Навесні 535 р. візантійська армія на чолі з намісником Соломоном поверталась у Карфаген, здобувши рішучу перемогу над мавританськими бунтівниками. Але варто було ромеям увійти в давнє місто, як тут же прийшла вістка, що маври знову повстали, сповнені крім цього й бажанням помститися за своїх близьких. І вкотре полем бою стала багатостраждальна Бізанцена. Соломону і його…
Категорія: Історія Середньовіччя
Василь Босак. Життя та історичні праці Пріска Паннійського
Візантійський історик Пріск Панійський мешкав в період створення і піднесення на теренах імперії політичної, наукової, та літературної думки. Основною причиною цього була політика імператора Феодосія ІІ (401–450 рр.), що був вихідцем зі старої однойменної династії ще часів Західної Римської імперії. За свою любов до науки від сучасників він отримав прізвисько Каліграф. За сприяння імператора в…
Що в імені тобі моїм? Особливо, як звуть мене Порфирій
У різні роки VI ст. в Константинополі були на слуху два створіння Божі на ім’я Порфирій. Чим же вони привернули увагу непідкупного столичного люду? Перше створіння було людиною – цей Порфирій був одним з найкращим візничим за всю історію столичного Іподрому. Принаймні, нікому із його конкурентів не вдавалось бути удостоєним семи статуй в місті, продовжуючи…
Страх і ненависть у візантійській Африці. Частина І
Весною 534 р. завершувались останні акти п’єси під назвою «Загибель Королівства вандалів». Король Гелімер (530-534), який до того часу відступив до гір Папуа на кордоні з Нумідією, вже готувався здатись на милість переможцю – великому Велізарію, який готувався відправитись в Константинополь за заслуженою нагородою. Полководець був задоволений звершеннями в повній мірі, і це не дивно…
Володимир Лагодич. Генріх І Птахолов – перший король Німеччини
Непідготовленому оку легко помітити, що зі смертю Карла Великого його держава почала занепадати – пояснення цьому просте, навіть для сучасників спадкоємці Шарлеманя вже ніколи не іменувались Великими. Вже його син, Людовік, був названий сучасниками Благодухим; його внук, Карл, якому за договорами у Вердені 843 р. та Мерсені 870 р. відійшли території сучасної Франції, хоч і…
Фантастичні слони та їх застосування в господарстві
Зпосеред всього, ми завдячуємо швейцарцям і за першу спробу систематизації знань про флору і фауну. Першим спробував це зробити вихідець із кантонів Конрад Геснер у 1551 р. Нижче пропонуємо енциклопедичний опис відомостей про слонів – або принаймні того, що про них уявляли в ХVI ст.: “Слон абсолютно чорний, лисий, спина його тверда, живіт м’який, шкіра…
Володимир Лагодич. Утворення герцогства Нормандія
Суперечності в науковому середовищі на предмет появи герцогства Нормандія в 911 р. тягнуться не одне десятиріччя. Причин на це достатньо – тексти джерел відсутні, крім однієї грамоти Карла Простуватого від 14 березня 918 р., яка запевняє в тому, що Руан був пожалуваний Роллону королем pro tutela regni («для захисту королівства»), — таким чином, це радше…
Книга Роберто Вальтуріо “Про мистецтво війни” 1460 р.
Ця машина, що радше нагадує міфічного звіра – “арабський бойовий дракон для штурму міст”, описаний у згадуваній книзі, яка була поза тим і у Леонардо да Вінчі. Автор “Про мистецтво…”, Роберто Вальтуріо (1405-1475) – військовий інженер на службі Сиджизмондо Малатести, відомого як «Вовк Романьї» – правителя Ріміні і одного з найсильніших кондотьєрів того часу, який…
“Селянин не може ні народитись, ні одружитись, ні вмерти, не приносячи користі хазяїну…”
Саме такий жарт був популярним на теренах Священної Римської Імперії XV-XVI cт. Наша історія починається у селі Нікласгаузен у 1476 р. Його жителю, Гансу Бьому, відкрилась Божа істина – Провидіння йому вказало, що з того часу всі пашні, ліси, луги й озера належать простим людям. Що не має більше бути ні властей, ні податків, а…
Едуард Макаренко. Слов’янські війни Людольфінгів Х ст.: Антихристиянське повстання 983-998 рр.
Перша частина: https://lvivmedievalclub.wordpress.com/2020/02/09/slovjanski_vijny_ludolfingiv_za_henricha_i/. Друга частина: https://lvivmedievalclub.wordpress.com/2020/03/28/slovjanski_vijny_ludolfingiv_2_za_ottona_i/. Короткочасне правління наступника Оттона Великого, Оттона ІІ (973-983 рр.) проявлялось переважно в зайнятості на західних та південних кордонах Імперії (боротьба за утримання Лотарингії та спроби завоювання Південної Італії). Тривала відсутність імператора і зарозуміла та халатна політика маркграфа Північної марки Дітріха фон Гальденслебена щодо своїх язичницьких підданих[1] створювало з часом…
Львівський історичний клуб 