На сучасному етапі проблема вивчення діяльності армії під час релігійного конфлікту довкола ікон, залишає декілька невирішених запитань. Зокрема історики не можуть дійти згоди стосовно того, що спонукало армію до боротьби проти монастирів: авторитет імператорів, неприязнь частини солдат до вшанування ікон чи меркантильні бажання військової верхівки збагатитися за їх рахунок. На нашу думку інформація про гоніння армії проти монахів, була відверто перебільшеною православними хроністами та істориками, що співчували захисникам ікон. Інша крайність, що простежувалася у працях окремих радянських істориків стосовно пояснення іконоборських настроїв армії, як своєрідного засобу для військової верхівки заволодіти монастирськими багатствами та землями також є гіперболізацією. Звичайно монастирі та монахи постраждали від іконоборської політики імператорів, але слід зауважити, що вони часто виступали, як крупні землевласники й були інтегровані у загальноімперську систему господарства, відповідно знищення монастирів та надмірно активна передача їх земель та іншої власності могла з одного боку посилити роль військової еліти, а з іншої зменшити ефективність господарства держави, що не входило у плани Льва ІІІ та Костянтина V. Така практика гіпотетично могла бути вигідною на користь Льва V, котрий потребував сильних союзників, але не для перших імператорів ісаврійської династії.
РОЛЬ ЄВНУХІВ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ
В соціальній структурі населення Візантії євнухи займали лише певні визначені посади, хоча їх вплив відчувався у всіх сферах життя. Найбільше євнухів зустрічалось при дворі імператора, де їх використовували в якості слуг та варти. Часто вони ставали співаками, адже завдяки делікатній процедурі кастрування вони отримували чудове сопрано. Під час свого правління Юстиніан І встановив норму, за якою існувало два імператорські хори по 12 хористів-євнухів в кожному. Євнухи поступово здобули таку довіру в імператора, що їм дозволялось залишатись на ночівлю в палаці.
Генеалогія в Середньовічній Скандинавії
Генеалогія в Середньовічному Скандинавському соціумі відігравала надзвичайно важливу роль. На відміну від Західної Європи, де родова пам’ять нараховувала максимум три покоління, скандинави могли перелічити своїх предків які жили сотні років тому.
Особливу роль генеалогія відігравала в дописемний період, оскільки тоді вона була способом формування історичної пам’яті та передачі історичних знань.
НОВИНИ ДРУГОГО СТУДЕНТСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО ТУРНІРУ (лютий 2017 р.)
Любі друзі! Змушенні визнати, що ми не очікували такої великої уваги до нашого турніру з боку студентської громадськості, за що ми Вам щиро вдячні! Отже, зареєструвалося аж 26 команд (чекаємо остаточних списків ще 2 команд!). Нижче ми прикріпили файл, де наведено список усіх команд. Просимо усіх учасників турніру ознайомитись із цим документом та перевірити, чи вказані там їхні імена, та чи всі дані є правильними. Якщо знайдете якісь помилки – просимо не ображатися, а написати приватне повідомлення на адреси, котрі поданні нижче.
АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ (Частина І.
У дослідженні акцентується увага на тому, що армія не завжди підтримувала політику імператорів-іконоборців, а в окремих випадках виступала на захист ікон. У статті визначено, що перші представники ісаврійської династії використовуючи власний авторитет і зовнішньополітичні успіхи перетворили армію на соціальну базу для популяризації іконоборських ідей. У свою чергу імператор Лев V Вірменин не виступав, як ініціатор іконоборських настроїв серед військових, а був виразником опозиційного відношення армії до ікон.
Віщий Олег. Будівник чи завойовник?
Віщий Олег. Будівник чи завойовник? Вещий Олег. Строитель или завоеватель? Рrophetic Oleg. Builder or conqueror? Автор – Мазурчак Лідія, студентка ІІ курсу історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка. Віщий Олег в історичній літературі та шкільних підручниках висвітлюється як засновник державності на Русі. Його образ часто використовується для створення різножанрових творів мистецтва. Проте мало…
Річний звіт роботи Львівського медієвістичного клубу
Львівський медієвістичний клуб 2016 р. видався дуже продуктивним для нашого товариства. Вперше, у світ вийшов збірник статей “Записки Львівського медієвістичного клубу“ за редакцією Юрія Овсінського (голова), Дмитра Димидюка, Олега Друздєва, Сергія Козловського, Тараса Оліярчука, Романа Тарнавського. Окрім цього, наша команда стала співорганізатором конференції “Історична освіта і наука в Центральній та Східній Європі: історія та сучасність”, а…
ЩО ТАКЕ “ІСТОРИЧНА ПРАВДА”?
У своїх рефлексіях ми підемо далі, стверджуючи, що історичної правди, як такої – не існує, адже будь-який текст, теорія, інтерпретація чи ще щось, як продукт людської діяльності – суб’єктивні, тому в принципі ми не можемо отримати об’єкивної правди. Вважаємо, що сам термін варто вживати в значенні “історичної дійсності” (historical validity), де дослідник старатиметься суб’єкивно відобразити об’єктивну дійсність минулого.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ІТАЛІЙСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ у 50-х роках XV ст.
У статті розглянуто становище Апенінського півострова в середині XV ст. Середина XV ст. стала відправною точкою для формування ренесансної історії Італії, а також роздробленості, закладеної внаслідок італійських воєн. Важливу роль відведено Лодійському мирному договору як системі італійського концерту, тобто системі міри противаг, яка згодом стане основним принципом ведення міжнародної політики та дипломатії.
ПОЛЬСЬКО-НІМЕЦЬКІ ЦЕРКОВНІ ВІДНОСИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XI ст.
У статті розглянуто відносини між польськими та німецькими церковними структурами в другій половині ХІ ст. Крізь призму внутрішньополітичного життя Польщі та політичіної історії німецьких земель, а також процесів християнізації словянських теренів зроблено спробу визначити розвиток польсько-німецьких церковних відносин у другій половині ХІ ст. Визначено ознаки стабілізації міждержавних відносини у цей період, розглянуто поморські походи 90-х років ХІ ст. як засіб покращення стосунків між польськими та німецькими церковними інституціями.
Львівський історичний клуб 