Уявіть собі найдовшу ніч в році там де і так вони завжди довгі, там де на блискучому снігу розливається тьмяне оранжеве світло, а на небі літають зелені вогники. Ця ніч є особливою, оскільки саме тоді до світу людей приходить найбільше неземних гостей.

Скачати програму конференції та анотації до статей (на російській мові) ви можете нижче.
П.С. Хочемо висловити подяку доценту Іллі Паршину, за люб’язно наданні матеріали конференції.

Організацію ордену асасинів пов’язують з особою Хасана ібн Сабаха, ісмаїлістського проповідника, засновника держави нізарітів (себто, ордену асасинів). Захоплення Аламуту стало першим великим кроком до становлення Хасана ібн Сабаха як сильної впливової особи. Сама назва Аламут, означає «гніздо стерв’ятника», через високе місце, на якому вона розташована. Фортеця була побудована в 860 році і вважалася однією з неприступних фортець такого типу, які подібним чином були розкидані в гірській місцевості регіону Рудбаре (кордон між перським Іраком і і Табаристаном).

В процесі еволюції європейського суспільства й культури, постало таке явище як лицарство. Дослідники припускають, що батьківщиною лицарства була Франція (а саме Франкська держава). Початки протолицарства беруться з VIII ст., а саме з бенефіціарної реформи Карла Мартела (майордом Франкської держави). Ця реформа, фактично, заклала основи до створення феодального суспільства та нового соціального прошарку – лицарства. XII-XV ст. – епоха найбільшого розквіту лицарства. Із еволюцією вогнепальної зброї (XV-XVI ст.) відбувається швидкий процес занепаду як самого рицарського стану так і їхніх традицій. Основними ідеями рицарства, були ідеї індивідуальної вартості, воєнного подвигу, сакральних норм ведення битви та концепція аскетизму військового життя. Нова епоха, де-факто, відкинула ці ідеї на переферію взявши за основу концепцію Ніколо Макіавеллі “Мета виправдовує засоби”.

У статті розглядається феномен Каролінгського відродження. Шляхом аналізу історичних подій, автор простежує передумови цього першого відродження вченості у Західній Європі, розповідає про його творців і їх досягнення. Автор приходить до висновку, що Каролінгське відродження було закономірним явищем своєї епохи, і мало великі здобутки та наслідки для наступних сторіч.