Сер Роберт був Лордом-хранителем П’яти портів, титул якого отримав за відвагу при облозі Калаверока в 1300 р. Того ж року король Едуард I зробив його лицарем-баннеретом. Він помер у 1327 р., не залишивши спадкоємця, а його володіння перейшли після заміжжя його доньки Маргарет до роду Чейн.

З головою коня, яка зображена на його могилі та на флюгері церкви, пов’язана пізніша й нічим не підтверджена легенда, згідно з якою Шурланд зі злості наказав закопати живцем священика, і щоб уникнути суду за цей злочин, який повинен був початися якраз тоді, коли король перебував на борту корабля поруч з островом Шеппі, Шурланд на коні підплив до корабля, вимолив у короля прощення, яке було йому даровано за цей ризикований вчинок, і на коні ж виплив на берег.

На березі йому зустрілась стара жінка, яка передбачила, що кінь, який врятував йому життя, стане причиною його смерті. Гордовитий Шурланд, аби обдурити долю, вихопив меч і зарубав свого вірного скакуна, чиї кістки так і залишилися лежати на березі. Через багато років Шурланд проходив повз з одним своїм другом, і, розповівши йому цю історію, штовхнув кінський череп. Осколок кістки пробив лицарю ногу. Рана загнила, ставши причиною його смерті. Це все нам повідомляє місцева легенда, не дуже правдоподібна хоча б тому, що на надгробній плиті кінську голову за вуздечку веде озброєна фігура, можливо дружинник або сквайр. Як би там не було, кінь на надгробку є просто символом лицарського рангу. Створена приблизно в той же час фігура, яка веде коня, до сих пір збереглася поруч із західними дверима Ексетерського собору. Флюгер із кінською головою був, ймовірно, виготовлений пізніше на підставі вищезгаданої легенди (Прим. ред.: ні разу не нагадує “Віщого Олега”; параралельно, маємо мотив смерті від полеглого коня і у “Сазі про Орварда Одда” ХІІ ст.).

Інтерес для нас представляють лати і спорядження лицаря. Точно відтворена зворотна сторона щита з усіма ременями. Поруч зображено стяг. На голові коня залишились сліди зображення кольчужної сітки, дозволяючи припустити, що колись вона була повною. Сюрко зображене простьоганим, довгими паралельними рядами. На ньому були зображені здиблені срібні левики на лазуровому фоні – герб Кентського роду Лейбурн. Сер Вільям де Лейбурн був під Калавероком, і Шурланд ймовірно носив його герб як його наближений.

Процитовано та перекладено із “Монументальних скульптурних надгробків Великої Британії” авторства Ч. Стотарда.