І. Історія появи lorica segmentata

Lorica segmentata – це вид ламінарного, або сегментованого обладунку, який використовували в Римській імперії впродовж І ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. Термін на позначення цього обладунку не є досконалим, оскільки він з’явився пізніше періоду свого побутування, у Новому часі, для позначення конкретного типу броні. Давньоримська назва сучасникам не відома – лише існують припущення, що римляни іменували його як «lorica laminata». Відтак, частина дослідників, схильна до використання останнього терміну, відкинувши штучний «lorica segmentata»[1].

Хронологічно усталений період появи обладунку – кінець І ст. до н.е. Археологічні знахідки підтвердили, що римляни найчастіше використовували «корбриджський» тип лорики, хоч він і не був першим, але саме його ми можемо відтворити із цілковитою точністю (рис. 1) [2].  Через свою вартість сегментований обладунок був переважно легіонерською та преторіанською формою захисту.  Все ж кінець І ст. до н.е. є протяжним, тому спроба точно визначити появу lorica segmentata наразі не досягла успіху. Історичні події, які можуть мати пряме посилання – це поразка римлян при Каррах у 53 році до н.е. та повстання Флоруса та Сакровіра в 21 р. н.е. [3]

Рис. 1. Lorica segmentata, «Корбриджський» тип А. Сучасна реконструкція

Лорику сегментату пов’язують із римськими легіонерськими військами значною мірою завдяки одному конкретному іконографічному джерелу – колоні Траяна, яку було споруджено як частину Форуму в 106–113 рр. н.е. на згадку про перемогу над даками. На рельєфному зображенні помітно сегментований обладунок громадянських військ (рис. 2). Скульптори колони показали деякі з кірас досить деталізовано, і якщо частина істориків вважає, що цього достатньо для уявлення про тогочасного спорядження, то М. Бішоп, дослідник римської лорики сегментати, не схильний довіряти скульптурам – вони можуть створити загальне враження, але не достовірність [4].

Рис. 2. Деталі лорики сегментати з колони Траяна

Римська армія, як відомо, використовувала військові технології підданих народів імперії. Це й стосується лорики сегментати, адже броню використовували протягом тривалого часу до того, як її прийняли римляни. Хоча багатошарові та пластинчасті обладунки є далекими родичами справжніх сегментованих обладунків, найдавнішою порівняльною формою є кіраса «Дендра» (рис. 3). Цей захисний обладунок складався з низки вигнутих пластин із мідного сплаву, які злегка перекривали одна одну та прикріплювалися за допомогою наскрізних отворів біля краю кожної пластини [5].

Рис. 3. Кіраса «Дендра», бронзовий вік

ІІ. Характеристика обладунку та переваги використання

Лорика сегментата представлена широкими залізними смугами, які з’єднувались між собою зсередини за допомогою шкіряних ременів. На тілі смуги мали горизонтальне розташування, через що перекривали одні одних. Обладунок складався з чотирьох частин: правий і лівий комір, правий і лівий пояс. Верхня частина тіла і плечі захищалися додатковими смугами: наплічниками, нагрудником і наспинником. Секції пояса зашнуровувалися спереду та ззаду, підвішувалися до частин коміра за допомогою ременів і пряжок. Секції коміра з’єднувалися одна з одною за допомогою горизонтального ременя і пряжки спереду та ззаду. Застібки, кільця, пряжки, що були елементами для з’єднання деталей, зазвичай робили із бронзи. Солдати одягали броню як своєрідних верхній одяг: фіксували всі застібки ззаду, а потім і передню частину [6].

Міцність та гнучкість лорики сегментати забезпечували шкіряні стрічки, які з’єднували частини цього обладунку. Така мобільність дозволила воїнам вільно пересуватися і використовувати зброю, носіння якої не заважало обладунку. Відтак, лорика стала хорошим захистом від ворожих мечів та колючої зброї. Вона була набагато легшою за lorica hamata, яка використовувалася до неї – це вважається, чи не найбільшою її перевагою [7].

