Розгортаючи підручник для 7 класу, пересічний український школяр читає приблизно таке: «Ярослав Мудрий поріднився з усією Європою… Він виводив свої стосунки з іншими державами з принципу шлюбної дипломатії… Анна Ярославна стала королевою Франції…» і т. д. і т. п. Ясно ж, людину, котра хоче сповна пізнати історію власної держави, такий підхід задовільняти не може. Адже не згадано де-факто нічого, крім цієї шлюбної дипломатії, наче українцям треба пишатися, що дочки їхнього князя виходили заміж за європейських королів, при цьому за зовнішню Ярослава Володимировича, його зарубіжні інтриги, завдяки яким не один згадуваний король посідав трон (якщо це було в інтересах руського володаря), навіть поважні історики воліють говорити досить поверхнево.
Категорія: Руська земля
ПОВІДОМЛЕННЯ ГРАФІТІ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ХІ СТ. ПРО РУСЬКИХ КНЯЗІВ
Дана стаття має синтетичний та узагальнюючий характер і розрахована на широке коло читачів. В ній на основі аналізу досліджень фахівців з політичної та культурної історії Київської Русі подано результати пошуків ідентифікації київських, переяславських та чернігівських князів, їх родичів та політичних подій, пов’язаних з ними з ХІ ст., які згадуються у графіті собору св. Софії у Києві.
Славетні жінки Русі: Інгігерда.
Гендерне питання на території Русі та Скандинавії дещо відрізнялось від Загальноєвропейського. На цих територіях жінки мали набагато ширші політичні та соціальні права, могли володіти власністю, брати участь у вічах (скандинавський тінг), обирати собі чоловіків тощо. Становище жінки було практично рівним становищу чоловіка, приміром жінка могла разом з чоловіками бенкетувати, при чому знатні жінки займали відповідні місця, на відміну від давньогрецьких жінок, які мали перебувати лише в певній жіночій частині столу. Жінки в Скандинавії могли бути головами роду, організаторами походів та подорожей, воїнами, правителями тощо. Ця культурна ситуація сприяла тому, що в історії Русі фігурують жінки, діяльність яких досить добре зафіксована в джерелах та можемо розцінювати їх як суб’єкт тодішньої політки,через прямий та опосередкований вплив на сучасні їм події.
Лекція «Як на Русі гроші підробляли» (Київ, 10 вересня 2016 р.)
Першоджерело оприлюднене на Василевс. Українська візантиністика:
Якими були гроші в Давній Русі ви можете подивитися на нашій новій виставці #ВідГривниДоГривні. А як ці гроші на Русі фальшували? Якими методами користувалися деякі наші винахідливі пращури з середньовічного Києва, аби підробляти гривні, та яким чином інші наші предки намагалися вивести їх на чисту воду? Як відрізнити підроблену гривню від справжньої і які елементи…
Руси як промоутери Київської Русі, або що писали про русів закавказькі історики?
Бачимо, що контакти русів та слов’ян з народами Закавказзя (зокрема й вірменами) мають доволі довгу та цікаву історію. Руси відігравали роль не тільки грабіжників та воїнів, але були й промоутерами Київської Русі, рекламуючи її на Закавказзі, через що місцеві хроністи вже мали певне враження про це державне утворення. Зауважимо, що справжні контакти між двома світами почалися лише із прийняттям християнства Руссю, коли остання увійшла не тільки в світ християнських держав, але стала частиною “ромейської цивілізації”, де була й Вірменія.
МИСТЕЦТВО РУКОПИСНОЇ КНИГИ НА ТЕРЕНАХ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Матеріал для аркушів книжкового блоку-пергамент . Для його створення застосовувались шкури овець, кіз, кролів, телят, певним чином вичинені й оброблені. Особливості виробництва різнились залежно від регіону, проте технологія однакова для Європи, Русі, Візантії.
Матеріал для палітурних кришок – дерев’яні дошки. Оправу виготовляв майстер з шкіри, пергаменту, коштовних тканин, з застосуванням дорогоцінного каміння, ювелірних технік скані , тиснення на шкірі. Чорнило та пігменти для оздоблення – мінерального (вохра), рослинного (залізо-галове чорнило, бузинове чорнило) і тваринного (кошеніль) походження.
Лекція: МИСТЕЦТВО РУКОПИСНОЇ КНИГИ НА ТЕРЕНАХ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
ЗАПРОШУЄМО НА ВІДКРИТУ ЛЕКЦІЮ
МИСТЕЦТВО РУКОПИСНОЇ КНИГИ НА ТЕРЕНАХ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Зустріч відбудеться – 4 квітня (понеділок) 2016 р. о 10-10.
Місце зустрічі – Львівський національний університет імені Івана Франка (м. Львів, вул. Університетська 1, 336 ауд.)
Доповідатиме – Валентин Колонтай, реконструктор середньовічних книг, голова організації Майстерня “Форзац”.
Для контакту: 0680594043, 0939251867 (Дмитро Димидюк)
ЯКОЮ МОВОЮ ГОВОРИЛИ НА РУСІ ?
Усім відомо, що Східноєвропейські території здавна населяли полікультурні суспільства в силу вигідного географічного розташування. Русь знаходилась на перетині важливих торгових шляхів – Волзького, Шляху з Варяг в Греки, тощо. Саме це і приваблювало скандинавських купців починаючи з VIII ст. Однак якою мовою спілкувались ці різноетнічні маси? Одна з «саг про давні часи» містить цікавий епізод, який описує торговий шлях на Схід. За словами автора на Русі говорили латиною, німецькою, данською, гардською (Від слова Гардарікі, скандинавської назви Русі)…
ПОЕТИКА ПЛАЧУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
У середньовічному соціокультурному просторі сприймання смерті людини, процес тужіння та акт поховання померлого суттєво вплинули на формування чуттєво–образної системи вітчизняного письменства. Мотиви плачу входять до структури пам’яток середньовічної літератури фрагментарно, не відділяючись від основної канви тексту.
Синтез фольклорної та книжної традицій є характерною рисою для середньовічного тексту. Історичні факти чергуються з ліро–епічними жанрами, а світські чи християнські теми розкриваються за допомогою народнопоетичних (або ж язичницьких) образів та символів. Засвідчує про фольклорну традицію і наявність оплакувальних мотивів у творі.
СЕМАНТИКА ЇЖІ У КИЄВО–ПЕЧЕРСЬКОМУ ПАТЕРИКУ
Стаття присвячена аналізу семантики їжі у Києво–Печерському патерику крізь призму протистояння у тексті сакрального та профанного вимірів. Автор наводить приклади втрати їжею своєї первинної функції (насичення) на користь набуття нею сакрального значення, що випливає із метафізичної суті самого акту їжі і тісно пов’язане зі специфікою християнського світогляду.
Львівський історичний клуб 