The best source for making a research into this issue is a relief of The Cathedral of the Holy Cross on Aghtamar Island, in Lake Van in eastern Turkey, is a medieval Armenian Apostolic cathedral, built as a palatine church for the kings of Vaspurakan. Have a look at this scene of the battle between David and Goliath from the cathedral. In my opinion, this relief is a perfect source for researching medieval armenian armour, because Goliath is dressed in two types of armour: lamellar (like a “poncho”) and scale.
Позначка: Військова історія
ВЕЛІЗАРІЙ ТА НАРСЕС, ЯК ПРЕДСТАВНИКИ РИМСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ШКОЛИ (ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)
Велізарій, відомий візантійський полководець періоду раннього Середньовіччя, став одним з прикладів впливу «привиду театру». Навіть компетентні фахівці у галузі військової історії часто переоцінюють заслуги Велізарія, при цьому часто забуваючи, що «все пізнається в порівнянні».
Велізарій розпочав свою службу звичайним солдатом «списником» (doryphoroi) в імператорській гвардії. До цього підрозділу відбирали фізично витривалих, сильних духом та тілом кандидатів. Перший досвід командування окремим тактичним підрозділом Велізарій отримав у 526 р., коли він разом з іншим «списником», Сітою, очолили рейд в один з регіонів Сасанідського царства. Хоч операція закінчилась невдало, але здібності молодого військового швидко потрапили під увагу командування: вже в 530 р. імператор Юстиніан призначив Велізарія «капітаном Сходу» (magister militum per Orientem) – командиром однієї з п’яти діючих на той момент армій. Важко пояснити таке рішення імператора іншими причинами, крім особистої симпатії. З часом виявилось, що ставка Юстініана цілком і повністю виправдалась, оскільки успішні дії Велізарія проти сасанідської армії в 530 –32 рр. дозволили імператору укласти вигідний мир.
НІЧ СКОРБОТИ: НЕДООЦІНКА КОНКІСТАДОРІВ ЧИ НАРОДНИЙ ГНІВ НЕ СПИНИТИ?
Відкриття Нового Світу іспанцями фактично перегорнуло середньовічну сторінку в історії людства. Появилась величезна маса територій, в боротьбу за володіння якими невдовзі втрутились великі європейські держави, як от Португалія, Англія, і звісно ж Іспанія. В цей же час на нових теренах існували різні племінні угрупування і державні утворення. Важко назвати якийсь один чинник, який вплинув на хід історії обох Америк, чи то ментальність, вірування або зброя. Важливим є питання – чи був місцевий спротив завойовникам, чи справді заокеанські землі були завойовані конкістадорами не злізаючи з коня? Істину завжди важко знайти, проте історик має прагнути описати минуле хоча б так, щоб це могло бути насправді.
АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ. Частина ІI.
На сучасному етапі проблема вивчення діяльності армії під час релігійного конфлікту довкола ікон, залишає декілька невирішених запитань. Зокрема історики не можуть дійти згоди стосовно того, що спонукало армію до боротьби проти монастирів: авторитет імператорів, неприязнь частини солдат до вшанування ікон чи меркантильні бажання військової верхівки збагатитися за їх рахунок. На нашу думку інформація про гоніння армії проти монахів, була відверто перебільшеною православними хроністами та істориками, що співчували захисникам ікон. Інша крайність, що простежувалася у працях окремих радянських істориків стосовно пояснення іконоборських настроїв армії, як своєрідного засобу для військової верхівки заволодіти монастирськими багатствами та землями також є гіперболізацією. Звичайно монастирі та монахи постраждали від іконоборської політики імператорів, але слід зауважити, що вони часто виступали, як крупні землевласники й були інтегровані у загальноімперську систему господарства, відповідно знищення монастирів та надмірно активна передача їх земель та іншої власності могла з одного боку посилити роль військової еліти, а з іншої зменшити ефективність господарства держави, що не входило у плани Льва ІІІ та Костянтина V. Така практика гіпотетично могла бути вигідною на користь Льва V, котрий потребував сильних союзників, але не для перших імператорів ісаврійської династії.
АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ (Частина І.
У дослідженні акцентується увага на тому, що армія не завжди підтримувала політику імператорів-іконоборців, а в окремих випадках виступала на захист ікон. У статті визначено, що перші представники ісаврійської династії використовуючи власний авторитет і зовнішньополітичні успіхи перетворили армію на соціальну базу для популяризації іконоборських ідей. У свою чергу імператор Лев V Вірменин не виступав, як ініціатор іконоборських настроїв серед військових, а був виразником опозиційного відношення армії до ікон.
ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ В ЛАТИНО-ЄРУСАЛИМСЬКОМУ КОРОЛІВСТВІ (1099–1187)
ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ В ЛАТИНО-ЄРУСАЛИМСЬКОМУ КОРОЛІВСТВІ (1099–1187) ЦЕРКОВНЫЕ ОТНОШЕНИЯ В ЛАТИНО-ИЕРУСАЛИМСКОМ КОРОЛЕВСТВЕ (1099–1187) THE CHURCH AFFAIRS OF THE LATIN KINGDOM OF JERUSALEM (1099–1187) Автор – Олег Друздєв, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Стаття опублікована у першому друкованому збірнику статей з медієвістики “Записки Львівського медієвістичного клубу“ У статті зроблена спроба узагальнити та реконструювати історію християнської Церкви обох обрядів в…
Що об’єднує Юстиніана І та Беніто Муссоліні?
На перший поглад може здатися, що візантійського імператора VІ ст. Юстиніана І та лідера фашистів міжвоєнного періоду ХХ ст. Беніто Муссоліні нічого не об’єднує. Чи справді це так? Спробуємо зараз визначити.
СКАНДИНАВСЬКО-, ФРИЗЬКО- ТА ФРАНКО-СЛОВ’ЯНСЬКА ТОРГІВЛЯ НА ТЕРЕНАХ ПОЛАБ’Я (VIII–ІХ СТ.)
У статті проаналізовано скандинавсько-, фризько- та франко-слов’янські торгівельні відносини VIII–IX ст. в контексті розвитку торгівлі на території Слов’янського Полаб’я. Визначено предмет полабського експорту та імпорту. Простежено зв’язок торгівлі з політичним та економічним розвитком регіону.
Історичні передумови формування самурайського прошарку
Японське слово “самурай” (яке походить від глагола “сабурау”, тобто “служити, охороняти”) має багато значень і смислових граней. Спочатку слово “самурай” мало значення “особистий слуга”, або “особистий охоронець”, “охоронець”, “озброєний вартовий”. В X ст. цим словом почали називати професійних воїнів невисокого звання, які знаходились на службі в імператора, і аж ніяк не вершників-аристократів, як було пізніше. Воїни, які належали до вищих прошарків японського суспільства, тоді іменували “бусі”. Термін “бусі” з’явився в період Нара (710-784), а раніше існувала назва “мононофу”. З часом, однак, слово “самурай” стало синонімом слова “бусі”, і незнатні воїни почали називати себе і “самурай” і “бусі”, поки слово “самурай” не витіснило повністю слово “бусі” [1]. Самураїв можна розглядати, як слугу феодала, який охороняв його помістя, його майно, його самого. Тут, аналогію можна провести із скандинавськими “хускарлами”, які в XI ст. розглядались в феодальній системі, як воїни, які служили тільки при дворі феодала [2].
ЧОМУ ХАЛІФАТ ПЕРЕМІГ? (ПРИЧИНИ ВТРАТИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ВІРМЕНІЄЮ НА ПОЧАТКУ VIII ст.)
У статті розглянуто становище Вірменії наприкінці VII – на початку VIII ст. крізь призму боротьби Візантійської імперії та Арабського халіфату за територію Кавказу. З’ясовано причини, які призвели до втрати Вірменією своєї державності, зокрема, наголошено на ролі в цьому “нахічеванського спалення нахарарів” 705 р. Охарактеризовано становище Вірменії в складі Арабського халіфату та причини, які дали змогу вірменам наприкінці IX ст. відновити свою державність.
Львівський історичний клуб 