Під lorica segmentata, як правило, одягали субармаліс, виготовлений із тканини (рис. 4). Він пом’якшував удари ворога, з метою запобігти перелому кісток, розривам органів і внутрішній кровотечі, навіть якщо металева броня на вершині фактично відхилила лезо. Іноді можна побачити, як частки тканини визирають з-під броні на настінних розписах і мозаїках того періоду, але фізичних прикладів не збереглося. Субармаліс був представлений ллянним одягом із клітинками, покритими водонепроникним шаром козячої шкіри. Під обладунком він створював життєздатний простір, який забезпечував захист від травм [8].

Рис. 4. Субармаліс

ІІІ. Різноманітність типів лорики сегментати

1. «Калькризький» тип

«Калькризький» тип lorica segmentata (рис. 5) отримав свою назву за археологічними знахідками на пагорбі Калькризе поблизу міста Брамше у Німеччині. Зразки цього типу датують періодом 20 р. до н. е.  – 50 р. н. е. Іноді в науковій літературі можна зустріти іншу його назву – «Корбриджський» тип А.

Рис. 5. Реконструкція «Калькризького» типу

Під час дослідження обладунків із Корбриджа та Ньюстіда не було жодних натяків на те, що можна знайти більш ранні форми, але ними стали знахідки в Калькризе (рис. 6).

Рис. 6. «Калькризький» («Корбриджський А») тип

Нагрудник мав багато спільних характеристик із типом «Corbridge», оскільки мав вертикальні та горизонтальні ремені – ті  були прикріплені безпосередньо до корпусу нагрудного знака великими заклепами з мідного сплаву у формі диска, горизонтальний ремінь все ще зберіг свою пряжку, яка була прикріплена до нього. Спільне з багатьма lorica segmentata нагрудника в тому, що він був злегка опуклим [9].

• «Корбриджський» тип

«Корбриджський» тип, або «Корбриджський В» (рис. 7) отримав своє найменування за селом Корбридж в Англії, що розташоване на місці давньоримського військового поселення Корстопітум.

Рис. 7. «Корбриджський» («Корбриджський В»)

Ця лорика сегментата є найбільш вивченою серед інших типів, головним чином, завдяки залишкам частин цілих дванадцяти кірасів, які збереглися в Корбриджському скарбі, виявленому в 1964 р. «Корбриджський» тип зустрічається також на території Іспанії та Австрії, спільно датований 40-120 рр. н.е.

Ця кіраса унікальна своєю системою ковзних заклепів для з’єднання задніх пластин, а не як відомий нам приклад використання звичайної шкіри. Справді, тип «Corbridge» презентований найбільшою кількістю вільних деталей, хоча, як показує хронологія, він був в експлуатації лише трохи довше, ніж тип «Kalkriese», і приблизно стільки ж часу, скільки і форма «Newstead» – це пояснюють крихкістю обладунку [10].

• «Ньюстідський» тип

«Ньюстідський» тип (рис. 8) названий за селом Ньюстід в області Скоттіш-Бордерс, яке вважають найдавнішим поселенням у Шотландії. На початку нашої ери там був розташований римський військовий табір. Зразки належать періоду 120-250 рр. н. е.

Рис. 8. Реконструкція «Ньюстідського» типу

Перший вчений, який побачив «Ньюстідський» тип як пізнішу форму броні, був Рассел Робінсон». Він розглядав його як природний еволюційний крок для сегментованих обладунків тієї доби.

Форма «Ньюстід» була вперше визнана у результаті роботи над Корбриджським скарбом, про який вже згадувалося.

До того часу вчені завжди вважали, що існує лише один тип і всі зусилля спрямовувалися на його реконструкцію. Однак детальне вивчення знахідки в Корбриджі, яке стало можливим завдяки порівняно добре збереженим обладункам, зробило очевидним, що шматки, знайдені в Ньюстеді (рис. 9.) на початку ХХ ст., не належали до того самого типу [11].

Рис. 9. «Ньюстідський» тип

• Обладунок «Алба-Юлія»

Є припущення, що існував ще четвертий тип – лорика із залізних смуг із лускатими наплічниками. Єдиним свідченням існування цього типу слугує сильно пошкоджена статуя в легіонерській частині Алба-Юлія, що в Румунії (рис. 10).

