Героїчний епос – це сукупність творів про бойову, лицарську звитягу, оспівана народними співцями, яка зображає події минувшини так, як їх трактував народ у період створення цих творів.
За часом побутування цей епос поділяється на три основних групи: архаїчний (міфи, легенди), античний («Іліада» й «Одіссея» Гомера, «Махабхарата» і «Рамаяна» в індусів) та середньовічний героїчний епос. Останній активно побутував в Європі в період раннього та зрілого Середньовіччя, брав за основу реальні історичні події, які доповнював фантастичними чи просто вигаданими образами.
Основою для героїчного епосу служили бойові гімни, створенні дружинними співцями, які брали безпосередню участь в описаних ними подіях. Сюжети цих гімнів у період раннього Середньовіччя активно запозичували бродячі співці, які відігравали значну роль у формуванні національної свідомості кожного народу.

Таким чином, студентство як соціальна верства у Середньовіччі було захищене численними привілеями церкви та власне університетів. Студенти часто зловживали цим статусом і це неминуче викликало обурення міщан. Історичні документи засвідчують численні взаємні каральні вилазки, в яких гинули як студенти, так і містяни. Містобезперечно страждало від студентства, однак і мало з цього неабиякий зиск – від університетудо міської казни щорічно перераховувалися доволі значнікошти, що зазвичай повністю перекривали витрати на лагодження зіпсованого студентами комунального майна та елементів інфраструктури.