Автор: Dymydyuk Dmytro (Димидюк Дмитро)

Dmytro Dymydyuk (Lviv, Ukraine) – postgraduate student of Ivan Franko National University of Lviv, faculty of history. I'm interested in the history of Middle Ages and Byzantium Empire. I make a research in medieval history of Armenia and Middle East. Chairman of the scientific organization «Lviv medieval club», which deals with the study of Ukrainian and European medieval studies. Contacts: dymydyuk_da@ukr.net https://www.facebook.com/dymydyuk.da

Димидюк Дмитро. Періодизація історії середніх віків.

В ході нашої розмови, на засіданні секції історії античності, середніх віків та візантиністики при НТІФ та Львівського медієвістичного клубу. котра була присвячена періодизації історії середніх віків та самому поняттю “середні віки”, ми прийшли до таких висновків:

1) Відносно самого терміну “середні віки” – він хоч є не правильним,але іншого терміну у нас немає (термін “темні віки” – зовсім абсурдний) і появилася думка про те, що потрібно цю епоху розділити на дві окремі епохи, межа між якими пролягатиме десь в IX-XI ст. (в залежності в якій країні).

Культура та історія інкської цивілізації.

Про походження інків немає достовірних даних, хоча існує безліч легенд. Проте всі ці легенди вказують на околиці озера Тітікака, що може бути розцінено як аргумент на користь того, що прабатьківщиною інків дійсно був цей район.

Димидюк Дмитро. Періодизація історії Вірменії та народів Кавказу у другій половині VII – поч. VIII ст.

Автор – студент 4-ого курсу історичного факультету Димидюк Дмитро Умовно, історію незалежної Вірменії в VII ст., можна поділити на три періоди, а саме: 1) 639-658 рр. – Час здобуття Вірменією своєї незалежності від Візантії та Сасанідів. Період правління Теодореса Рштуні. Час найбільшого піднесеня Вірменії та військових сутичок між Візантією та Арабським Халіфатом. 2) 658-680 рр….

Дербент: Північні ворота арабо-перської цивілізації.

Місто має надзвичайно сильно вигідне географічне положення, адже розміщене у т. зв. Дербентському проході, котрий є притиснутий із східної сторони Каспійським морем, а із західної – Кавказькими горами. Ще Геродот, у своїй “Історії” згадує про Дербентський прохід, і говорить, що він зв’язує північний (кочівний) і південний (перський) світи. Саме цей прохід, давав змогу кочовим племенам без труднощів здійснювати кочові набіги у Персію (Іран), тим самим завдаючи значних збитків.

На стику двох імперій. Битва при Таласі (751 р.)

Початок VIII ст. – це період стрімкого посилення двох держав – Арабського Халіфату і Танської Імперії (Китай). До середини VIII ст., араби вийшли до кордону з Китаєм, тим самим і ставши основним його суперником, котрий теж мав претензії на територію Трансоксанії. Ці претензії вилились у битву при Таласі (751 р.), котра закінчує велику епоху арабських завоювань у східному напрямі. Це зіткнення позначило кінець цілої епохи. Війська арабів ніколи не проникали східніше Фергани. Та й китайська армія в останній раз висунулася так далеко на схід.

Чому “писали” (вишкрябували) графіті, на стінах храмів в часи Київської Русі?

Сьогодні пропонуємо Вам, розглянути доволі цікаву тему: чому в храмах часів Київської Русі люди вишкрябували на стінах різні написи (графіті). І саме у цій розповіді ми розглядатимемо графіті на стінах Софії Київської та церкви святого Пантелеймона в Галичі.

Як відомо з наказу Володимира Великого, писати на стінах храму не можна було, але цією забороною нехтували не лише прості люди, а й князі та митрополити. Традиція видряпування графіті в церкві прийшла з Візантії разом із християнством, де ромеї так скріпляли клятви, просили в Бога допомоги і захисту, прощення,( “Господи поможи рабу своєму Петру”, “Господи помози рабу своєму Василію грешному”), скріпляли договори купівлі-продажу, а священнослужителі робили записи головних державних подій (смерті князів, міждержавні договори і т.д.) Перші записи на стінах Софії Київської були зроблені глаголицею.