Вікінги на Русі до 882 року: Руський каганат. Частина 2

Вікінги на Русі до 882 року: Руський каганат. Частина 2 Викинги на Руси до 882 года: каганат Руси. Часть 2 Vikings on Rus’ until 882: Rus’ Khaganate. Part 2 Автор – Гамма Юлія, бакалавр історії Львівського національного університету ім. Івана Франка Дана стаття присвячена етимології головних термінів та понять, які використані при дослідженні теми. Етимологія – це наука,…

Вікінги на Русі до 882 року: Руський каганат. Частина 1

Руський каганат – державне утворення першої половини ІХ ст., яке хронологічно передувало, як прийнято вважати, Руській державі. На сьогодні немає єдиної, чіткої думки стосовно даного утворення, а актуальність питання не зникає вже не одне століття.

В даній статті звернемо свою увагу на джерельну базу даного питання, яка є досить великою, але свій початок  бере саме з писемних. Вони є основоположними при формуванні загального уявлення про можливі історичні події на тій чи іншій території.

ЗВІТ З КРУГЛОГО СТОЛУ: “ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОГО ТА ВІЗАНТІЙСЬКОГО ХРИСТИЯНСТВА НА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ЄВРОПИ”.

На круглому столі польські професори торкнулися важливих питань розвитку візантиністики. Професор Пьотр Щур розповів про появу та поширення християнства у ранній Візантійській імперії. Причиною “Констянтинового перевороту”, на думку доповідача, було те, що нова релігія змогла консолідувати розрізнене населення Імперії. Водночас, василевс ставав намісником Бога на землі, а отже його влада обожествлялась. Водночас, це був час “революції гуманності”, адже нова релігія пропагувала рівність усіх прошарків населення перед Богом, а інстиут рабства відходив у минуле. Був наведений цікавий факт, що в Антіохії в 60-80 рр. IV ст. половину населення становили християни, а іншу – язичники.

КРУГЛИЙ СТІЛ: “ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОГО ТА ВІЗАНТІЙСЬКОГО ХРИСТИЯНСТВА НА СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ЄВРОПИ”.

Який вплив має патристика на сьогодення? Що нового внесли Отці Церкви у християнську філософію та що є актуальним з цього сьогодні? Як рання Візантія впливає на нас та де шукати її впливи? Відповіді на ці та інші питання ви зможете отримати на нашому круглому столі від фахових польських професорів з Католицького університету (м. Люблін, Польща).

ПРАВОВЫЕ РАЗЛИЧИЯ СРЕДНЕВЕКОВЫХ ЕВРОПЕЙСКИХ ГОРОДОВ: ИСТОКИ И РЕГИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ

В средневековой Европе сложилось несколько цивилизаций: западноевропейская, византийская, восточноевропейская и центральноевропейская.Последняя в процессе своего развития в культурном и социальном плане постепенно сближалась с западной, но, в силу более позднего «старта», влилась внее лишь в наше время. Из восточноевропейской с созданием ВКЛ выделилась западная часть (Поднепровье), в развитом средневековье воспринявшая некоторые западные черты. На остальной территории Восточной Европы сложилась российская цивилизация. Специфические черты указанных цивилизаций во многом
определялись формами городского права.

ПОВІДОМЛЕННЯ ГРАФІТІ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ХІ СТ. ПРО РУСЬКИХ КНЯЗІВ

Дана стаття має синтетичний та узагальнюючий характер і розрахована на широке коло читачів. В ній на основі аналізу досліджень фахівців з політичної та культурної історії Київської Русі подано результати пошуків ідентифікації київських, переяславських та чернігівських князів, їх родичів та політичних подій, пов’язаних з ними з ХІ ст., які згадуються у графіті собору св. Софії у Києві.

ВЕЛІЗАРІЙ ТА НАРСЕС, ЯК ПРЕДСТАВНИКИ РИМСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ШКОЛИ (ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

Велізарій, відомий візантійський полководець періоду раннього Середньовіччя, став одним з прикладів впливу «привиду театру». Навіть компетентні фахівці у галузі військової історії часто переоцінюють заслуги Велізарія, при цьому часто забуваючи, що «все пізнається в порівнянні».
Велізарій розпочав свою службу звичайним солдатом «списником» (doryphoroi) в імператорській гвардії. До цього підрозділу відбирали фізично витривалих, сильних духом та тілом кандидатів. Перший досвід командування окремим тактичним підрозділом Велізарій отримав у 526 р., коли він разом з іншим «списником», Сітою, очолили рейд в один з регіонів Сасанідського царства. Хоч операція закінчилась невдало, але здібності молодого військового швидко потрапили під увагу командування: вже в 530 р. імператор Юстиніан призначив Велізарія «капітаном Сходу» (magister militum per Orientem) – командиром однієї з п’яти діючих на той момент армій. Важко пояснити таке рішення імператора іншими причинами, крім особистої симпатії. З часом виявилось, що ставка Юстініана цілком і повністю виправдалась, оскільки успішні дії Велізарія проти сасанідської армії в 530 –32 рр. дозволили імператору укласти вигідний мир.

Перший християнський імператор

Навряд чи у всій церковної історії можна вказати іншу особистість, яка викликала б настільки різноманітний і багатогранний інтерес до себе, і в той же час піддавалася б суперечливому обговоренню та оцінці, як особистість першого християнського імператора св. Костянтина Великого

АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ. Частина ІI.

На сучасному етапі проблема вивчення діяльності армії під час релігійного конфлікту довкола ікон, залишає декілька невирішених запитань. Зокрема історики не можуть дійти згоди стосовно того, що спонукало армію до боротьби проти монастирів: авторитет імператорів, неприязнь частини солдат до вшанування ікон чи меркантильні бажання військової верхівки збагатитися за їх рахунок. На нашу думку інформація про гоніння армії проти монахів, була відверто перебільшеною православними хроністами та істориками, що співчували захисникам ікон. Інша крайність, що простежувалася у працях окремих радянських істориків стосовно пояснення іконоборських настроїв армії, як своєрідного засобу для військової верхівки заволодіти монастирськими багатствами та землями також є гіперболізацією. Звичайно монастирі та монахи постраждали від іконоборської політики імператорів, але слід зауважити, що вони часто виступали, як крупні землевласники й були інтегровані у загальноімперську систему господарства, відповідно знищення монастирів та надмірно активна передача їх земель та іншої власності могла з одного боку посилити роль військової еліти, а з іншої зменшити ефективність господарства держави, що не входило у плани Льва ІІІ та Костянтина V. Така практика гіпотетично могла бути вигідною на користь Льва V, котрий потребував сильних союзників, але не для перших імператорів ісаврійської династії.

РОЛЬ ЄВНУХІВ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

В соціальній структурі населення Візантії євнухи займали лише певні визначені посади, хоча їх вплив відчувався у всіх сферах життя. Найбільше євнухів зустрічалось при дворі імператора, де їх використовували в якості слуг та варти. Часто вони ставали співаками, адже завдяки делікатній процедурі кастрування вони отримували чудове сопрано. Під час свого правління Юстиніан І встановив норму, за якою існувало два імператорські хори по 12 хористів-євнухів в кожному. Євнухи поступово здобули таку довіру в імператора, що їм дозволялось залишатись на ночівлю в палаці.