В процесі еволюції європейського суспільства й культури, постало таке явище як лицарство. Дослідники припускають, що батьківщиною лицарства була Франція (а саме Франкська держава). Початки протолицарства беруться з VIII ст., а саме з бенефіціарної реформи Карла Мартела (майордом Франкської держави). Ця реформа, фактично, заклала основи до створення феодального суспільства та нового соціального прошарку – лицарства. XII-XV ст. – епоха найбільшого розквіту лицарства. Із еволюцією вогнепальної зброї (XV-XVI ст.) відбувається швидкий процес занепаду як самого рицарського стану так і їхніх традицій. Основними ідеями рицарства, були ідеї індивідуальної вартості, воєнного подвигу, сакральних норм ведення битви та концепція аскетизму військового життя. Нова епоха, де-факто, відкинула ці ідеї на переферію взявши за основу концепцію Ніколо Макіавеллі “Мета виправдовує засоби”.