Героїчний епос – це сукупність творів про бойову, лицарську звитягу, оспівана народними співцями, яка зображає події минувшини так, як їх трактував народ у період створення цих творів.
За часом побутування цей епос поділяється на три основних групи: архаїчний (міфи, легенди), античний («Іліада» й «Одіссея» Гомера, «Махабхарата» і «Рамаяна» в індусів) та середньовічний героїчний епос. Останній активно побутував в Європі в період раннього та зрілого Середньовіччя, брав за основу реальні історичні події, які доповнював фантастичними чи просто вигаданими образами.
Основою для героїчного епосу служили бойові гімни, створенні дружинними співцями, які брали безпосередню участь в описаних ними подіях. Сюжети цих гімнів у період раннього Середньовіччя активно запозичували бродячі співці, які відігравали значну роль у формуванні національної свідомості кожного народу.
Позначка: героический епос
МЕТОДОЛОГІЯ ДЖЕРЕЛОЗНАВЧОЇ РОБОТИ З ЛЕГЕНДАРНИМИ САГАМИ. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ.
В сучасній пострадянській історіографії за «легендарними сагами» закріпилась слава художньої літератури, яку не можна трактувати, як історичне джерело. Хоча в світовій історіографії «сагам про давні часи» присвячено велику кількість теоретичних напрацювань, вони так і не залучались до наукового обігу російськими та українськими істориками. Більшість текстів саг не перекладені, або фрагментарно перекладені слов’янськими мовами. Перед дослідниками постає завдання переосмислення даного питання, заснованого на критичному джерелознавстві та залученні сучасної світової історіографії.
