Смерть і воскресіння є досить популярним релігійним і міфологічним сюжетом: смерть і воскресіння Адоніса, Осіріса, плеяда героїв і простих смертних, які спускались у підземний світ і повертались назад у грецькій міфології і, врешті-решт, давньовавилонський Тамуз – бог родючості. Також християнство як релігія базується на факті воскресіння: “А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна і віра ваша” (1 Коринтян 15:14). На основі такого різноманіття британський релігієзнавець сер Джеймс Джордж Фрейзер у своїй фундаментальній праці “Золота гілка” виділив образ “богів, що помирають і воскресають.” У даному блоці дослідник доводив, що давньогрецький культ Адоніса був запозичений із близькосхідних культів, а саме із культу вавилонського бога Тамуза. Культ Тамуза був поширеним на території Близького Сходу: від Леванту до Вавилону і далі на Схід. Йому поклонялись і давні євреї: “[14] І Він запровадив мене до входу до брами Господнього дому, що на півночі, аж ось там сидять жінки, що оплакували Тамуза. [15] І сказав Він до мене: “Чи ти бачив, сину людський? Ти знову побачиш гидоти ще більші від цих!” (Єзек. 8:14-15).

Детальніші дослідження культу Тамуза показали, що і в цього давньовавилонського бога був праобраз, якого можна вважати першим із тих, хто помер, а потім воскрес. Це образ шумерського бога Думузі.

Спершу слід розібратися, хто ж такий Думузі. Шумерські релігійні уявлення багато в чому досі залишаються таємницею для дослідників – не стільки через невелику кількість джерел, скільки через те, що ці уявлення не були однорідними в самих шумерів. Якщо дивитись лиш на культ Думузі, то дослідники змушені по частинках складати його цілісну картину. Результати цієї роботи можна побачити в таких працях, як “Про образ Тамуза”, “Скарби темряви: Історія месопотамської релігії” Торкільда Якобсена, датського історика та ассиріолога. Багато текстів переклав й інтерпретував найвідоміший шумеролог ХХ століття, автор дослідження “Історія починається в Шумері” Семюель Крамер.

Торкільд Якобсен

Семюель Крамер

Думузі – це шумерське божество, яке асоціюється із двома обрядами: 1 – священним шлюбом, 2 – умертвінням бога родючості, який через деякий час воскресає. Священний шлюб у шумерській релігії це окрема велика тема, яка стосується другого з перелічених обрядів лиш частково. Спільним для обох є наявність в Думузі дружини – шумерської богині кохання Інанни. У культах Думузі Інанна відіграє дуже велику роль. Настільки значну, що у більшості текстів, у яких фігурує Думузі, Інанна є головною героїнею. У Думузі також є сестра – Гештінанна, а також мати – Нінсун (у деяких варіантах міфу – Дуттур (умовно, богиня вівчарства).

Думузі також згадується в “Пісні про Гільгамеша” – найвідомішому творі шумерської літератури. У ньому герой Гільгамеш, відповідаючи на залицяння богині Інанни, каже, що він не хоче мати з нею справу, нагадуючи про долю її чоловіка Думузі (він помер, через те, що Інанна віддала його замість себе підземним демонам – аннунакам).

У Думузі немає єдиної чіткої історії, як, наприклад, у грецьких богів і героїв. У шумерів для різних категорій населення міг існувати свій культ, який використовував ім’я Думузі. Торкільд Якобсен виділив такі: Думузі- Амаушумгальанна (з шумерської “Думузі” означає “єдине велике джерело фінікових грон,” тобто як уособлення родючості фінікових пальм; Думузі-пастух, який шанувався серед пастухів і скотарів, Думузі “зерна,” який шанувався як бог родючості серед землеробів.

“Пастуший Думузі.” Думузі та олені

У книзі “Скарби темряви: історія месопотамської релігії” Торкільд Якобсен, посилаючись на різні тексти, розробив для Думузі своєрідний “шлях персонажа,” тобто зібрав усі тексти зі згадкою цього бога й розмістив їх у хронологічній і логічній послідовності. Спочатку йшов блок, пов’язаний зі “священним шлюбом” Думузі з Інанною (сватання і сам шлюб). Дослідник описує цей блок, аналізуючи такі поширені шумерські джерела як любовні пісні. Це такі тексти, як “Весільні приготування Інанни,” “Якби не моя мати,” “Весілля Думузі,” “Благословення нареченого” тощо.

Думузі та дружина його Інанна

Другим блоком же є смерть і оплакування, а також пошук і воскресіння. У цьому блоці йдеться про кілька варіантів смерті Думузі, які описані у наступних великих шумерських текстах: “Сходження Інанни в нижній світ,” “Сон Думузі,” “Смерть Думузі.” Оплакування, або “плачі” є одними з головних “спадків” шумерської літератури. Про оплакування смерті Думузі його сестрою Гештінанною, а також матір’ю Нінсун йдеться у таких плачах: “Сестра улюблена Думузі…”, “Моє серце грає на тростиновій флейті…”, “Дикий бик, що ліг на землю…”.

