АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ (Частина І.

У дослідженні акцентується увага на тому, що армія не завжди підтримувала політику імператорів-іконоборців, а в окремих випадках виступала на захист ікон. У статті визначено, що перші представники ісаврійської династії використовуючи власний авторитет і зовнішньополітичні успіхи перетворили армію на соціальну базу для популяризації іконоборських ідей. У свою чергу імператор Лев V Вірменин не виступав, як ініціатор іконоборських настроїв серед військових, а був виразником опозиційного відношення армії до ікон.

ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ В ЛАТИНО-ЄРУСАЛИМСЬКОМУ КОРОЛІВСТВІ (1099–1187)

ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ В ЛАТИНО-ЄРУСАЛИМСЬКОМУ КОРОЛІВСТВІ (1099–1187) ЦЕРКОВНЫЕ  ОТНОШЕНИЯ В ЛАТИНО-ИЕРУСАЛИМСКОМ КОРОЛЕВСТВЕ (1099–1187) THE CHURCH AFFAIRS OF THE LATIN KINGDOM OF JERUSALEM (1099–1187) Автор  – Олег Друздєв, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Стаття опублікована у першому друкованому  збірнику статей з медієвістики “Записки Львівського медієвістичного клубу“ У статті зроблена  спроба узагальнити та реконструювати історію християнської Церкви обох обрядів в…

РОЗКОЛ ВСЕЛЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ 1054 р. ТА СПРОБИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

У статті висвітлено особливості сприйняття церковного розколу 1054 р. в країнах Західної Європи ХІ–ХІІІ ст. Розглянуто спроби подолання церковного розколу на прикладі відносин між представниками Західної та Східної Церков, зокрема, скликання соборів, що мали на меті поновити церковну єдність.

Що об’єднує Юстиніана І та Беніто Муссоліні?

На перший поглад може здатися, що візантійського імператора VІ ст. Юстиніана І та лідера фашистів міжвоєнного періоду ХХ ст. Беніто Муссоліні нічого не об’єднує. Чи справді це так? Спробуємо зараз визначити.

ЧОМУ ХАЛІФАТ ПЕРЕМІГ? (ПРИЧИНИ ВТРАТИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ВІРМЕНІЄЮ НА ПОЧАТКУ VIII ст.)

У статті розглянуто становище Вірменії наприкінці VII – на початку VIII ст. крізь призму боротьби Візантійської імперії та Арабського халіфату за територію Кавказу. З’ясовано причини, які призвели до втрати Вірменією своєї державності, зокрема, наголошено на ролі в цьому “нахічеванського спалення нахарарів” 705 р. Охарактеризовано становище Вірменії в складі Арабського халіфату та причини, які дали змогу вірменам наприкінці IX ст. відновити свою державність.

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ IV–VI ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

У статті розглянуто історію дослідження питань суспільних змін, що відбувалися в період IV–VI ст. у Візантійській імперії, а саме – соціальний склад населення, еволюцію окремих соціальних верств, їхню культурно-політичну роль та правове становище, рабство, колонат, фракції іподрому, зміни у мисленні та світогляді населення. До уваги взято наукові дослідження з цих питань учених таких країн, як Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Франція та Німеччина.

Перший друкований збірник статей з медієвістики “Записки Львівського медієвістичного клубу”.

З цієї вагомою подією ми вітаємо усіх учасників нашого товариства та закликаємо небайдужих долучатися до роботи нашої команди, адже існує ще безліч цікавого та недослідженого у цій таємничій епосі середніх віків!)
П.С. Особливу подяку виголошуємо Тарнавському Роману Богдановичу за титанічну роботу у підготовці та виданні цього збірника!!!

Руси як промоутери Київської Русі, або що писали про русів закавказькі історики?

Бачимо, що контакти русів та слов’ян з народами Закавказзя (зокрема й вірменами) мають доволі довгу та цікаву історію. Руси відігравали роль не тільки грабіжників та воїнів, але були й промоутерами Київської Русі, рекламуючи її на Закавказзі, через що місцеві хроністи вже мали певне враження про це державне утворення. Зауважимо, що справжні контакти між двома світами почалися лише із прийняттям християнства Руссю, коли остання увійшла не тільки в світ християнських держав, але стала частиною “ромейської цивілізації”, де була й Вірменія.

Леонтій Войтович. ГАЛИЧ У ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ ЄВРОПИ ХІ–ХІV СТОЛІТЬ.

Монографія видатного українського медієвіста Войтовича Леонтія Вікторовича.
Книга присвячена висвітленню стосунків Галицького, Галицько-Волинського князівств та Королівства Русі з Візантією, Угорським королівством, польськими князівствами, Литвою та німецькими державами в ХІ–ХІV століттях. В роботі використані європейські хроніки та інші джерела, які для дослідження цієї теми раніше не залучалися, а також праці угорських, польських, чеських та інших зарубіжних істориків, включаючи найновіші дослідження.
Рекомендуємо для домашньої бібліотеки! Скачай книгу. Сподобалась – купи!)

Правитель, якого нам бракує або, як вірменський цар дбав про бідних.

“Ашот ІІІ перевершив усіх своєю лагідністю і милосердям, бо збирав біля себе калік, кривих та сліпих, роблячи їх співрозмовниками на своїх бенкетах … Він пригощав їх зі своєї чаші, наповненої царським напоєм і випивав залишок вина, змішаний з гноєм від їх виразок. Він до того був щедрий до нужденних, що після смерті в його скарбницю не знайшлося навіть копійки; всі прикраси і коштовності з його палацу було роздано вбогим. І очистив він гріхи свої милостинею і співчуттям до бідним”