Невід’ємною частиною християнського культу є шанування речей, прямо чи опосередковано пов’язаних зі святими церкви.  Особливістю світогляду тогочасних людей була символічність та пошук магічного сенсу у повсякденних речах. У свідомості пересічного жителя Середньовічної Європи реліквія є втіленням сили покійного та джерелом енергії, яка може зцілювати або просто приносити удачу. Шанування мощей святих було офіційно затверджено у 787 році на другому Нікейському соборі, хоча його коріння сягають ще первісних християнських культів.