КНЯЗЬ АСКОЛЬД У СВІТЛІ НОВИХ ІСТОРІОГРАФІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ

PRINCE  ASKOLD  IN THE LIGHT OF NEW HISTORIOGRAPHIC CONCEPTS

---

Автор – Владислав КІОРСАК,  Львівський національний університет імені Івана Франка

e-mail: Vlad.kiorsak@gmail.com

Стаття опублікована в Збірнику матеріалів студентсько-аспірантської наукової конференції  ФЕНОМЕН ЄВРОПИ: ВІД ТРАДИЦІЙНОГО ДО СУЧАСНОГО

---

У публікації проаналізовано скандинавські джерела, в яких згадують нащадків легендарного Рагнара Лодброка та проведено аналогії із літописним князем Аскольдом. Крізь призму цієї персони розглянуто політичне становище східноєвропейських земель та скандинавський вплив на державотворчі процеси у цьому регіоні.

Ключові слова: Аскольд, Хвітсерк, Рагнар Лодброк, походження Русі.

---

The publication analyzes the Scandinavian sources, which mention the descendants of the legendary Ragnar Lodbrock, and carried out analogies with the chronicler Prince Askold. Through the prism of this person, the political situation of the East European lands and the influence of Scandinavia on the state-building processes in this region are

considered.

Key words: Askold, Hvitserk, Ragnar Lothbrok, Rus’ origin.

---

Період формування Руської держави є одним із найбільш дискусійних у середньовічній історії Центрально-Східної Європи. Основною причиною є нестача надійних писемних джерел. Традиційно історики у вивченні цих питань повністю довіряли “Повісті минулих літ”, дослівно переказуючи окремі її епізоди. Однак на сучасному етапі розвитку історичної науки такий підхід не може задовольнити істориків, які шукають більш серйозної наукової аргументації [6, с. 17–34].

Важливим аспектом проблеми є дослідження окремих особистостей, крізь призму яких можна реконструювати цілу епоху. Особа літописного князя Аскольда не випадково була обрана нами: саме з ним багато істориків пов’язують початки державотворення у Русі. Крім того, його персона досі залишається досить слабко вивченою і надзвичайно містифікованою.

Одним із таких міфів є те, що згаданий князь мав співправителя – Діра. Ця теза була піддана сумніву ще Михайлом Грушевським, який припустив, що особа Діра справді існувала, однак не синхронно [3, с. 407–408]. Незважаючи на досить хитку аргументацію, теза про дуумвірат продовжує побутувати в сучасних наукових колах. 

Іншим важливим питанням є етнічна приналежність літописного князя. Зазвичай історики одностайно підтримують думку про те, що він мав скандинавське походження, як про це пише літописець. Однак, окремі дослідники припускали, що Аскольд міг бути слов’янським правителем, нащадком династії Кия.

На цьому питанні варто зупинитися детальніше. Побіжну інформацію про це нам можуть дати скандинавські джерела. Саме в них ми зустрічаємо описи Східноєвропейського регіону другої половини ІХ ст. Найбільше свідчень подає данський автор ХІІІ ст. Саксон Граматик. В одному з томів його праці “Діяння Данів” він розповідає про легендарного данського ватажка Рагнара Лодброка та його синів. Згідно цих джерел, молодший син Рагнара, Хвітсерк, відправився в експедицію на Гелеспонт разом зі своїм батьком. Автор пише, що їх супроводжував успіх, вони зуміли захопити цю територію і утвердити свою владу [9, p. 372].

Далі Хвітсерк згадується як правитель Скіфії (під впливом латиномовної традиції малася на увазі Русь. – В. К.) і Швеції (Землі Східної Європи в міфічних уявленнях скандинавів мали назву Великої або Холодної Швеції. – В. К.) [9, p. 311].

Однак син Рагнара не зміг втриматися тут, оскільки був підступно вбитий Даско – одним із попередніх правителів цих земель. Рагнар вирішив помститись за смерть сина. Він наказав Іварові управляти державою, а сам вирушив на Русь у пошуках вбивці [9, p. 377]. Достеменно невідомо, що мав на увазі автор – чи Русь була лише проміжним пунктом, чи кінцевою метою. В ісландських сагах також знаходимо інформацію, що Хвітсерк був правителем Ауствегу, Східного шляху, яким в той час називали Русь.

