В сучасній пострадянській історіографії за «легендарними сагами» закріпилась слава художньої літератури, яку не можна трактувати, як історичне джерело. Хоча в світовій історіографії «сагам про давні часи» присвячено велику кількість теоретичних напрацювань, вони так і не залучались до наукового обігу російськими та українськими істориками. Більшість текстів саг не перекладені, або фрагментарно перекладені слов’янськими мовами. Перед дослідниками постає завдання переосмислення даного питання, заснованого на критичному джерелознавстві та залученні сучасної світової історіографії.