Період правління Філіпа IV Красивого (1285-1314) є важливим в історії Франції. Його стосунки з Орденом тамплієрів були важливою релігійною та військовою силою. Орден завжди привертав увагу через свою таємничість і роль у середньовічній історії. Особливо відзначається певний вплив на історію та культуру Франції, що є ключовим елементом культурного розвитку. Його відносини з королями та правителями різних держав є важливим аспектом для дослідження. Важливим також є висвітлення процесу становлення військово-лицарського Ордену тамплієрів та їхні стосунки з правителями Європи, зокрема роль Ордену у внутрішньо-політичних процесах Французького королівства кін. ХІІІ – поч. ХІV ст.

Праця Алена Демурже “Лицарі Христа” і “Життя та смерть Ордену тамплієрів. 1120-1314” надають докладний огляд історії Ордену Тамплієрів, включаючи його роль у Французькому королівстві. Також є джерела, що зосереджуються на конкретних подіях та особах, які вплинули на взаємовідносини між Орденом і королівством. Наприклад, праця Дена Джонса “Тамплієри. Народження та загибель ордену” пропонує аналіз різних чинників, що призвели до руйнування ордену. Варто також згадати працю Жака Ле Гоффа “Цивілізація середньовічного Заходу”, яка дає загальну картину середньовічної культури та суспільства, в якій діяв Орден.

Підбірка джерел для цього дослідження включає переклади творів, написаних у середньовіччі, таких як “Історія діянь в заморських землях” Гійома Тірського, що може бути корисною для вивчення перспектив тогочасних свідків подій. Цікавим джерелом виступає статут Ордену тамплієрів, написаний у 1128 р. Бернардом Клервоським, відомим монахом-наставником двох пап, чоловіком, який проповідував Другий хрестовий похід (1147-1149), і, ймовірно, саме завдяки йому він відбувся. У Статуті, що складався із 72 пунктів, і, який регулював дії лицарів, особливу увагу приділялося двом важливим моментам. По-перше, в ньому була заборона вбивати християн, але були випадки порушення цього правила з боку лицарів. По-друге, документ закріплював заборону відступати в бою і лицарі майже завжди дотримувалися цього принципу, не відступаючи ні від одного бою і не потрапляючи в полон. Проте існували ситуації, коли правила статуту порушувалися. Такі порушення каралися різними способами, включаючи биттям батогами, вигнанням із Ордену, позбавленням права носити відзнаку ордену та навіть зобов’язанням дотримуватися строгої дієти з хлібом і водою протягом декількох місяців або навіть років, щоби відновити дисципліну й внутрішню міць.

Важливим документом для цього дослідження є папський указ (булла), виданий у 1139 р. Папою Інокентієм II (1130-1143), що має назву “Omne Datum Optimum” (“кожен подарунок ідеальний”). У буллі говорилося, що відтепер тамплієри лише підпорядковані Папі Римському, вони звільнялися від податків і могли подорожувати у будь-яку землю, у яку б хотіли. Бачимо, що в західному світі з’явилася нова організація, що стояла над королями, абсолютно вище будь-якого середнього феодала і підпорядковувалася виключно Папі Римському. Поступово ця організація переростає в союз лицарів або у союз войовничих монахів, які захищають паломників у Святій Землі та допомагають місцевим королям і феодалам боротися з мусульманським світом.

У 1307 р. настав момент розгрому тамплієрів, що було спричинено Філіпом IV Красивим, сильним і безжальним королем, який переміг місцевих феодалів і навіть Папу Римського. Він усвідомлював, що окрім королівської влади у Франції існує велика сила у тамплієрів. В Ордену було досить багато прихильників, земель і замків, величезна кількість фінансів, а основне – величезна кількість впливових боржників. У боржниках ходив навіть новообраний Папа Климент V і король Філіп Красивий.

Папа Климент V сприйняв арешти членів Ордену як посягання на його авторитет. Однак, після спалаху обурення 22 листопада 1307 р. він видав буллу “Pastoralis praeeminentiae,” в якій віддав наказ усім монархам провести арешти тамплієрів й ім’ям папи почати відчуження їх земель. Суди над тамплієрами відбувалися по всій Європі та у всіх країнах вони проходили зі змінним успіхом.

У жовтні 1311 р. відбувся судовий процес у В’єнському соборі. На ньому церковнослужителі на чолі з Папою Римським ухвалюють рішення про розпуск Ордену тамплієрів. За кілька років Орден було розгромлено. Тамплієрів було ув’язнено на довгий час. Вони не виходили або залишали в’язницю у дуже поважному віці. Філіп IV Красивий здобув головну перемогу в історії свого правління. Він підпорядкував папство й перевів його до Авіньйону. Філіп розбив найважливішу транснаціональну корпорацію в Європі – Орден тамплієрів – і забрав їхні гроші.

