Середзем’я — це для тих, хто хоче втекти не від життя, а від сучасності і створених людськими руками проблем. Для цього професор Оксфорду Дж. Р.Р. Толкін витворив свій, альтернативний світ, де відобразив у собі щось на зразок об’єднаної історії мало не всіх легенд і міфів Західної та Північної Європи. Саме середньовіччя було для Джона ідеальним періодом, коли люди ще жили в мирі з природою. Оскільки автор був противником індустріалізації, тому англійське селянство Англії було для нього непоганою альтернативою, і хоч Толкін хоббітів і їхню країну Шир взяв із скандинавських легенд, проте асоціював їх саме із англійцями
Позначка: германо-скандинавська міфологія
Вплив германо-скандинавської міфології на творчість Дж. К. Ролінг
Ажіотаж навколо «хлопчика, що вижив» не вщухає і по цей день. Час від часу можна натрапити на цікаві статті, де книги про Гаррі Поттера виступають у досить несподіваному світлі. Російське православ’я вже багато років намагається безуспішно «вивести на чисту воду» загрозу всього християнського світу і богохульницю Дж. К. Ролінг. Наприклад, диякон Андрій Кураєв написав довжелезну статтю про привчання письменницею дітей до окультизму, сатанізму і кривавих жертвоприношень.
СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС
Героїчний епос – це сукупність творів про бойову, лицарську звитягу, оспівана народними співцями, яка зображає події минувшини так, як їх трактував народ у період створення цих творів.
За часом побутування цей епос поділяється на три основних групи: архаїчний (міфи, легенди), античний («Іліада» й «Одіссея» Гомера, «Махабхарата» і «Рамаяна» в індусів) та середньовічний героїчний епос. Останній активно побутував в Європі в період раннього та зрілого Середньовіччя, брав за основу реальні історичні події, які доповнював фантастичними чи просто вигаданими образами.
Основою для героїчного епосу служили бойові гімни, створенні дружинними співцями, які брали безпосередню участь в описаних ними подіях. Сюжети цих гімнів у період раннього Середньовіччя активно запозичували бродячі співці, які відігравали значну роль у формуванні національної свідомості кожного народу.
Бандура Юрій. Культові споруди “тінґи” як дороговказ міграцій готів до Північного Причорномор’я (І – ІІІ ст. н. е.)
В запропонованій роботі увага приділяється процесу просування германських племен готів з Південної Прибалтики до Північного Причорномор’я шляхом висвітлення певних чинників, в даному випадку це світоглядні, символічні складові, що доволі часто оминалися дослідниками надаючи перевагу політичним, економічним, соціальним факторам, утім, безумовно, що і ті, і інші однаковою мірою впливали на події. Тут ми зосереджуємося на ролі германських тінґів, кам’яних кіл і їх значення у пошуках готами своєї «жаданої землі» Ойум. Передусім вкрай важливим є необхідність аналізу траєкторії просування германців в співвідношенні з інтелектуальними положеннями, писемними джерелами та археологічними знахідками. Отримуючи світоглядну картину германського суспільства на основі літературної спадщини, яка відбиває історичні реалії, цілком припустимо вважати, що готська експансія мала певний причинний та супровідний міфологічний підтекст. Належне уваги й те, що хоч і непрямо та певний інтерес до цього мали і філософи, які, звісно не займалися цим спеціально. Так відомий німецький філософ М. Хайдеґґер, котрий у власних працях робив спроби осмислювати поняття речей, не пройшов осторонь давньогерманського слова «тінґ», якому надавалося чільне місце і відповідно тлумачилося в своєму первинному значенні. Важко оминути також концепцію Ф. Ніцше щодо ідеї вічного повернення, яка дає зрозуміти про циклічність буття, оскільки в нашому питанні вона відкриває, принаймні окреслює сутність процесів, екстраполюючи до міграційних рухів германських племен початку нашої ери.
