ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ В ЕПОХУ ОТТОНІВСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

В історії Західноєвропейської науки, Раннє Середньовіччя є одним з найменш досліджених періодів. В статті пропонується нелінійний підхід до історії науки, завдяки якому заключний етап доарабської Західноєвропейської науки (т.зв. «Оттонівське Відродження») розглядається через призму як античної, так і власне ранньосередньовічної математичної та філософської традиції. Центральне місце дослідження присвячене філософському осмисленню математичних праць Герберта Аврілакського, останнього визначного науковця Раннього Середньовіччя.

ЕПІГРАМА ГЕРБЕРТА, ЄПИСКОПА РАВЕННСЬКОГО, ПОТІМ ПОНТИФІКА РИМСЬКОГО, НАПИСАНА НА ЗОБРАЖЕННІ СЕВЕРИНА БОЕЦІЯ

ЕПІГРАММА ГЕРБЕРТА АВРІЛАКСЬКОГО (папа Сильвестр ІІ (999-1003) [1], ЄПИСКОПА РАВЕННСЬКОГО, ПОТІМ ПОНТИФІКА РИМСЬКОГО, НАПИСАНА НА ЗОБРАЖЕННІ СЕВЕРИНА БОЕЦІЯ (Переклад з латинської мови Олександра Артамонова) Всесвіт якщо облаштовано правом могутнього Риму, Ти, Северине, отець наш, і нашої світоч вітчизни. Консуле гідний, ти легко і вільно державою правив, Полум’я знань запалив, геніям Греції навіть Не поступившись. Втім,…