У статті розглянуто відносини між польськими та німецькими церковними структурами в другій половині ХІ ст. Крізь призму внутрішньополітичного життя Польщі та політичіної історії німецьких земель, а також процесів християнізації словянських теренів зроблено спробу визначити розвиток польсько-німецьких церковних відносин у другій половині ХІ ст. Визначено ознаки стабілізації міждержавних відносини у цей період, розглянуто поморські походи 90-х років ХІ ст. як засіб покращення стосунків між польськими та німецькими церковними інституціями.

У статті висвітлено особливості сприйняття церковного розколу 1054 р. в країнах Західної Європи ХІ–ХІІІ ст. Розглянуто спроби подолання церковного розколу на прикладі відносин між представниками Західної та Східної Церков, зокрема, скликання соборів, що мали на меті поновити церковну єдність.

Гендерне питання на території Русі та Скандинавії дещо відрізнялось від Загальноєвропейського. На цих територіях жінки мали набагато ширші політичні та соціальні права, могли володіти власністю, брати участь у вічах (скандинавський тінг), обирати собі чоловіків тощо. Становище жінки було практично рівним становищу чоловіка, приміром жінка могла разом з чоловіками бенкетувати, при чому знатні жінки займали відповідні місця, на відміну від давньогрецьких жінок, які мали перебувати лише в певній жіночій частині столу. Жінки в Скандинавії могли бути головами роду, організаторами походів та подорожей, воїнами, правителями тощо. Ця культурна ситуація сприяла тому, що в історії Русі фігурують жінки, діяльність яких досить добре зафіксована в джерелах та можемо розцінювати їх як суб’єкт тодішньої політки,через прямий та опосередкований вплив на сучасні їм події.

31 липня 2016 р. відійшов у вічність видатний український археолог Филипчук Михайло Андрійович (1955-2016), директор Інституту археології ЛНУ ім. І. Франка, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки ЛНУ ім. І. Франка. Наше товариство висловлює глибоке співчуття рідним та близьким у зв’язку зі смертю Михайла Андрійовича.

Напевно, найбільшою похвалою для будь-якого вченого є те, щоб його ім’я жило вічно, а його праці користувалися попитом і в далеких нащадків. Саме тому, хочемо опублікувати анотацію до “magnus opus” Филипчука М. А. – Слов’янські поселення VIII–X ст. в українському Прикарпатті (2012 р.)., щоб ні його праця, ні сам автор не були забутими!