У сучасному світі ми звикли, що можемо поскаржитися на свої стосунки в Treads, обговорити там із незнайомцями недоліки та переваги шлюбу і поширити все серед своїх друзів. А що ж робити, якщо ви живете у часи середньовіччя, але вам уже урвався терпець? Людська природа незмінна, хоч із якого ви сторіччя. Безпосередній цьому доказ – сатира з присмаком мізогінії “П’ятнадцять радощів шлюбу” (близько 1400 р.). Шедевр французької прози, створений для того, аби попередити холостяків про підступи, які на них чекають у тенетах подружнього життя [3, c. 80]. Ім’я автора залишилося невідомим або через те, що герої не носять плащі, чи з якоїсь іншої невідомої дослідникам причини. Формат твору натхненний молитвою “П’ятнадцять радощів Діви Марії,” що почасти зустрічалася в кінці французьких часословів. Кожен із п’ятнадцяти розділів демонструє її радощі як матері Ісуса Христа [1].

П’ятнадцять радощів Діви Марії, Часослов Бедфорда (бл. 1410-1430 рр.) [2].

Кожен із п’ятнадцяти розділів радощів шлюбу мав на меті показати всі пастки та “ред флеги” кожної потенційної дружини. У першій радості чоловік описує життя безтурботного юнака, на плечах якого немає жодних фінансових зобов’язань, адже його ще забезпечують батьки. Він насолоджується буттям і, як кожен підліток, прагне кохання, дивлячись на щасливі, на перший погляд, одружені пари, які ніби як приманка для незміцнілої душі, що прагне пізнати всі насолоди життя. Заради них хочеться іти на ризики, правда ж?

Друга радість шлюбу полягає у тому, що на перший погляд невибаглива дружина з часом показує свої істинні бажання у вигляді забаганок, що добряче дають по кишені чоловіку:

“Любий мій, ти ж знаєш, що днями я була на бенкеті, куди ти мене послав, і це принесло мені мало задоволення. Адже коли я там була, гадаю, не було жодної жінки, яким би низьким не був її стан, яка була б так бідно одягнена, як я. Я кажу це не з пихатості, але, слава Богу, я такого ж шляхетного походження, як і будь-яка жінка там, чи то леді, чи дружина купця; я можу це підтвердити за допомогою мого благородного родоводу. Я не згадую про це через свій одяг, бо мені байдуже, як я одягнена; але мені було соромно з любові до тебе та моєї родини” [3].

Дружина буде не лише маніпулювати, але й періодично нагадувати про свою родовитість, особливо якщо вона вище статусом за свого благовірного. Бідний чоловік змушений брати позики, аби задовільнити забаганку дружити. Отож, мораль другої радості – бути готовим, що дружина з тебе витрусить усі монети до останньої [3].

Не забуваємо, що саме Єва піддалася спокусі змія, та зірвала плід із дерева пізнання добра і зла. Це ж дає розуміння, що жінкам довіряти не можна, вони легко піддаються чарам.

Третя радість – сварки через ревнощі. На думку чоловіка, надто вже підозріло, що дружина так часто зникає в оселі своєї матері чи сестри. Тут щось не чисто – на його претензії вона лише відказує, мовляв “Коханий, ти що, не довіряєш мені?”. І якщо ви думаєте, що це єдина радість, присвячена сумнівам вірності. – звісно це не так. Десяту радість нам репрезентує дружина, що одягає найкраще вбрання, аби вийти з дому, і повертається з посмішкою та блиском в очах стверджуючи, що бачила вона дорогою лише сусідів! На будь-які докори чоловіки вона переводить стрілки, щоби чоловік і дорікнути не наважувався.

Який ж на той час шлюб без дітей? Четверта радість полягає у примхах дружини, до того ж вагітної. Що може бути “кращим”? Якщо не виконаєш забаганку жінки, що носить в лоні твоє дитя, то на думку її родини ти жорстокий чоловік, який про неї не дбає. Коли ж маля народиться на світ, чоловік відчуває себе зайвим у своєму ж домі, адже всі родички й служниці бігають, метушяться і дають породіллі поради. Пізніше разом із дитям виросте нова насолода – восьма – суперечки щодо поглядів на виховання.

П’ята за рахунком радість передбачає, що нормалізувати градус у стосунках має саме жінка – кмітливістю, розумом і вмінням перевести ситуацію в жарт. А от якщо вона захоче більше уваги від чоловіка – почне драматизувати щодо свого поганого самопочуття, щоби нещасний із переляку втратити кохану віддавав їй належної шани – у цьому полягає шоста радість.

Якщо ваша кохана почала керуватися настановами своїх подруг чи сусідок, проте не вашими вказівками, – бінго, ви всьоме ощасливилися. Наступні радощі порушують такі теми як ідеалізація образу дружини, уявлення про стосунки з якою розбиваються в друзки об реальність. Також невідповідність фантазіям про ночі, проведені в спільному ложі.

Проте, найгіркішою, п’ятнадцятою радістю є те, що після стількох підозр все ж підтверджується факт зради дружини, а це розбиває серце потенційному нещасному [3].

Незважаючи на те, що пройшло вже близько шести століть, демонізація жіночої ролі в шлюбі живе й досі. Часто нам здається, що ми досить сильно змінилися в кращий бік у порівнянні з попередніми поколіннями, проте, чи насправді так воно є?

Врешті, корисний висновок можна зробити на основі цього твору – не ідеалізувати своїх партнерів й не звинувачувати їх у тому, що він або ж вона не виправдали ваших очікувань.

Список використаних джерел і літератури

1. “Les .xv. joies de nostre dame.” CHD Center for Håndskriftstudier i Danmark. Доступ надано 27 листопада, 2025. http://manuscripts.org.uk/chd.dk/tutor/15joys.html.
2. “Les quinze joies de la Vierge Marie, Livre d’Heures (Les Heures de Bedford) c.1410-30.” Meisterdrucke. Доступ надано 27 листопада, 2025. https://www.meisterdrucke.fr/fine-art-prints/French-School/1353025/Les-quinze-joies-de-la-Vierge-Marie,-Livre-d%27Heures-%28Les-Heures-de-Bedford%29-c.1410-30.html.
3. Antoine de la Sale. Les Quinze Joyes de Mariage. Paris: L. Curmer, 1853.
4. Демчук, Стефанія. Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у середньовіччі. Київ: Віхола, 2023.