Статья посвящена проблемам сравнительного анализа процессов развития национального самосознания и культуры в эпохи Ренессанса и Постмодерна. Раскрываются основные аспекты цикличности развития национального самосознания и культурного развития в разные исторические эпох
Позначка: Культура
СЕРЕДНЬОВІЧНЕ СТУДЕНТСТВО У СОЦІОМЕНТАЛЬНОМУ РАКУРСІ СВОГО ЧАСУ
Таким чином, студентство як соціальна верства у Середньовіччі було захищене численними привілеями церкви та власне університетів. Студенти часто зловживали цим статусом і це неминуче викликало обурення міщан. Історичні документи засвідчують численні взаємні каральні вилазки, в яких гинули як студенти, так і містяни. Містобезперечно страждало від студентства, однак і мало з цього неабиякий зиск – від університетудо міської казни щорічно перераховувалися доволі значнікошти, що зазвичай повністю перекривали витрати на лагодження зіпсованого студентами комунального майна та елементів інфраструктури.
ДОГОВІР З ДИЯВОЛОМ: ЗАХІДНА І СХІДНА ТРАДИЦІЇ
Укладання договору людини з Дияволом – один з найпоширеніших елементів демонології Середньовіччя та ранньомодерного часу як на Заході, так і на Сході. Така популярність сприяла обростанню цього елементу міфами та вигадками, які були пов’язані з фольклорними особливостями регіонів як тоді, так і сьогодні. Мета цієї статті – простежити традицію появи та формування власне самого явища укладання договору з Дияволом, виявити відмінні та спільні риси у формуванні та ставленні до угоди на Заході та на Сході, провести ґрунтовний аналіз основних способів та елементів процесу укладання договорів на підставі демонологічних творів та матеріалах судів, а також висвітлити можливі варіанти завершення угоди з Дияволом.
НІЧ СКОРБОТИ: НЕДООЦІНКА КОНКІСТАДОРІВ ЧИ НАРОДНИЙ ГНІВ НЕ СПИНИТИ?
Відкриття Нового Світу іспанцями фактично перегорнуло середньовічну сторінку в історії людства. Появилась величезна маса територій, в боротьбу за володіння якими невдовзі втрутились великі європейські держави, як от Португалія, Англія, і звісно ж Іспанія. В цей же час на нових теренах існували різні племінні угрупування і державні утворення. Важко назвати якийсь один чинник, який вплинув на хід історії обох Америк, чи то ментальність, вірування або зброя. Важливим є питання – чи був місцевий спротив завойовникам, чи справді заокеанські землі були завойовані конкістадорами не злізаючи з коня? Істину завжди важко знайти, проте історик має прагнути описати минуле хоча б так, щоб це могло бути насправді.
Перший християнський імператор
Навряд чи у всій церковної історії можна вказати іншу особистість, яка викликала б настільки різноманітний і багатогранний інтерес до себе, і в той же час піддавалася б суперечливому обговоренню та оцінці, як особистість першого християнського імператора св. Костянтина Великого
СЛУЖИТЕЛІ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЯК ОБ’ЄКТИ ВІРШОВАНИХ ЛЯМЕНТІВ
У статті проаналізовано образи православних священиків у поетичному жанрі ляменту, досліджено непересічну роль духовних осіб у культурному та соціальному вимірах епохи Бароко.
СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЯРМАРКИ І МИТНИЦІ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У РОЗВИТКУ БЕРЕЗЬКОГО КОМІТАТУ
У статті досліджено економіку, торгівлю, митниці Березького комітату, а також мости і броди, які посідали важливе місце в торгівлі у період середньовіччя. Детально проаналізовано документи, літературу, матеріальні джерела та споріднені з темою найважливіші історіографічні праці.
АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ. Частина ІI.
На сучасному етапі проблема вивчення діяльності армії під час релігійного конфлікту довкола ікон, залишає декілька невирішених запитань. Зокрема історики не можуть дійти згоди стосовно того, що спонукало армію до боротьби проти монастирів: авторитет імператорів, неприязнь частини солдат до вшанування ікон чи меркантильні бажання військової верхівки збагатитися за їх рахунок. На нашу думку інформація про гоніння армії проти монахів, була відверто перебільшеною православними хроністами та істориками, що співчували захисникам ікон. Інша крайність, що простежувалася у працях окремих радянських істориків стосовно пояснення іконоборських настроїв армії, як своєрідного засобу для військової верхівки заволодіти монастирськими багатствами та землями також є гіперболізацією. Звичайно монастирі та монахи постраждали від іконоборської політики імператорів, але слід зауважити, що вони часто виступали, як крупні землевласники й були інтегровані у загальноімперську систему господарства, відповідно знищення монастирів та надмірно активна передача їх земель та іншої власності могла з одного боку посилити роль військової еліти, а з іншої зменшити ефективність господарства держави, що не входило у плани Льва ІІІ та Костянтина V. Така практика гіпотетично могла бути вигідною на користь Льва V, котрий потребував сильних союзників, але не для перших імператорів ісаврійської династії.
РОЛЬ ЄВНУХІВ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
В соціальній структурі населення Візантії євнухи займали лише певні визначені посади, хоча їх вплив відчувався у всіх сферах життя. Найбільше євнухів зустрічалось при дворі імператора, де їх використовували в якості слуг та варти. Часто вони ставали співаками, адже завдяки делікатній процедурі кастрування вони отримували чудове сопрано. Під час свого правління Юстиніан І встановив норму, за якою існувало два імператорські хори по 12 хористів-євнухів в кожному. Євнухи поступово здобули таку довіру в імператора, що їм дозволялось залишатись на ночівлю в палаці.
Генеалогія в Середньовічній Скандинавії
Генеалогія в Середньовічному Скандинавському соціумі відігравала надзвичайно важливу роль. На відміну від Західної Європи, де родова пам’ять нараховувала максимум три покоління, скандинави могли перелічити своїх предків які жили сотні років тому.
Особливу роль генеалогія відігравала в дописемний період, оскільки тоді вона була способом формування історичної пам’яті та передачі історичних знань.
