Безсмертні – назва військових формувань відбірних тяжких воїнів. Вони були як особистою гвардією царя, так і входили до складу регулярних військ.

Звідки з’явилася така цікава назва цих формувань – достеменно невідомо. Взагалі, ця назва є грецькою. У своєму описі битви при Фермопілах (та сама, де було 300 спартанців) історик Геродот згадує перський елітарний корпус, який він називає «Безсмертні» (Αθάνατοι) або Десять тисяч.

Чому ж саме безсмертні?

За однією з версій, така назва походить від того, що Геродот переплутав перські слова Anūšiya (товариші) і Anauša (безсмертні). Інша, більш правдоподібна версія, пояснює походження назви тим, що, як тільки хтось із «безсмертних» гинув, його замінювали іншим, тим самим підтримуючи число безсмертних постійним (10 000 осіб).

Формування складалося переважно з персів, але включало також мідійців та еламців. Особиста гвардія царя – лише з персидської знаті.

Велика проблема полягає в тому, що безсмертні невідомі нам з інших джерел, де б вони називались так само. Історики Александра Великого згадують ще один елітний полк, який вони називають Носіями яблук. Деякі вчені зовсім небезпідставно вважають, що вони ідентичні Безсмертним.

Сучасна реконструкція

Історія формування:

Вперше з’явилися, ймовірно, у VI ст. до н.е. Безсмертні відігравали важливу роль в завоюванні Єгипту Камбісом II у 525 р до н.е., походах Дарія I на дрібні західні прикордонні царства давньої Індії (західний Пенджаб і Сінд, сучасний Пакистан) і Скіфії в 520 р до н.е. і 513 р до н.е.

Але найцікавішою битвою, де брали участь ці воїни, звичайно ж, є битва при Фермопілах 480 р. до н.е. Від того ж від Геродота ми дізнаємось, що цей елітний корпус відігравав важливу роль під час битви. Греки перекрили вузьку дорогу уздовж узбережжя і заважали персам вторгнутись у Грецію. Однак Безсмертники, завдяки зраді місцевого жителя Ефіальта здійснили обхід гірським шляхом Анопея і змогли напасти на греків у тилу. Відважні спартанці билися довго і самовіддано, але безсмертні за те й отримали власну назву, що їх було дуже багато…

Вони також згадуються під час другого року війни, в 479 р. до н.е., коли вони залишаються в Греції у складі армії перського полководця Мардонія, проте ми не маємо надійних доказів того, що безсмертні покинули власного предводителя Гідарна.

Після греко-перських воєн, як вважається, вони були розформовані.

Озброєння:

Як зазначає той же Геродот, вони носили легкі плетені щити, під якими ковзали колчани, короткі списи, потужні луки та стріли з очерету й короткі мечі, що звисали з поясів біля правого стегна. Як додають історики Александра Македонського, їхні списи мали невелику металеву противагу, яка нагадувала яблуко. За що вони й отримали від них назву “Носії яблук”.

Спис з металевою противагою «яблуком» на кінці

Екіпірування, обладунки та обслуга:

«Батько історії» пише: “З усіх військ перської армії місцеві перси були не лише найкращими, але й найвишуканішими; їхню одежу та обладунки я вже згадував, але мушу додати, що кожен чоловік блищав золотом, яке він носив в необмеженій кількості… Одежа цих військ складалася з тіари, або м’якої фетрової шапки, вишитої туніки з рукавами, накидки з кольчуги, схожої на луску риби, і штани”

Але також ми маємо опис особистої охорони Кіра Великого у Кіропедії Ксенофонта. Ксенофонт стверджує, що ці воїни носили бронзові нагрудники та шоломи, їхні коні теж носили бронзову броню, що захищала також і стегна вершника.

Вважається, що головний убір, який носили Безсмертники, – перська тіара. Її фактична форма є невизначеною, але деякі джерела описують її як тканинну або повстяну шапку, яку можна натягнути на обличчя, щоб запобігти вітру та пилу на посушливих персидських рівнинах. Зцілені глазуровані цегли та різьблені кольорові рельєфи Ахеменідських палаців представляють Безсмертників у витончених мантіях, сережках з обручем та золотих прикрасах, хоча цей одяг та аксесуари, швидше за все, вдягали лише для урочистих випадків.

Цікавим є також опис обслуги цих елітних формувань, поданий теж Геродотом: “…їх супроводжували криті вагони, наповнені їхніми жінками та слугами, які все детально обладнали. Спеціальну їжу, окрему від їжі решти армії, привозили для них на дромадерах та мулах”.

Підготовка та тактика:

Про підготовку цих воїнів нам, на жаль, відомо мало. Підготовка починалася ще в дитинстві. Обов’язковими для «безсмертного» були вміння добре стріляти з лука та їздити верхи, а згодом також суворе дотримання вченню Заратустри. Ймовірно, підготовка була на доволі високому рівні, адже це була особиста гвардія царя-бога.

З тактики нам відомо лише те, що коли один воїн був убитий або захворів, вакансія, яку він залишив, була одразу заповнена, так що загальна сила корпусу ніколи не була меншою чи більшою за десять тисяч.

На завершення іще хочемо сказати, що Безсмертні, яких ви могли бачити у фільмі “300 спартанців” 2006 року, заснований на коміксі Френка Міллера 1998 року (дуже надійне історичне джерело для фільму), зовсім не історичні. Безсмертні у фільмі носять металеві маски в стилі Менгу, здаються нелюдськими або спотвореними, і несуть пару мечів, що нагадують японські вакізаші. Тож у фільмі ви бачите скоріше японців, ніж персів, які були зовсім на них не схожими…

Джерела:

1. Jim Hicks, Die Perser, Rowohlt, 1978

2. Encyclopaedia Iranica – https://iranicaonline.org/articles/immortals

3. Lendering, John (1997). “Immortals” – https://www.livius.org/articles/concept/immortals/?

4. Кіропедія Ксенофонта

5. Історія Геродота