Статтю присвячено феномену вітражного мистецтва Франції. У середині XII століття в Північній частині Франції зародився новий художній стиль – готика, що найкраще проявився в архітектурі. Особливе місце в мистецтві готики займав собор,що являв собою синтез архітектури, скульптури та живопису. Одним із центральних елементів в оформленні інтер’єру готичного собору займав « прекрасний живопис на склі» – вітраж.

XII століття у Франції – золотий вік вітражу. Простежено « що являв собою французький вітраж?». Центральне місце відведено Шартрському собору, чий ансамбль середньовічних вітражів є чи не найбільшим у Європі. Завдяки майстрам, яким вдалося досягти особливих відтінків синього кольору, його так і називають «шартрська синь». Розкішністю вітражних форм славляться собори – Нотр-Дам де Парі та Реймський. Крім того, акцентовано увагу на характеристиці вітражів у соборах Мана, Анжера, Тура, Пуатьє, Ліона, Руана. Слід відзначити , що у XIV столітті значну роль у вітражному мистецтві почали відігравати нормандські майстерні, вироби яких відзначалися особливою вишуканістю, а також користувалися великим попитом. Як наслідок французький вплив на цей вид мистецтва простежується в архітектурних ансамблях Австрії, Німеччини та інших західноєвропейських країнах.