Надворі 541 рік. Персидський шахіншах Хосров І вкотре безцеремонно навідався у гості на північно-східний кордон Візантійської імперії, штурмуючи аванпости Петра, Діоскурія та Піцунда. На Аппенінському півострові ромейські війська женуть в гори остготів, беруть в облогу Верону і скоро, здавалось би, весь італійський чобіт буде в руках імператора Юстиніана. Воно й не дивно – у останніх…
Категорія: Християнський світ Сходу
Ольга Бабій. Візантійсько-печенізькі війни 1053-1072 рр. в рецепції Іоанна Скіліци та Михаїла Аталіата
У другій половині ХІ ст. однією з найбільш могутніх держав у військово-політичному та соціально-економічному аспектах розвитку була Візантійська імперія. Після падіння Першого Болгарського царства у 1018 р. імперія ромеїв, завоювавши терени вищезазначеної Болгарської держави, вступила в тісні взаємозв’язки з кочовими племенами – печенігами, які кочували на території Північних Балкан, Північного Причорномор’я та Подунав’я ще з Х ст. і…
Візантійський шолом з німецькою назвою
Якщо задати військовому історику звичне питання для наших теренів – у яких шоломах воювала ромейська армія, то він насамперед уточнить – в який період? Це якщо у нього є час і бажання читати детальну лекцію. А ось якщо ні того, ні іншого у нього немає, то він, швидше за все, кине: “Шпангенгельм”, залишивши вас у…
Володимир Лагодич. Про двох слов’ян у армії Юстиніана Великого
Повертаючись до теми слов’ян у візантійській армії (яких було немало у VII ст.: https://cutt.ly/En5wxkM), слід звернутись до Агафія Міренейського та його твору “Про правління Юстиніана”. Цей ромейський історик хронологічно продовжив справу Прокопія Кесарійського до 558 р., згадавши цілий ряд зовнішньополітичних подій – одна лиш учать римлян у лангобардо-гепідському протистоянні чого коштує. Торкнувся Агафій і подій…
29.05.1453
“Плачте, християни Сходу і Заходу, сумуйте та плачте над цим великим руйнуванням. У вівторок, 29 травня 1453 року сини Агари взяли град Константинополь… І коли Костянтин Драгаш… почув цю новину… він схопив свій спис, підперезався мечем, сів на свою кобилу, і накинувся на турків, нечестивих псів. Він убив десять пашів і шістдесят яничар, але меч…
Що робити молодику, якому не пощастило позбутись достоїнства?
Історія держави ромеїв знала чимало особистостей, які, будучи євнухами, славно послужили своїй країні. Таким, напевно, хотів стати і деякий Елефтерій, якого імператор Іраклій відправляв наводити порядок у Равеннському екзархаті. Приводом для відправки став бунт у Неаполі під очільництвом аристократа Іоанна Компсіна та компанії із солдатів, незадоволених відсутністю зарплатні. В ході того бунту загинув екзарх Равенни…
Руське джерело про штурм Константинополя 1204 р.
Корпус джерел, які повідомляють про події Четвертого Хрестового походу загалом та штурм Константинополя хрестоносцями зокрема, представлений передусім латинськими хроніками. Серед них: записи Жоффруа Віллардуена, записи маршала Шампані, одного з керівників кампанії. Присутні серед них і твори ромейського авторства – на самперед”Історія” Микити Хоніата, який особисто пережив і облогу, і взяття міста. Говорячи ж про джерела…
Володимир Лагодич. Один нудний день Готської війни
Надворі березень 537 р. Східні римляни, повернувши в лоно імперії Магриб, висадились на Аппенінський півострів, який на той час належав остготам. Настала пора повернути те, що належало Римській імперії 60 років тому. Рядки, наведені нижче, належать перу одного відомого високопарного чоловіка на ймення Прокопій. Як автор монументальної “Історії воєн”, історик не оминув й італійської (в…
Один нудний день у Равенні
Сьогодні ми переносимось у поки ще візантійську Равенну на порубіжжі VII-VIII ст. Місто на цей час було не просто столицею однойменного екзархату – Равенна була центром культури, науки, конкурувала у релігійному значенні з Римом. Саме до неї стікались уми навіть деколи із Александрії Єгипетської. Культура-культурою, однак просте населення міста, далеке від вигадок вчених мужів, знаходило…
Володимир Лагодич. Балдуїн Бульонський – вбивця Тороса, правителя Едеси?
Вступ Наприкінці XI ст. місто Едеса (суч. Шанлиурфа, Туреччина), розташоване у Верхній Месопотамії, номінально перебувало під владою Візантії, а фактично – після поразки ромеїв при Манцикерті (1071 р.), коли Імперія втратила контроль над східними фемами, було незалежним. Владу в місті ділили між собою візантійський намісник (дука) та Рада ішханів, куди входили представники місцевої аристократії. З…
Львівський історичний клуб 