Який вплив має патристика на сьогодення? Що нового внесли Отці Церкви у християнську філософію та що є актуальним з цього сьогодні? Як рання Візантія впливає на нас та де шукати її впливи? Відповіді на ці та інші питання ви зможете отримати на нашому круглому столі від фахових польських професорів з Католицького університету (м. Люблін, Польща).
Категорія: Християнський світ Сходу
RECONSTRUCTION OF MILITARY EQUIPMENT OF BAGRATID ARMENIAN WARRIOR BETWEEN IX AND XIth CENTURIES
The best source for making a research into this issue is a relief of The Cathedral of the Holy Cross on Aghtamar Island, in Lake Van in eastern Turkey, is a medieval Armenian Apostolic cathedral, built as a palatine church for the kings of Vaspurakan. Have a look at this scene of the battle between David and Goliath from the cathedral. In my opinion, this relief is a perfect source for researching medieval armenian armour, because Goliath is dressed in two types of armour: lamellar (like a “poncho”) and scale.
Візантійські диптихи V–VI cт.
Першоджерело оприлюднене на Василевс. Українська візантиністика:
Непересічними пам’ятками, пов’язаними з писемною культурою, вважаються візантійські диптихи 5-6 століть. Власне, диптихами в античному побуті називалися конструкції з двох сполучених дерев’яних або кістяних дощечок, внутрішні площини яких лишалися рівними і чистими для записів грифелем чи вкривалися шаром воску, де текст продряпувався спеціальною паличкою. Старі записи легко стиралися і поступалися новим, тож диптихи слугували не…
Филипчук О. М. Руси серед «військ народів» у Візантії ІХ-ХІ ст.: найманці та союзники
Першоджерело оприлюднене на Василевс. Українська візантиністика:
17 вересня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2. корп. 14, ауд. 18) відбувся захист дисертації Филипчука Олександра Михайловича «Руси серед «військ народів» у Візантії ІХ-ХІ ст.: найманці та союзники», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата історичних…
Домановский А. Н. Загадки истории. Византия / А. Н. Домановский; худож.-оформитель Е. А. Гугалова. – Харьков: Фолио, 2016. – 379 с. – (Загадки истории)
Першоджерело оприлюднене на Василевс. Українська візантиністика:
Что знает наш современник о Византии? Почему само понятие «византийский» имеет во многих европейских языках отрицательную коннотацию и справедливо ли это? Наше издание рассказывает о загадочной Византийской, а вернее – Ромейской империи (ромеями себя называли жители до этой страны): о «багрянородных» императорах и узурпаторах трона; о дворцовых переворотах и «превратностях любви народа»; о невероятных тайнах…
Козачок О. Б. Відносини Галицького князівства з Візантією у контексті міжнародних зв’язків середини – другої половини ХІІ століття (7.03.2017)
Першоджерело оприлюднене на Василевс. Українська візантиністика:
7 березня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4) відбудеться захист дисертації Козачок Ольги Богданівни «Відносини Галицького князівства з Візантією у контексті міжнародних зв’язків середини – другої половини ХІІ століття», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата…
ВЕЛІЗАРІЙ ТА НАРСЕС, ЯК ПРЕДСТАВНИКИ РИМСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ШКОЛИ (ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)
Велізарій, відомий візантійський полководець періоду раннього Середньовіччя, став одним з прикладів впливу «привиду театру». Навіть компетентні фахівці у галузі військової історії часто переоцінюють заслуги Велізарія, при цьому часто забуваючи, що «все пізнається в порівнянні».
Велізарій розпочав свою службу звичайним солдатом «списником» (doryphoroi) в імператорській гвардії. До цього підрозділу відбирали фізично витривалих, сильних духом та тілом кандидатів. Перший досвід командування окремим тактичним підрозділом Велізарій отримав у 526 р., коли він разом з іншим «списником», Сітою, очолили рейд в один з регіонів Сасанідського царства. Хоч операція закінчилась невдало, але здібності молодого військового швидко потрапили під увагу командування: вже в 530 р. імператор Юстиніан призначив Велізарія «капітаном Сходу» (magister militum per Orientem) – командиром однієї з п’яти діючих на той момент армій. Важко пояснити таке рішення імператора іншими причинами, крім особистої симпатії. З часом виявилось, що ставка Юстініана цілком і повністю виправдалась, оскільки успішні дії Велізарія проти сасанідської армії в 530 –32 рр. дозволили імператору укласти вигідний мир.
Мілютін С. Іконоборський конфлікт у Візантії: «Схід» проти «Заходу»?
Першоджерело оприлюднене на Василевс. Українська візантиністика:
Мілютін С. Іконоборський конфлікт у Візантії: «Схід» проти «Заходу»? // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2016. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 108–114. У статті розглянуто правомірність припущення, що іконоборський конфлікт у…
Українська Асоціація Візантійських Студій
Першоджерело оприлюднене на Василевс. Українська візантиністика:
У серпні 2016 року з ініціативи учасників Міжнародного конгресу візантійських студій у Белграді було вирішено створити Українську Асоціацію Візантійських студій, яка була зареєстровано як громадську організацію у грудні 2016 року. Громадська неприбуткова організація “Українська Асоціація Візантійських студій”(акронім УАВС) прагне до розвитку зв’язків між професійними дослідниками, студентами та аматорами України, чиї наукові інтереси так чи інакше…
АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ. Частина ІI.
На сучасному етапі проблема вивчення діяльності армії під час релігійного конфлікту довкола ікон, залишає декілька невирішених запитань. Зокрема історики не можуть дійти згоди стосовно того, що спонукало армію до боротьби проти монастирів: авторитет імператорів, неприязнь частини солдат до вшанування ікон чи меркантильні бажання військової верхівки збагатитися за їх рахунок. На нашу думку інформація про гоніння армії проти монахів, була відверто перебільшеною православними хроністами та істориками, що співчували захисникам ікон. Інша крайність, що простежувалася у працях окремих радянських істориків стосовно пояснення іконоборських настроїв армії, як своєрідного засобу для військової верхівки заволодіти монастирськими багатствами та землями також є гіперболізацією. Звичайно монастирі та монахи постраждали від іконоборської політики імператорів, але слід зауважити, що вони часто виступали, як крупні землевласники й були інтегровані у загальноімперську систему господарства, відповідно знищення монастирів та надмірно активна передача їх земель та іншої власності могла з одного боку посилити роль військової еліти, а з іншої зменшити ефективність господарства держави, що не входило у плани Льва ІІІ та Костянтина V. Така практика гіпотетично могла бути вигідною на користь Льва V, котрий потребував сильних союзників, але не для перших імператорів ісаврійської династії.
Львівський історичний клуб 