14 або 18 березня 1314 р. Жак де Моле і Жоффруа де Шарне були спалені на Єврейському острові. Зійшовши на вогнище, Жак де Моле відрікся від своїх зізнань і сказав, що вони були прийняті під тортурами. За легендою, зі свого багаття він проклинає Філіпа IV Красивого і папу Климента V. Він казав, що “Не мине й року, як покличу вас на суд Божий.” Менш ніж за місяць Папа Климент помирає 20 квітня, а Філіп Красивий – в листопаді того ж року. Згідно з легендою, у нього на полюванні станеться інсульт і він помре. Крім того, Жак де Моле прокляв усіх французьких королів до 13-го покоління. Діти Філіпа IV Красивого помирали один за одним, не залишивши нащадків, а Карл IV – останній з Капетингів – також помирає, не залишивши потомства по чоловічій лінії. Врешті, рід Капетингів перестав існувати.

Таким чином, походження та діяльність Ордену тамплієрів мають численні аспекти, які вплинули на розвиток культури, військової стратегії та релігійного погляду того часу. Слід відзначити важливість Ордену у хроніках Хрестових походів. Його участь у захисті святих місць і боротьбі з мусульманськими силами внесла суттєвий вклад в історію Середньовічного світу. Вплив Ордену на події того часу можна порівняти з важливістю сучасних спеціальних військових організацій. Зазначимо, що Орден тамплієрів відіграв значущу роль у розвитку фінансово-економічної системи. Його величезні володіння та фінансові ресурси забезпечили ордену значний вплив на економічні процеси того періоду. Це створило підґрунтя для формування банківської системи й фінансового управління в подальшому.

Стосунки Філіпа IV з тамплієрами свідчать про жорстокість та безжальність короля у відносинах із власними союзниками, коли йому здавалося, що їхні інтереси перестають збігатися з його власними. Це також відображає тенденцію до релігійних і політичних суперечностей, що була характерною для середньовічної Європи. Історія стосунків Філіпа IV з тамплієрами є основною частиною його правління, що відобразила темні сторони влади та взаємовідносин в епоху Середньовіччя.

Вцілому, Орден тамплієрів є важливим феноменом Середньовіччя, що відзначається своєрідним поєднанням релігії, військової діяльності та впливу на суспільно-економічні процеси. Вивчення історії Ордену сприяє розумінню динаміки та складнощів епохи, а його спадщина залишає невід’ємний слід у сучасному світі.

Список використаних джерел та літератури

1. Berman, Edward (1990). Templars: Knights of God. Rochester: Destiny Books.
2. Lerner, Robert E. (1968). The Age of Trouble: The Fourteenth Century. Cornell University Press.
3. Барбер, Малкольм (1992). “Постачання держав хрестоносців: роль тамплієрів.
4. Беннет, Мэттью и др. Войны и сражения Средневековья 500-1500 (Москва: Эксмо, 2006): 264.
5. Виллардуэн, Жофруа. “Завоевание Константинополя,” у книзі История крестовых походов в документах и материалах, ред. Михаил Заборов (Москва: Высшая школа, 1977): 272.
6. Войтович, Леонтій, Юрій Овсінський. Історія війн і військового мистецтва. 1 т. (Харків: Фоліо, 2017): 392.
7. Демурже, Ален. “Жизнь и смерть Ордена тамплиеров. 1120-1314.” / А. Демурже пер. с фр. А. Н. Саниной. – Санкт-Петербург: Евразия 2008 – 400 с. Електронний ресурс: https://coollib.in/b/101866-alen-demurzhe-zhizn-i-smert-ordena-tamplierov-1120-1314/read#t4.
8. Заборов, М. А. Крестоносцы на Востоке / М. А. Заборов. – Москва 1980. – 320 с.
9. Кластер, Джилл Н. (2009). Священне насильство: Європейські хрестові походи на Близький Схід 1095–1396 рр. University of Toronto Press.
10.  Книга История Средних векав: Крестовые походы (1096-1291 22.), ред. Михаил Стасюлевич, (Санкт-Петербург: Полигон, 2001): 522.
11.  Комнина, Анна. “Алексиада,” у книзі История крестовых походов в документах и материалах, ред. Михаил Заборов (Москва: Высшая школа, 1977): 272.
12.  Селвуд, Домінік (20 квітня 2013). “Народження ордена.” Електронний ресурс: https://www.dominicselwood.com/.
13.  Тамплієри, Електронний ресурс: http://www.templiers.info/historical_materials/index.php?id=sources_translation&sources_translation=william-of-tyre-about-the-basis-of-templars-01.
14.  Тирский, Вильгельм. “Осада и взятие Иерусалима,” у книзі История Средних векав: Крестовые походы (1096-1291 гг.), ред. Михаил Стасюлевич, (Санкт-Петербург: Полигон, 2001): 592
15.  Тирский, Вильгельм. “Поход Готфрида, герцога Лотарингского, до взятия Никей. 1097-1098 гг.” у книзі История Средних бекав: Крестовые походы (1096-1291 22.), ред. Михаил Стасюлевич, (Санкт-Петербург: Полигон, 2001), 592.
16.  Тирский, Гийом. История деяний в заморских землях. Кн. XII. См. также VII. Об основании ордена тамплиеров (1170 – 84). Пер. с лат. Стасюлевич.