В даному випадку, похід на Гелеспонт міг ототожнюватися з набігом на Константинополь 860 р., в якому фігурував князь Аскольд [10, p. 26–28]. Це підтверджує хронологія. Саме другою половиною ІХ ст. датується активність синів Рагнара. З попередніх розділів праці Саксона Граматика дізнаємося, що столицею цього утворення було місто Дюна [9, p. 30]. В скандинавській гідронімії слово Дюна асоціюється із річкою Західною Двіною [4, с. 25]. Очевидно, тут ми маємо справу із

синкретизмом топонімії – автор, скоріш за все, сам не орієнтувався в місцезнаходженні утворень, про які писав, і, маючи уривчасті свідчення, спробував це все поєднати.

Про похід залишилися згадки в різних джерелах, в тому числі і європейських. В цих творах автори описували класичний набіг вікінгів, наголошуючи на тому, що експедиція була норманською [5]. Один із членів данських родів намагається утвердитись на Дніпровському торговому шляху. Така боротьба між представниками різних династичних кланів за монополію на торгових артеріях була звичним явищем, про що свідчать скандинавські саги [2, с. 30–32]. Саме вздовж цих ключових магістралей виникають торгові факторії, які переросли у міста. Лише згодом вони були об’єднані, що призвело до утворення Руської держави [1, с. 199–200].

Сама особа Рагнара Лодброка є доволі суперечливою. В скандинавській традиції він був легендарним персонажем, якому дуже часто приписували чужі діяння [7, p. 1–6]. Всі скандинавські правителі прагнули виводити свій рід від нього, тому вдавалися навіть до вигадування Рагнарових синів, які ніби то заснували їх рід [8, p. 173–196]. Тож не можна виключати, що Хвітсерк також був збірним персонажем, якого через три століття данський хроніст описував доволі абстрактно і суперечливо.

Думка про ототожнення Аскольда із Хвітсерком видається нам логічною, хоча говорити щось напевне в такій ситуації дуже складно. Нестор, як і Саксон Граматик, були людьми вже іншої епохи. Це питання надалі залишається дискусійним та потребує подальших досліджень.

---

ПРИМІТКИ

1. Войтович, Леонтій. “Князь Олег Віщий: легенди і загадки.” Історичні  записки.  Збірник  наукових  праць. Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля 2 (2004): 190–202.

2. Войтович, Леонтій. Князь  Рюрик (Славетні постаті Середньовіччя. Випуск 4). Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2014.

3. Грушевський, Михайло. Історія України-Руси. Київ: Наукова думка, 1991, т. 1.

4. Джаксон, Татьяна. AUSTR  I  GУRРUM:  Древнерусские топонимы  в  древнескандинавских  источниках. Москва: Языки славянской культуры, 2001.

5. Кузенков, Павел. “Поход 860 г. на Константинополь и первое крещении руси в средневековых письменных источниках.” В Древнейшие  государства  Восточной  Европы. Москва: Восточная литература, 2003. 3–173

6. Толочко, Алексей.  Очерки  начальной  Руси. Киев, Санкт- Петербург: Laurus, 2015.

7. McTurk, Rory. Studies in Ragnars Saga Loðbrókar and its Major Scandinavian Analogues. Oxford: The society for the study of medieval languages and literature, 1991.

8. Smith, A. H. “The Sons of Ragnar Lothbrok.” Saga Book of the

Viking Club 11 (1936): 173–196.

9. The first nine books of the Danish history of Saxo Grammaticus. Translated by Oliver Elton. London, 1894.

10. Vasiliev, Alexander. The Russian Attack on Constantinople in 860. Cambridge: The Medieval Academy of America, 1946.

---

Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак

e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com

Редактор –  Ірина Гіщинська

А також, у Facebook –

Львівський медієвістичний клуб