Наукова інформаціє старіє, і статті в енциклопедіях та словниках зберігаються по 10 – 15 років підряд. В епоху Вікіпедії, довідникова література ще менш потрібна. Однак Вікіпедія, хоч і оновлюється швидше, але відверто неякісна, якщо говоримо про україномовний її сегмент. Бувають там хороші статті, але в більшості, знайдемо там насамперед слабкі. І все ж, що у нас під рукою є по Середньовіччю?

Ми вже розповідали, які підручники і книги потрібно прочитати, аби наочно розібратися в історії Середніх віків (даний матеріал – за посиланням: https://lvivmedievalclub.wordpress.com/2020/11/14/руслан-лотоцький-книжкова-полиця-з-чо/ ), а тепер розглянемо словники та енциклопедії.

Є. Смірнова, Л. Сушкевич, В. Федосик. Середньовічний світ в термінах, іменах і назвах. (Мінськ: Білорусь, 1999).

(Прим.ред.: назви книг було перекладено з огляду на формат допису – тут і далі, до перекладу книги, додаватиметься оригінальна назва: Е. Смрнова, Л. Сушкевич, В. Федосик. Средневековый мир в терминах, именах и названиях. (Минск: Беларусь, 1999).

Видання білоруських істориків – користе, перш за все, для тих, хто вчиться. Словник невеликий з виключно зтиснутою довідниковою інформацією. Іноді після статей є коротка бібліографія. Періодизація класична – V – XV століття. Але тут є й імена, і терміни, і назви. Тому якщо ви ще не відрізняєте аллод від феоду, Карла Злого від Карла Смілового, не пам’ятаєте дати правління усіх основних європейських династій, частково плутаєте Альморавідів з Альмохадами – вам сюди.

Словник Середньовічної культури під загальною редакцією О. Гуревича, (Москва: 2003).

Він же в оригіналі – Словарь Средневековой культуры под общей редакцией А. Гуревича (Москва, 2003).

Це видання, напевно, з наукової точки зору найцінніше серед усіх, про які ми говоримо сьогодні. Хронологічний період Середньовіччя визначається у ньому теж класично. Географія також – Західна Європа. Поняття культури, навпаки, трактується не ортодоксально, як сукупність духовних і пов’язаних з ними матеріальних цінностей, створених в Середні віки, а ширше – в руслі школи історичної антропології, до якої належать творці цієї книги. Що мається на увазі? Справа в тому, що не можна окремо вивчати господарство якогось племені у відриві від світогляду цих людей. Таким чином, поняття культури стало включати в себе «усі стійкі форми поведінки індивіда в колективі, як і поведінка малих груп в контексті широких соціальних формувань». Цей комплексний підхід вплинув на істориків – перш за все медієвістів, частково засновників знаменитої школи «Анналів» Марка Блока та Люсьєна Февра, а потім на їх послідовників.

Так зародився науковий напрямок історичної антропології, яка вплинула на розвиток історичної науки в XX столітті. З’явилася «нова історична наука»:  нова економічна історія, нова політична історія, нова соціальна історія, історія ментальності, історія ідей і т.д. На момент видання (реально робота завершена в 1999 році, хоча книга вийшла лишень у 2003 році) книга була унікальна не тільки для пострадянської, а й для світової медієвістики. Одночасно з нею на Заході вийшло схоже видання під редакцією Жакка Ле Гоффа й Жана Клода Шмітта.

Варто відзначити, що це саме словник середньовічних понять і реалій, а не енциклопедія. Тут здебільшого немає спеціальних статей про персоналії. В книзі є хороша передмова головного редактора Гуревича, у якому, окрім вище сказаного, освітлюється поняття феодалізму і деякі інші загальні категорії європейського Середньовіччя. Для прикладу візьмемо статтю словника – «Автобіографія». Стаття розповідає про відмінність цього жанру від автобіографії Нового часу, перш за все,  XIX століття, про особливості еволюції автобіографічних текстів від «Сповіді» Св. Августина до текстів епохи Ренесансу.

Історія Середньовіччя. Енциклопедія під редакцією Умберто Еко. (Том І) Цивілізація Середньовіччя. Енциклопедія під редакцією Умберто Еко. (Том ІІ)

Видані вже у 2015-16 рр. з аналогічними назвами: История Средневековья. Энциклопедия под редакцией Умберто Эко; Цивилизация Средневековья. Энциклопедия под редакцией Умберто Эко

Книги ці відносно нові, дістати їх, зважаючи, на війну практично неможливо в оригіналі, та й без того, вони дуже недешеві (Прим. авт.: один тільки том – 1090 грн. Не довіряйте таким пропозиціям, книги мало того, що пересилають через кордон та перепродають, що по суті незаконно, так Ви ще й фінансуватимете агресора)

Що в таких обставинах робити? Рятує те, що вони оцифровані, і їх все ж можна знайти в Мережі (Прим. ред.: трагікомічно – рідкий випадок, коли піратство не тільки вігідне, а ще й морально обумовлене). Перша книга присвячена, в основному, політичній історії Середньовіччя. Друга – усьому спектру особливостей Середньовіччя як цивілізації від розвитку суспільства чи економіки до повсякденного життя та духовних вишукувань. Ці два томи енциклопедії – частина проекту італійських учених, який перебував під керівництвом Умберто Еко по створенню багатотомної енциклопедії Середньовіччя, аж до його смерті у 2016 р. (Прим. ред.: перші публікації медієвіста в оригіналі з теми сягають ще кінця 80-х рр. ХХ ст., але в плані перекладу, маємо що маємо).

Однак, суто енциклопедій для вивчення історії Середньовіччя буде недостатньо. Нам потрібно оглянути вже спеціалізовані монографії – хоча би тих же анналістів, чим і займемось наступного разу.