МИСТЕЦТВО РУКОПИСНОЇ КНИГИ НА ТЕРЕНАХ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Львівський медієвістичний клуб

Майстерня “Форзац”

Наукове товариство історичного факультету

ISHA-Lviv

МИСТЕЦТВО РУКОПИСНОЇ КНИГИ НА ТЕРЕНАХ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

ИСКУССТВО РУКОПИСНЫХ КНИГ НА ТЕРРИТОРИИ КИЕВСКОЙ РУСИ

MANUSCRIPTS IN THE KIEVAN RUS

Лектор– Валентин Колонтай, реконструктор середньовічних книг, голова організації Майстерня “Форзац”.

Давньоруська рукописна книга – самобутнє явище у книготворенні періоду Середньовіччя, становлення та розвиток якого відбувалися в контексті конструктивних та естетичних віянь з Європи та, перш за все, з Візантії. Появі книг на території Київської Русі (далі КР) ми завдячуємо широкій кампанії поширення християнської релігії, разом з якою йшла освіта, а отже, писемність (про існування писемності у слов’ян існує немало фактів, гіпотез та версій).

Набули поширення 3 конструктивні форми книги:

Воскові дошки (цери)

берестяні грамоти

кодекси (власне, звична нам форма книги- книжковий длок виготовлений з пергаменту або ж паперу, зшитий з однієї сторони і захищений кришками оправи-палітуркою).

Процеси створення рукописної книги-кодексу:

Написання тексту.
Рубрикація.
Ілюмінація (створення буквиць, мініатюр, заставок).
Зшивання блоку.
Шиття капталів
Оправа.

Матеріал для аркушів книжкового блоку-пергамент . Для його створення застосовувались шкури овець, кіз, кролів, телят, певним чином вичинені й оброблені. Особливості виробництва різнились залежно від регіону, проте технологія однакова для Європи, Русі, Візантії.

Матеріал для палітурних кришок – дерев’яні дошки. Оправу виготовляв майстер з шкіри, пергаменту, коштовних тканин, з застосуванням дорогоцінного каміння, ювелірних технік скані , тиснення на шкірі. Чорнило та пігменти для оздоблення – мінерального (вохра), рослинного (залізо-галове чорнило, бузинове чорнило) і тваринного (кошеніль) походження.

Книги носили, як релігійний так і світський характер.Найдавніші датовані рукописи датуються 11 ст., виконані уставом (ранній тип письма у кириличних книгах) -“Ізборник Святослава” (1073), “Ізборник Святослава” (1076), “Остромирове Євангеліє” (1056-1057). Устав -кирилиця, утворена за болгарського царя Симеона (893–927), є точне графічне відтворення (з новими літерами для специфічно слов’янських звуків) тогочасного візантійського грецького алфавіту унціального письма. Для уставу характерна квадратність літер-ширина близька до висоти, правильність основного штриха та заокруглень, мала кількість надрядкових знаків, урочистість тексту, велика відстань між літерами та відсутність проміжків між словами.

грецький устав

устав Остромирового Євангеліє

Особливістю “Ізборника Святослава” (1073) є зображення князя Святослава в колі сім’ї- найдавніший вітчизняний портрет. Характерним елементом у декоративному оздобленні книги є наявність бкувиць (багато прикрашених початкових літер глави), використання зооморфних, геометричних та рослинних мотивів у заставках.

“Ізборник Святослава” 1073 р.

заставки Луцького Євангелія (XIV ст.)

Заміна пергаменту папером, збільшення попиту на книжки та потреби ділового письма призвели від XIII ст. до прискорення темпу писання, що виявилося у втраті ретельної геометричності, викривленні та нахилі прямих частин літер і спрощенні деяких літер: так виник переходовий тип письма, так званий, великий півустав, літери якого далі зменшувалися й звужувалися, і, таким чином, у XV — на початку XVI ст. уже переважав півустав, а в XVI–XVII ст. прийшов скоропис.

Однак, устав ще трапляється в богослужбових книгах, наприклад, у Пересопницькому Євангелії (1556–1561, саме на цьому Євангелії складає присягу президент України!), хоча надрядкові літери й акценти типові для півуставу, великий півустав Крехівського апостола (1563–1572) близький до уставу. Заголовки писані в’яззю -декоративним письмом, що веде походження з Візантії. Пізніше (2 пол. XIV ст.) використовується нова система письма -скоропис.

півустав

скоропис

в’язь.

Список використаної літератури:

Дзендзелюк Л.С. Пергамент: виготовлення, властивості, реставрація /Дзендзелюк Л.С. -Л.: Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, 2015.
Таранов Н.Н. Рукописний шрифт/ Таранов Н.Н.- Л. 1986.
Ковальчук Г.І. Рукописні книги та стародруки: навчальний посібник/ Ковальчук Г.І.-К. 2011.
Овчінніков В.С. Історія книги: еволюція книжкової структури/ Овчінніков В.С. -Л. Світ, 2005.

ФОТОАЛЬБОМ – ТУТ!)