ЛУК І СТРІЛА У ВІРМЕНІЇ ЕПОХИ БАГРАТИДІВ (КІНЕЦЬ ІХ- СЕРЕДИНА ХІ СТ.)[1] BOW AND ARROW IN BAGRATID ARMENIA (END OF IX – MIDDLE OF XI C.).[2] Автор – Димидюк Дмитро, магістр, PhD-докторант (Львівський національний університет ім. І. Франка, Україна). Лук на теренах Вірменії мав давнє і сакральне походження, адже якщо вірити міфам, то ще легендарний…

Ідучи у Львові по проспекту Свободи можна натрапити на статуї середньовічних воїнів, один з яких тримає композитний лук… Давайте разом розберемося де тут історична помилка!

В процесі еволюції європейського суспільства й культури, постало таке явище як лицарство. Дослідники припускають, що батьківщиною лицарства була Франція (а саме Франкська держава). Початки протолицарства беруться з VIII ст., а саме з бенефіціарної реформи Карла Мартела (майордом Франкської держави). Ця реформа, фактично, заклала основи до створення феодального суспільства та нового соціального прошарку – лицарства. XII-XV ст. – епоха найбільшого розквіту лицарства. Із еволюцією вогнепальної зброї (XV-XVI ст.) відбувається швидкий процес занепаду як самого рицарського стану так і їхніх традицій. Основними ідеями рицарства, були ідеї індивідуальної вартості, воєнного подвигу, сакральних норм ведення битви та концепція аскетизму військового життя. Нова епоха, де-факто, відкинула ці ідеї на переферію взявши за основу концепцію Ніколо Макіавеллі “Мета виправдовує засоби”.