безсумнівно так само був створений під впливом німецької латної “моди”.

Костюмний обладунок як складова латного гарнітуру

Тенденція, задана обладунком зі спідницею, матиме продовження в інших латних гарнітурах. Перший, який розглядатимемо, має назву “Гарнітур із дубовим листям” (№ А49-А64) (мал.5.а). Виготовлений майстром Кольманом Хельмшмідтом в 1520 р. для коронації Карла V Габсбурга (1519-1556) в Аахені. Інший гарнітур, який включає в себе обладунок з панцерною спідницею, був також виготовлений для імператора Карла V так само Кольманом Хельмшмідтом (№ A93-A107) (мал.5.б). Стиль, в якому виконані декоративні елементи, вказує на роботу Аугсбурзького майстра Даніеля Хопфера-Старшого (1470-1536).

Наступний обладунок з панцерною спідницею входить до гарнітуру, виготовленого Дезідерієм Хельмшмідтом (1513-1579) в 1545 р. Гарнітур цей планувався, як подарунок Карла V для сина Філіппа, пізніше короля Іспанії Філіппа II (1556-1598); зберігається комплект у Королівській Палаті зброї в Мадриді (№ A189-A216) (мал.5.в).

Типологічно схожі обладунки знаходяться і в інших комплектах – зокрема, подарованому Фердинандом I Габсбургом (1503-1564), для сина Фердинанда II (1529-1595), роботи платтнера Йорга Зойзенхофера (1500-1580), завершений у 1547 р. (мал.6.а). Він відомий як “Орлиний Гарнітур” (Прим. пер.: “Adlergarniture”).

Другий схожий гарнітур був виготовлений протягом 1549-1550 рр., для старшого сина Фердинанда I, Максиміліана II (1564-1576), (мал.6.б), майстром-латником Маттіасом Фрауенрайсом-Старшим (1505-1549), в Аугсбурзі. Автором декору був Йорг Зорг (1522-1603). Наступний такого роду гарнітур отримав у середовищі дослідників назву “Rosenblattgarnitur” (Прим. пер.: буквально “гарнітур-трояндовий листок”), був виготовлений у 1571 р. Францом Гроссгеделем з Ландсгута (1520-1581), для імператора Максиміліана II Габсбурга (мал.6.в).

Костюмний кінний обладунок з панцерною спідницею

Якщо в тодішніх зброярів вийшло створити обладунок з панцерною спідницею для пішого бою, то виникнення такого роду комплекту для вершника стало питанням часу. Так, в Інсбруку над створенням таких шедеврів спеціалізувався Конрад Зойзенхофер, творець обладунків для тоді ще ерцгерцога Карла Габсбурга в 1512-1514 рр. (майбутній імператор Карл V). Обладунок з панцерною спідницею зберігається у Віденській камері військового спорядження (мал.7.а). Декор обладунків створив майстер Даніель Хопфер-Старший (1470-1536).

Наступним є обладунок, виготовлений у 1514 р. для короля Англії Генріха VIII. Наразі він зберігається в Тауері (мал.7.б). Його авторами є Філіппо де Грампіс та Джованні Анджело де Літтіс, декоративне оформлення виготовив Пол ван Вреланд з Брюсселя. Це, напевно, найвідоміший обладунок в світових колекціях. Спідниця має невеликі отвори навколо вирізів спереду і ззаду, ймовірно, для кріплення кольчуги. У такій конфігурації його можна використовувати для пішого бою, після установки відповідних підсилюючих елементів. Спідницю також має обладунок Альбрехта Прусського Гогенцоллерна (1490-1568) (мал.7.в).

В Метрополітен-Музеї Нью-Йорку зберігається латна спідниця, дуже схожа на частину комплекту Генріха Тюдора (мал.8.а). Вона виготовлена згадуваним Конрадом Зойзенгофером в Інсбруку в 1510-15 рр.

Звичайний кінний та піший обладунок із декоративними розрізами

У Дрезденській Палаті зброї знаходиться обладунок принца Вольфганга Ангальт-Кетенського (1492-1566), який датується 1515 р. (мал.9.а). Навідміну від комплектів вище, цей обладунок для хлопчика, хоч і дуже схожий за конструкцією та художнім оформленням із “дорослими” латами – в Палаті зброї в Вартбурзі (мал.9.б). Його приписують саксонському курфюрсту Йогану Фрідріху I (1532-1554). Стиль виконання вказує на Аугсбузького платтнера Кольмана Хельмшмідта; декоративне оформлення – роботи Даніеля Хопфера-Старшого.

Племінник майстра Конрада Зойзенхофера, Йорг Зойзенхофер (1500-1580), виготовив у 1533 р. костюмний обладунок для польського короля Сигізмунда II Августа. Цей комлпект був подарунком Сигізмунду від майбутнього свекра, короля Чехії та Угорщини Фердинанда I Габсбурга (імператор від 1558 р.). Наразі він знаходиться в Національному музеї Будапешту (мал.10). Саме цей обладунок вважається першою великою роботою цього платтнера. Для обладунку було виготовлено два сідла, одне з яких збереглося до нашого часу. В нас існують сумніви тільки відносно того, чи був він коли-небудь переданий офіційно Краківському королівському двору.

Повільна зміна стилю костюмного обладунку починається приблизно від 1525 р. Розрізів стало значно менше, а карбування, яке імітувало пуфи, зникло. Декоративне оформлення стало зосереджуватися на гравіруванні, з імітацією парчі. Зокрема, обладунки цього типу можна знайти в згадуваному Музеї Армії в Парижі (№. G11 і G12) (мал.11. а, б). Обладунок № G12, можливо, виготовлений у майстерні сім’ї Негролі й датується 1530 р.

