Категорія: Історія Середньовіччя

Лікування слонів та лікування слонами за Конрадом Геснером

Згадували кілька тижнів тому, що завдячуємо швейцарцям за першу спробу систематизації знань про флору і фауну. Говорили ми і про вихідця з кантонів Конрада Геснера та енциклопедичний опис деяких відомостей про слонів його авторства (або принаймні того, що про них уявляли в XVI ст.). Але, можемо клястись, що нам та й читачам нашим, синам і…

Читати далі

Юлія Свищ. Історіографія з теми застосування меча та його ролі в культурі Середніх віків

Українська історіографія цієї проблеми не так широко представлена, але все ж із наявних праць ми можемо зробити висновки про символіку меча на теренах Русі. Цього питання, у своєму дослідженні «Нариси воєнного мистецтва Давньої Русі»[1], частково торкнувся український історик  Микола Котляр, проте слід зазначити, що це не є основна тема дослідження вченого. Провідною для його є…

Читати далі

Володимир Лагодич. Військове управління у візантійській Італії. Частина ІІ

Сьогодні ми переносимось на межу VII-VIII ст. в славне місто Равенну. Що ми там бачимо? Бачимо там регулярні повстання жителів міста проти імператора Юстиніана II, енергійного, але як кажуть, пальнутого на голову чоловіка (давніше писали і за нього: https://lvivmedievalclub.wordpress.com/2020/01/09/юстиніан-ii-рінотмет-ιουστινιανός-β-ρι/ ). Втім, не тяжко зійти з розуму, коли тобі відрізають ніс із язиком і відправляють гнити…

Читати далі

Юлія Свищ. Криві мечі-фальшіони

Фальшіон – меч із зігнутим клинком, використовувався переважно піхотинцями, хоча іноді їм не гребували і лицарі[1], а за іншим твердженням це різновид довгого ножа, яким селяни повинні були захищатися від розбійників.[2]Центр тяжкості сильно зміщений до вістря, лезо заточене округло (конвексивно) або клиновидно (плоско). Руків’я – як у одноручних мечів. За типом клинка виділяють два види…

Читати далі

“Сім смертних гріхів та Чотири останні речі” І.Босха

Картина написана в XV ст. Ієронімом Босхом, нідерландським художником, представником Північного Відродження. Зображення Семи смертних гріхів розташовані по колу, що означає сталість їхньої присутності. Босх включив їх в райдужну оболонку ока Бога, таким чином роблячи застереження тим, хто рахує, що уникне подальшої кари по смерті. Чотири круглих зображення по кутах (тондо), це «чотири останні речі»,…

Читати далі

Володимир Лагодич. Військове управління у візантійській Італії. Частина І

Коли стихли останні бої Готських воєн, візантійська регулярна армія виявилася єдиною не те що боєздатною, а взагалі єдиною існуючою збройною силою в Апенінах. Пошарпані нескінченними боями і двома великими спалахами Юстинианової чуми, ромейські солдати, передислоковані з інших країв Імперії, склали єдиний контингент імперських сил в Італії. Пізніше скажемо, чому робимо акцент на походженні воїнів Нарсеса…

Читати далі

Юлія Свищ. Мисливські мечі

Мисливська зброя довгий час не відрізнялась від бойової. Це тривало аж до XVI ст. Спершу для полювання використовували довгі і широкі обопільно гострі мечі, але в XIII ст., коли обладунки вдосконалилися і стали міцнішими, меч використовувати переважно для удару, а не розрубування противника. Тоді використовували прямі обопільно гострі мечі. Також у дослідженні “Мисливська зброя. Від…

Читати далі

Іванна Федорос. Монгольська експансія у Китай та Корьо

У березні 1206 р. неподалік від витоків р. Онон зібрався курултай, де Темучин, після тривалої боротьби за здобуття влади, підкорення і об’єднання племен, був обраний великим ханом з титулом Чингісхан (1206-1227). Проголошувалося створення Великої монгольської держави. З огляду на специфіку господарської діяльності кочовиків (тобто ведення кочового скотарства) їх власна економічна база була доволі обмеженою, відтак…

Читати далі

Володимир Лагодич. Військова справа у візантійській Італії

Ця замітка буде передмовою до нашої основної теми, військового управління в імперській Італії. В першу чергу розглянемо заходи, прийняті візантійською владою щодо забезпечення своїх нових кордонів на півночі Італії. З огляду на те, у що перетворився півострів за роки затяжних Готських воєн (535-554 рр.), роботи було непочатий край. Полководець-євнух Нарсес, отримавши від імператора Юстиніана I…

Читати далі