Для бою на мечах потрібне вміння, тренування і знання. Сучасні знання середньовічних прийомів боротьби ми можемо почерпнути з фехтбухів. Фехтбухи – це рукописи, у яких у різних формах подані інструкції, техніки використання клинкової зброї (у поєднанні з іншим озброєнням) у різних бойових ситуаціях. Рукописи такого типу створювалися переважно аристократами і описували різні прийоми боротьби –…

Як і у ранньому середньовіччі, у період з ХІІ до XV ст. меч продовжував відігравати важливу роль у світогляді народів. І надалі важливу сакральну роль відігравали написи на клинках. Багато написів того часу були такого змісту – GICELIN ME FECIT (“Гіселін зробив мене”).[1] На більшості тогочасних мечів проміжки між літерами у написах значні, літери виготовленні…

“В лѣто 6888 мѣсяца августа, приидоша вѣсти от Орды к великому князю Дмитрию и брату его князю Володимеру, якоже въздвизается на крестияны измаилетескыи род поганыи. Нѣкоему убо у них худу цесарюющу, а все дѣющю у них князю Мамаю, и лютѣ гнѣвающюся ему на великого князя и на всю Рускую землю. Се же слышавъ князь великыи Дмитрии…

Поряд з півтораручним мечем вагоме значення для ведення бойових дій мав і дворучний меч. Цей тип меча відомий із XIV ст.[1] це т. зв. “бойові мечі”. Дворучний меч був такої ж форми, як і звичайний меч, але набагато більшим, його клинок у середньому досягав 50 дюймів (127 см), а руків’я – 12 дюймів (30.4 см)….

Військовий архітектор і піротехнік Жозеф Буайє придумав цю чудову, але непрактичну зброю в 1598 р. Чому непрактичну? Відповідь, як завжди, під носом – навіть найвідданіший монарху осел спокійно не стоятиме, коли йому до заду піднесуть гніт і почнуть щось там підпалювати. Тим більше, коли ця штука бабахне. Від осла, який не прийняв оммаж, можна, мабуть,…

Новий етап у розвитку війська та військової справи ознаменував собою зміни у зовнішніх ознаках мечів та їх духовного значення для середньовічної людини. Меч залишався одним із основних видів озброєння аж до XVII ст. У XIII-XIV ст. конструкція меча змінюється і пов’язано із двома причинами – еволюцією лицарського обладунку – у XI ст. поширюється кольчуга і…

Ця машина, що радше нагадує міфічного звіра – “арабський бойовий дракон для штурму міст”, описаний у згадуваній книзі, яка була поза тим і у Леонардо да Вінчі. Автор “Про мистецтво…”, Роберто Вальтуріо (1405-1475) – військовий інженер на службі Сиджизмондо Малатести, відомого як «Вовк Романьї» – правителя Ріміні і одного з найсильніших кондотьєрів того часу, який…

Еволюційним продовженням гастрафетів стала низка машин торсіонного типу [1], що вперше були описані інженером Бітоном в ІІ ст. до н. е. В історіографії їх найчастіше означують як катапульту. Термін походить від давньогрецького καταπέλτης – (katapeltēs), від часток κατά (kata), “вниз” і πάλλω (pallō), “кинути”. Принциповою відмінністю від попереднього типу машин була наявність важеля. В онові машини також лежала…

“Захопивши місто, 6 жандармів, 8 карабінерів і 16 солдатів зайшли в будинок, пограбувавши який вони в середньому отримають 50 000 ліврів, які треба розділити на всіх. При цьому кожен жандарм претендує на частку двох карабінерів і солдата, а кожен карабінер на півтори солдатські частки. Скільки кожному дістанеться?“ Уривок чудово ілюструє буденні радощі Модерної доби, а…