Аквітанська криза 1154 р.: втрати і здобутки Капетінгів і Плантагенетів

В часи правління короля Людовіка VI Товстого ( 1108 – 1137 ) відбулася подія, яка мала надзвичайно важливе місце у подальшій історії Франції, та й всієї Західної Європи загалом, адже породила в майбутньому конфлікт, в результаті якого зміщувалися центри політичної ваги у Європі. Священна Римська імперія отримала поважного конкурента в особі дедалі сильнішої Франції, а тій, в свою чергу, довелося конкурувати з Англією, що здійснювала експансію на континенті.

ЛЮДОВІК VI ТОВСТУН – КОРОЛЬ БЕЗ КОРОЛІВСТВА.

Франція на початку XII століття нагадувала Кайдашеву сім’ю. Король не мав реальної влади навіть у самому Іль-де-Франсі. В його фактичному управлінні були землі навколо Парижу, Орлеані і Санлісу. Майже всі дороги королівського домену контролювали місцеві барони, які часто вдавались до розбою. В одному такому випадку барони опупіли до того, що зтягнули прикраси і ланцюжки з короля. Французький медієвіст Пті-Дютаї зазначав, що королю доводилось рахуватись із менш потужними сусідами: Суассону, Амьєну і т.д.