У 1955 р. англійський історик Майкл Робертс увів у науковий обіг термін «військової революції 1560– 1660 рр.» для окреслення всіх військових змін цього періоду [36, p. 195]. Прихильники цієї теорії вважають, що тактичні зміни полягали у використанні лінійної побудови, в якій завдяки збільшенню числа мушкетів, вогнева міць яких ефективно використовувалась у поєднанні з мобільним квадратом…
Категорія: Військова історія
Поранення клинками від хірурга Раватона
Однією із програмних медичних праць Нового часу є Chirurgie d’armée (фр. Військова хірургія) Гуго Раватона, основна робота в історії європейської хірургії. Що це за звір такий, та хто його автор? На момент публікації цієї книги в 1768 р., Г. Раватон пропрацював військовим хірургом добрих 36 років, а потім був головним хірургом госпіталю Ландау. Ландау тоді…
В трьох словах про хірургію в Середньовіччі
Протягом усього правління англійського короля Генріха IV, хірург Джон Бредмор працював придворним лікарем. У 1403 і 1406 рр. він отримував виплати від королівського двору на оплату мит та одягу, а також, мабуть, ще й 10 марок на рік від принца Уельського. У 1408 р. він був призначений митним доглядачем у Лондонському порту, що принесло йому…
Микола Козак. Останній бій Святослава Ігоровича
Київський князь Святослав Ігорович (944–972), без сумніву, є чи не найбільш виразною постаттю з-поміж українських князів. Будучи особистістю вкрай харизматичною та войовничою, він залишив по собі, поруч із військовою славою, таємницю історії своєї загибелі. Всупереч легендарному амплуа князя-воїна, який, за словами Леонтія Войтовича, був «останнім вікінгом на київському престолі» [5, c. 227], на сторінках літопису…
Володимир Лагодич. Як нам поділити Рим?
У цей день, 17 січня 395 р., в Медіоланумі (суч. Мілан, Італія) упокоївся у Бозі римський імператор Феодосій I. Його смерть, як з’ясувалось згодом, виявилась ключовою для подальшого розвитку Римської Імперії – бо більше ніколи державою римлян не керував один чоловік. Протягом V ст. хоч і бували випадки, коли константинопольський імператор був єдиним римським государем,…
Володимир Голубець. Конде, Ланс і Фронда
Битва при Лансі 20-го серпня 1648 р. – це зіткнення, яке могло б не стати для Людовіка Конде переможним. Головним його завданням, по прибутті на територію Бельгії аж з Каталонії, було зупинити успішний наступ військ Габсбургів під командуванням ерцгерцога Леопольда-Вільгельма І. Війська французів та імперців були однакові по чисельності (по 16 тис. з кожного боку)….
Сигізмунд Корибутович у боротьбі за гуситську Чехію
Сигізмунд Корибутович (народився бл. 1395 р.) був сином новгород-сіверського князя Дмитра Корибута, одного із дванадцяти синів великого князя Литовського Ольгерда з династії Гедиміновичів. Після загибелі батька Сигізмунд виховувався при дворі дядька – князя Ягайла, котрий, як знаємо, від 1386 р. був королем Польщі, ставши Владиславом II. Оскільки до 1424 р. Владислав II Ягайло синів не…
Ярослав Баштевич. Суспільство Руського та Белзького воєводств у 1648-49 рр.
Український історик Степан Томашівський понад століття тому зазначав, що вплив Хмельниччини настільки великий, що відчувається й досі[1]. Однак у суспільно-політичній думці уже здавна явище українського козацтва, а також сформованої згодом на його основі Гетьманщини, асоціюється суто з територією Наддніпрянщини. Натомість, роль суспільних станів Руського й Белзького воєводств у цих процесах майже не враховують. У роботі, окрім…
Володимир Лагодич. Василь ІІ Болгаробійця
У історії Візантійської імперії є немало великих правителів, однак з їх числа можна виділити трійцю, яка відрізнялась особливою самовіддачею – двоє із них були засновниками нових династій, Юстиніан І (його ми знаємо ще більш-менш), Іраклій (згадуваний в дописах побіжно, але всьому свій час). Сьогодні ж маємо привід поговорити про третього з них. Шлях Василя до…
Які типи воєн були у Середньовіччі?
Європейське Середньовіччя сповідувало дві концепції війни. В епоху “розвинутого феодалізму” (XI-XIII ст.) вони існували де-факто, а в Пізньому Середньовіччі постали і військові трактати, які їх безпосередньо описували (наприклад, праця Філіпа де Мезьєра 1395 р.). Першою була війна “mortelle”, “смертельна/винищувальна”, війна “вогню і крові”, в якій усілякі “жорстокості, вбивства, нелюдяності” були терпимі і навіть спорадично рекомендувались….
Львівський історичний клуб 