У Музеї Келвінгроув у Глазго в даний час знаходиться половинчастий обладунок (№. Е. 1939. 64. s) (мал.12), який колись, ясна річ, був більш повним. Авторство цього обладунку належить платтнеру з Нюрнберга, Кунцу Лохнеру (1510-1567). Обладунок належав ерцгерцогу Максиміліану Габсбургу, який згодом стане імператором Максиміліаном II (1527-1578).

Ще одним прикладом є наспинник, який наразі зберігається в Музеї Польської армії у Варшаві (мал.13). Ми припускаємо, що це робота Mіхаеля Вітца-Молодшого (бл. 1505-1588), платтнера з Інсбрука (у верхній частині наспинника є клеймо у вигляді букви “W”). Тим не менше, авторство під великим питанням.

Звичайні кінні та піші обладунки з різаним костюмним декором найчастіше представлені серед всіх видів костюмного захисного спорядження. Передусім, це було пов’язано з простотою їх виготовлення. Цей підтип, можливо, виник на Апеннінському півострові. Не дивно, що Інсбрук, близький до італійських центрів виготовлення лат, швидко перейняв та прийняв ті зразки, які йшли через нього далі на північ.

Звичайний кінний та піший обладунок з пуфами і розрізами

У 1511 р. платтнером Гансом Рабейлером з того ж таки Інсбруку (працював у 1501-1519 рр.) був створений обладунок для хлопчика, з пуфами та декорований розрізами. Він був призначений для ерцгерцога Карла, майбутнього імператора Карла V. Наразі він зберігається в колекції Віденської камери військового спорядження (мал.14.а). У Метрополітен-Музеї Нью-Йорку є обладунок з пуфами, роботи невідомого майстра з Ландсхута. Обладунок виготовлений приблизно в 1515 р. (мал.14.б).

Ще один обладунок цього типу знаходиться в Державному Історичному Музеї Москви. Обладунок виготовлений на початку XVI ст., однак шолом його не входить в комплект, та датується другою половиною XVI ст. Облдунок до червня 1940 р. зберігався в Музеї Армії в Парижі, і потрапив до СРСР вже з Німеччини в якості репарацій (Прим. пер.: подвійний трофей, виходить…) у 1946 р. (мал.14.в).

У Бернському Історичному музеї зберігається обладунок для вершника (мал.15.а). Виготовлення обладунку приписується платтнеру Гансу Рабейлеру, а його створення датується 1510-1515 рр.

Королівська Збройна палата в Стокгольмі зберігає обладунок німецького походження, датований початком XVI ст. (мал.15.б). Як і попередній – це обладунок для вершника, на що вказують монтажні отвори для фокру на правій стороні нагрудника (сам фокр загублений).

У Музеї Армії в Парижі зберігаються деталі костюмного обладунку з пуфами: повний захист рук і ніг (№ G376). Два крайніх обладунки цієї групи знаходяться в Німецькому історичному музеї в Берліні (№ W 2326 і W 2327). Вони датуються приблизно 1515 р., і були виготовлені південно-німецькими анонімними платтнерами (мал.16.а, б).

Обладунки цього типу – ще одна велика група костюмних лат. Однак їх характерною рисою є дещо нижчий рівень якості виготовлення – тому немале число платтнерів, які були авторами подібних комплектів, залишаються анонімними.

Екстравагантний костюмний обладунок.

Ця назва закріплена за групою костюмних обладунків, в яких повний захист рук виконаний у вигляді рукавів верхнього одягу. Вона включає в себе обладунок, який зберігається в Ермітажі (мал.17.а), хоча його обробка досить мізерна (Прим. пер.: формулювання автора). Пуфи та різаний декор були нанесені на нагрудник, наспинник та набедренники. Розрізи були зроблені під кутом 45 °. Отвори для кріплення фокру розташовані на правій стороні нагрудника, що вказує на те, що цей обладунок для вершника. Обладунок виготовлений у 1510-1515 рр. платтнером Гансом Рабейлером.

Трьохчетвертинні лати аналогічного типу знаходяться в колекції Воллеса в Лондоні (мал.17.б). Вся його поверхня імітує костюмний обладунок з пуфами та різаним декором. Обладунок датується 1520 р. Авторство приписують анонімному Аугсбурзькому платтнеру, декор – Даніелю Гопферу-Старшому.

У Музеї Польської армії у Варшаві зберігається нагрудник (№ 190). Початково, він знаходився у Збройовій палати Радзивіллів у Несвіжі (мал.18). Нагрудник виконаний у формі Міпарті (Прим. пер.: фр. “Костюм, розділений різними кольорами, вертикально навпіл”), імітуючи костюм ландскнехтів. Це єдиний обладунок з таким декором в колекціях. Мода на обладунки цього типу тривала недовго, та закінчилась у 30-х рр. XVI ст. зі смертю Кольмана Хельмшмідта (помер у 1532 р.) Цей висновок підтверджується тим фактом, що не збереглося інших робіт в подібному стилі.

Висновки

Авторський розподіл костюмних обладунків на конкретні підтипи має метою систематизацію цього типу захисного озброєння. Це перша публікація, присвячена цій проблемі, але, очевидно, не остання. Висловлюємо побажання доцільності початку полеміки з цього питання в науковому середовищі, тим більше що це питання не є повністю дослідженим, а інформація про досліджувані предмети із музейних каталогів наразі виступає повною заміною наукових знань про перелічені типи обладунків в цілому.