Лекція Яреми ІВАНЦІВА на тему: “Історична реконструкція – від любителя до науковця”

Львівський медієвістичний клуб

Кафедра історії середніх віків та візантиністики

Клуб військово-історичної реконструкції “Чорна Галич”

Звіт з лекції Яреми ІВАНЦІВА

на тему:

Історична реконструкція – від любителя до науковця

Зустріч відбулася 6 листопада (понеділок) о 13-30.

Місце зустрічі – 336 ауд. Головний корпус ЛНУ ім. І. Франка (вул. Університетська 1)

Лектор – Ярема Іванців, очільник клубу реконструкторів “Чорна Галич”.

Вже вкотрий раз наш колега Ярема Іванців проводить чудову лекцію студентам Франкового університету про практичний аспект історії, а саме про військове ремесло епохи середньовіччя. Для більшості слухачів новинкою було те, що обладунок важив не 50, а менше 25 кілограм. Виявляється, кожен воїн спочатку одягав зручний одяг і лише поверх нього йшла кольчуга та інші елементи обладунку (ламмелярний чи лускатий). Конусоподібний шолом, який був у вікінгів, володів кращими захисними функціями, адже його обтічна форма не давала змоги противнику нанести чіткий удар, адже меч скользив про шоломі. Окрім цих цікавих фактів, лектор продемонстрував повний обладунок рицаря та розповів детальніше про саму культуру рекоснтрукторів (її першопочатки та сучасні різновиди – від реконструкції дерев’яних ложок до виготовлення дракарів первісним способом (маючи лише 7 інструментів). Під кінець лекції студенти мали змогу “торкнутися історії” та зробити фото на пам’ять.

АНОНС: Наприкінці року хочемо провести ще одну відкриту лекцію, але вже не в межах університету, а на іншій відкритій локації. Запрошуються усі охочі. Слідкуйте за нашими новами, адже деталі ми розмістимо наприкінці листопада!

ВІД ЛЕКТОРА: Ніколи в житті не уявляв, що реконструкція стане моєю основною діяльністю, адже цей рух не був поширений в Україні. На початку 2000 рр. це навіть не називалось реконструкцією, адже збирались люди з альтернативними поглядами на історію, які виготовляли спорядження для боїв, котре трішки нагадувало обладунки.

Разом із братом та декількома друзями у 2005 р. ми заснували клуб “Чорна Галич”, обравши конкретний напрямок реконструкції – середину 13ст. в Галицько-Волинській державі. Розпочали експериментувати з виготовленням обладунків і зброї, шукали матеріали, інструменти. Першими джерелами інформації стали львівські музеї: Арсенал, “Історичний” та “Національний” музеї.

Через деякий час ми освоїли ремесло виготовлення кольчуг, шоломів і зброї. Ця зброя не булаю дуже якісною чи достовірно, але загалом передавала атмосферу тої епосі. Але, все спорядження, над яким ми працювали, не було би актуальним, якби не існувало ряд заходів, де його можна було би випробувати. Ми їздили на турніри та фестивалі, де збирались учасники зі всієї України.

З часом ми знайшли контакти із закордонними реконструкторами, які вже цілими поколіннями вивчають мистецтво реконструкції. Для більшості це просто хоббі, але для декого це стало стилем життя і навіть роботою.

Набув популярності і середньовічний бій як вид спорту. Битва Націй – це найбільші новітні змагання сучасних лицарів, де проводяться бої у номінаціях щит-меч, півтораручний меч, алебарда, 5 на 5 і 21 на 21. У цьому фестивалі беруть участь більше 35 країн з усього світу, а останніми роками почали долдучатися навіть й жінки.

Самі ж бої на фестивалях поділяються на спортивні та історичні. Історичні – ті, які проводяться з метою відтворити конкретні події (битва, штурм) максимально достовірно. З час існування цього руху був здобутий колосальний багаж знань по використанню обладунків і їх конструкціях, особливості виготовлення і використання зброї. Відтворені елементи побуту і костюму. На деяких фестивалях учасників налічуються до 5-6 тисяч і це виглядає як цілі містечка з вулицями і площами. У багатьох країнах на місцях городищ створені скансени (реконструйовані поселення) до роботи над якими залучаються реконструктори, проводяться фестивалі. Весь це й рух сприяє приверненню уваги супільства до питань історії і є альтернативним методом її вивчення. Цільова аудиторія – молодь та діти, які у майбутньому не будуть байдужі до історії.

Шлях від любителя до науковця цікавить не багатьох людей, але ті, які його пройшли, стали професіоналами у своїй галізу. На даний час є велика кількість експерментальних археологів, реконструкторів-науковців, які свої теоритичні дослідження матеріалізують і перевіряють на практиці.

Наприклад, цього літа, ми разом із сім’єю відвідали фестиваль у містечку Кернаве (Литва), де проводився вже 18 щорічний фестиваль присвячений саме таким практичним дослідженням історії. На ньому були представлені різноманітні ремесла: обробка деревини, ковальство, вичинювання шкіри, пошив взуття, бортництво, лозоплетіння, плетіння з берести, а також історичні настільні ігри, фолькльор, давні обряди і звичаї. Люди які це презентували є фаховими науковцями, або добре обізнаними любителями.

Один чоловік, який закінчив Торунський університет, займався обробкою бурштину і його наукова робота так і називалася: “Реконструкція процесу обробки бурштину”.

Для себе я зробив певні висновки з усього цього, що я побачив протягом 12 років, які я присвятив реконструкції. У всіх цих людей є бажання передати знання, поділитися широкому загалу набутим досвідом, адже вони вірять в те, що роблять корисну справу. Це своєрідний вияв практичного патріотизму.