В ранньосередньовічній Скандинавії поселення ніколи не досягли великих розмірів, Хедебю, яке мало розмір 24 гектарів було чи не найбільшим таким містом. Такий тип міст був характерний для VIII –X ст. і в Скандинавській історіографії вони отримали назву віки. Цей тип поселень був перенесений скандинавами і на територію північної Русі.
Категорія: Раннє Середньовіччя (V-XI ст.)
Руси як промоутери Київської Русі, або що писали про русів закавказькі історики?
Бачимо, що контакти русів та слов’ян з народами Закавказзя (зокрема й вірменами) мають доволі довгу та цікаву історію. Руси відігравали роль не тільки грабіжників та воїнів, але були й промоутерами Київської Русі, рекламуючи її на Закавказзі, через що місцеві хроністи вже мали певне враження про це державне утворення. Зауважимо, що справжні контакти між двома світами почалися лише із прийняттям християнства Руссю, коли остання увійшла не тільки в світ християнських держав, але стала частиною “ромейської цивілізації”, де була й Вірменія.
МЕТОДОЛОГІЯ ДЖЕРЕЛОЗНАВЧОЇ РОБОТИ З ЛЕГЕНДАРНИМИ САГАМИ. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ.
В сучасній пострадянській історіографії за «легендарними сагами» закріпилась слава художньої літератури, яку не можна трактувати, як історичне джерело. Хоча в світовій історіографії «сагам про давні часи» присвячено велику кількість теоретичних напрацювань, вони так і не залучались до наукового обігу російськими та українськими істориками. Більшість текстів саг не перекладені, або фрагментарно перекладені слов’янськими мовами. Перед дослідниками постає завдання переосмислення даного питання, заснованого на критичному джерелознавстві та залученні сучасної світової історіографії.
РЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА ВІЗАНТІЙСЬКОГО ІМПЕРАТОРА–ІКОНОБОРЦЯ КОНСТАНТИНА V
Дослідження найважливіших аспектів іконоборства VIII–IX ст. надзвичайно актуальне для осмислення багатьох фундаментальних підвалин не лише подальшої історії християнства, але й усієї історії Візантійської імперії, для якої релігія була невід’ємною складовою усіх сфер життя впродовж більш ніж тисячолітнього існування цієї держави. Розгляд найважливіших аспектів політики держави щодо Церкви у Візантії у VIII ст. є ключем для розуміння багатьох проблем візантійської історії.
ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ В ЕПОХУ ОТТОНІВСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ
В історії Західноєвропейської науки, Раннє Середньовіччя є одним з найменш досліджених періодів. В статті пропонується нелінійний підхід до історії науки, завдяки якому заключний етап доарабської Західноєвропейської науки (т.зв. «Оттонівське Відродження») розглядається через призму як античної, так і власне ранньосередньовічної математичної та філософської традиції. Центральне місце дослідження присвячене філософському осмисленню математичних праць Герберта Аврілакського, останнього визначного науковця Раннього Середньовіччя.
ВІД КНИГИ ІЗ ДАРРОУ ДО ПСАЛТИРЯ КОРМАКА: ЕВОЛЮЦІЯ ОЗДОБЛЕННЯ ІРЛАНДСЬКИХ РУКОПИСІВ
Ірландія вступила в епоху Середньовіччя із власною, самобутньою культурно-релігійною традицією. В першу чергу це було викликано таким фактором як природна ізоляція. Знаходячись на віддаленому від континенту острові ірландці не зазнали впливу з боку Римської імперії чи інших країн, що дозволило їм зберегти власні культурні надбання і довгий час залишатися поза межами глобалізаційних процесів.
ЛИЦАРСЬКІ ТУРНІРИ ТА ТУРНІРНЕ ОЗБРОЄННЯ
Стаття узагальнює знання про таке явище Середньовіччя, як лицарські турніри, про їхню історію, про ритуали, що мали місце на лицарських турнірах, про типи боїв під час турнірів та про те, яка зброя та обладунки на них використовувалися, як ця зброя і обладунки змінювалися з часом.
Засідання ЛМК: “Від Книги із Дарроу до Псалтиря Кормака: еволюція оздоблення ірландських рукописів”
ЗАПРОШУЄМО НА ВІДКРИТУ ЛЕКЦІЮ
ЛЬВІВСЬКОГО МЕДІЄВІСТИЧНОГО КЛУБУ
на тему:
“Від Книги із Дарроу до Псалтиря Кормака: еволюція оздоблення ірландських рукописів”
Зустріч відбудеться 16 березня (середа) о 11-50.
Місце зустрічі – кафедра історії середніх віків та візантиністики.
Звітуватиме – Ксенія Скшентувенська (історик, 3 курс)
Каролінгське відродження: передумови, творці, досягнення
У статті розглядається феномен Каролінгського відродження. Шляхом аналізу історичних подій, автор простежує передумови цього першого відродження вченості у Західній Європі, розповідає про його творців і їх досягнення. Автор приходить до висновку, що Каролінгське відродження було закономірним явищем своєї епохи, і мало великі здобутки та наслідки для наступних сторіч.
Початки західного чернецтва. Бенедикт Нурсійський.
Однією з форм організації релігійного життя у християнстві є чернецтво. Однак це не унікальний лише для християнства вид релігійного життя. Чернецтво поширено і серед інших релігій, наприклад у індуїзмі та буддизмі, а також у ісламі. Власне у християнській традиції, чернецтво – це спосіб життя людини, яка зрікається світу і віддається служінню Богу у монастирях[1]. Відповідно, необхідно дати визначення поняттю “монастир” – це форма організації чернецтва; згромадження ченців, що проживають за правилами і нормами, зафіксованими у монастирському статуті, а також комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесених огорожею чи стіною. Для монастирів характерним є спільність майна, прибутків, колективне ведення господарства.
Львівський історичний клуб 