Рис. 10. Скульптура обладунку «Алба-Юлія»

Жодних відомих археологічних прикладів цього типу досі не виявлено. Однак, схоже, він був створений з компонентів, які, можливо, справді вже були знайдені, але просто не визнані такими, що належали до сегментних обладунків. Недоліки цього джерела означають, що точність зображення сумнівна, однак, враховуючи деталі на подібних скульптурах, які, імовірно, створили представники прикордонних армій, означає, що на нашу увагу, принаймні, воно заслуговує.

Як і в інших типів, в «Алба-Юлія» є чотири основні компоненти: дві верхні і дві нижні одиниці. Верхні виготовлені з лускатих частин, скріплених разом за допомогою пари нагрудників. Можливо, справжніх наплічників не було, хоча скульптура пошкоджена в цьому місці. Частини тулуба представлені як такі, що складаються з чотирьох обручів, хоча спосіб, у який вони були скріплені разом, не зображений на рельєфі, тому тут очевидна певна стилізація [12].

  ІV. Зникнення з ужитку lorica segmentata

Зрештою, lorica segmentata зникла з ужитку римлян, сталося це, як припускають дослідники, через високу вартість її виробництва та складний догляд, навіть не зважаючи на високу якість цього обладунку. Причина зникнення має безпосередній стосунок до втрати легіонерських привілеїв у ІІІ ст. н.е.

Про відмову від лорики сегментати й пише Вегецій у своєму «Короткому викладенні військової справи»: «Від заснування міста до часу божественного Граціана піше військо було озброєне і панцирами і шоломами. Але коли з появою недбалості і прагнення до неробства почали припиняти тренування в полі, то стали вважати, що зброя дуже важка, тому що воїни стали рідко її вдягати. Тому вояки стали вимагати від імператора спочатку від панцирів, а потім і від шоломів … відмовитися. Але в зіткненні з готами, коли наші вояки йшли з незахищеними грудьми і (з відкритими) головами, вони не раз гинули…» Уривчасто ще можна знайти згадки про використання ламінарного обладунку на початку IV ст. – його було зображеною на Арці Костянтина, спорудженій у 315 році під час правління Костянтина I на честь його військових досягнень, хоч, з іншого боку, існує думка, що зображення взяті з більш раннього пам’ятника Марка Аврелія, фрагменти якого Костянтин включив у свою Арку [13].

Попри наявність відкритих питань щодо походження та зникнення кіраси, lorica segmentata продовжує привертати нашу увагу різноманітністю своїх типів, досконалими технічними характеристиками та перевагами використання, що разом узяте, робить її унікальним обладунком доби Римської імперії.

Покликання:

1. “The Roman Soldier’s Cuirass – Lorica Segmentata”, The Romans in Britain, accessed December 7, 2023, https://www.romanobritain.org/8-military/mil_roman_soldier_curiass.php
2.  “Lorica segmentata”, Legio XX, accessed December 6, 2023, https://www.larp.com/legioxx/lorica.html
3. M. C. Bishop. Lorica Segmentata Volume I: A Handbook of Articulated Roman Plate Armour. (Armatura Press, 2002), accessed December 8, 2023, https://www.scribd.com/document/3961788/Lorica-Segmentata-Volume-I-A-Handbook-of-Articulated-Roman-Plate-Armour
4. Там само, 9.
5. Bishop. Lorica Segmentata Volume I: A Handbook of Articulated Roman Plate Armour, 18.
6. “Lorica segmentata”.
7. “The Roman Soldier’s Cuirass – Lorica Segmentata”.
8. “Leather and leatherworking tips”, Legio XX, accessed December 6, 2023, https://www.larp.com/legioxx/leather.html
9. Bishop. Lorica Segmentata Volume I: A Handbook of Articulated Roman Plate Armour, 23.
10. Bishop. Lorica Segmentata Volume I: A Handbook of Articulated Roman Plate Armour, 31.
11. M. C . Bishop, “The Newstead “lorica segmentata”, Journal of Roman Military Equipment Studies, vol. 10 (1999), accessed December 8, 2023, https://www.academia.edu/1027222/The_Newstead_lorica_segmentata
12. Bishop. Lorica Segmentata Volume I: A Handbook of Articulated Roman Plate Armour, 62.
13.  “The Roman Soldier’s Cuirass – Lorica Segmentata”.