ХІІ ст. було надзвичайно драматичним в історії Франції і Англії. В обох королівствах цей період характеризувався як період реформ і зміцнення королівської влади. В Англійському королівстві шлях до політичної консолідації наштовхнувся у своєму розвитку на тривалий період послаблення влади короля.

Далеко не всі ченці потрапляли до монастирю за своєю волею. Комусь таку «кар’єру» обрали батьки, у когось не було іншого вибору через соціальне становище, хтось змушений був тікати від закону. Навряд всі з цих людей були щиро віруючими. Поруч із тим, у монастирях булі і дійсно побожні люди, які вірили у спасіння через молитву і віддавали своє життя заради цього. Всі, інтроверти, екстраверти, палкі католики та ті у кому ще можливо жило язичництво, з бідних чи заможних сімей опинялись у замкненому суспільстві з яким мусило взаємодіяти.

У статті розглядаються зовнішньополітичні ініціативи короля Англії Іоанна Безземельного у 1205–1215 рр. Основним завданням його зовнішньої політики в цей період було повернення втрачених територій у попередніх війнах і відновлення цілісності Анжуйської імперії. Автор аналізує, також причини конфронтації з папством, його перебіг та наслідки для Плантагенетів. В процесі цього, автор простежує чинник впливу Філіпа II Августа у загострені цієї політичної кризи. Також, автор аналізує останню спробу Іоанна Безземельного здолати короля Франції у війні 1214 р. Автор приходить до висновку, що політична непослідовність англійського короля, його нерішучість у відповідальні історичні моменти – були основними факторами, через які Плантагенети зазнали поразки від Капетінгів у першій чверті XIII ст.

Гігієна в середні віки. Міф і реальність. Автор – Владислав Кіорсак, студент 3-го курсу історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка ВСТУП          В шкільних підручниках, статтях, книгах, фільмах середньовіччя зображується як період абсолютною антисанітарії, брудні міста в яких люди  роками не мились. В даній статті ми спробуємо з’ясувати чи справді це було так.          Справді…

В ході нашої розмови, на засіданні секції історії античності, середніх віків та візантиністики при НТІФ та Львівського медієвістичного клубу. котра була присвячена періодизації історії середніх віків та самому поняттю “середні віки”, ми прийшли до таких висновків:

1) Відносно самого терміну “середні віки” – він хоч є не правильним,але іншого терміну у нас немає (термін “темні віки” – зовсім абсурдний) і появилася думка про те, що потрібно цю епоху розділити на дві окремі епохи, межа між якими пролягатиме десь в IX-XI ст. (в залежності в якій країні).