Убивство Думузі богами підземного світу Аннунаками

Воскресіння Думузі – це тематика тільки одного тексту, який має назву “О Володарю, Величний Даму (Думузі), якого шанують на небі й на землі.” Причому згадка про це присутня і в “Сходженні Інанни в нижній світ.” У тексті говориться, що Думузі може повертатись на землю тільки за однієї умови – замість нього в підземний світ повинна спускатись його сестра Гештінанна. Думузі і Гештінанна змінюють один одного щопівроку.

Загалом, за Якобсеном, історія Думузі є такою: сватання і весілля з богинею Інанною, смерть (у більшості міфів він помирає саме через Інанну), оплакування його смерті матір’ю та сестрою, воскресіння.

Згідно з інтерпретацією Торкільда Якобсена, смерть і воскресіння Думузі пов’язані з календарними подіями в шумерському скотарському і землеробському циклах. Причому там, де Думузі шанувався як бог-пастух, тобто в скотарів, міф про його смерть та воскресіння, на думку Якобсена, зародився на принципі розведення худоби. Тобто час “смерті” Думузі припадав на закінчення скотарського сезону, коли велику частину отари вбивали заради засолювання і зберігання м’яса, а час “воскресіння” – на новий скотарський сезон.

У землеробів Якобсен виділив два варіанти причин зародження міфу: 1 – “смерть” Думузі (закінчення землеробських робіт – зима), “воскресіння” (“воскресіння” природи, початок робіт – весна); 2 – пов’язаний із вищеназваною “заміною” Думузі на Гештінанну щопівроку. Якобсен вказує, що Гештінанна в деяких текстах виступає, як уособлення вина, винограду. На основі цього дослідник робить висновок, що “заміна” Думузі на Гештінанну стала персоналізованим міфом зміни в коморах пива, яке бродило до того пів року, на вино, яке повинно було бродити решту половину року.

Шумер за часів Саргона Древнього

“Воскресіння Ісуса Христа” (прибл. 1570 р.), Паоло Веронезе

Щодо питання смерті та воскресіння Думузі існує заперечення самого його воскресіння. Воно представлене в книзі Пола Роудза і Грегорі Бойда “The Jesus Legend: A Case for the Historical Reliability of the Synoptic Jesus Tradition” (”Легенда про Ісуса: аргумент на користь історичної достовірності синоптичної традиції про Ісуса”). Аргументація звучить наступним чином: “Міф підкреслює незмінну владу царства мертвих, а не перемогу над ним… Таке чергування – це не те, що зазвичай мають на увазі в літературі, коли говорять про вмираюче і воскресаюче божество.” Автори мають на увазі, що заміна Думузі на Гештінанну, завдяки чому перший має змогу повертатись на землю, не є справжнім воскресінням, адже поняття “воскресіння” означає перемогу над смертю, над підземним світом. У даному міфі виходить навпаки: закони підземного світу не ламаються, а виконуються, адже, як було сказано в поемі “Сходження Інанни в нижній світ,” той, хто хоче вийти з підземного світу, повинен залишити когось замість себе, – це єдиний і незмінний закон того світу. Хоч і дана аргументація справедлива лише частково, адже, як було сказано раніше, воскресіння Думузі способом заміни себе на сестру описано лише в одному з варіантів цього міфу.

Список використаних джерел і літератури:

Джерела

1. Jacobsen, Thorkild. The Sister’s Message, Journal of the Ancient Near Eastern Society 5. Harvard: Harvard University Press, 1973. 199-212
2. Jacobsen, Thorkild. The Treasures of Darkness: A History of Mesopotamian Religion. New Haven: Yale University Press, 1978. 290
3. Kramer, Samuel. “The Death of Dumuzi”: a New Sumerian Version, Anatolian Studies 30. Cambridge: Cambridge University Press, 1980. 5-13

Література

1. Alster, Bendt. «A New Source for ‘Dumuzi’s Dream». Revue d’Assyriologie et d’archéologie orientale 69, no 2 (1975): 97-108
2. Alster, Bendt. Dumuzi’s Dream: Aspects of Oral Poetry in a Sumerian Myth. Copenhagen: Akademisk Forlag, 1974. 162
3. Eddy, Paul Rhodes and Boyd Gregory. The Jesus Legend: A Case for the Historical Reliability of the Synoptic Jesus Tradition. Michigan: Baker Academic. 2007
4. Ehrman, Bart. Did Jesus Exist?: The Historical Argument for Jesus of Nazareth. New York: HarperCollins, 2012.
5. Jacobsen Thorkild. “The Sister’s Message”, Journal of the Ancient Near Eastern Society 5. Harvard: Harvard University Press, 1973. 199-212
6. Jacobsen, Thorkild. The Treasures of Darkness: A History of Mesopotamian Religion. New Haven: Yale University Press. 1978
7. Jacobsen, Thorkild. Toward the Image of Tammuz and Other Essays on Mesopotamian History and Culture. Harvard: Harvard University Press, 1970. 519.
8. Kramer, Samuel. “The Death of Dumuzi”: a New Sumerian Version, Anatolian Studies 30. Cambridge: Cambridge University Press, 1980: 5-13
9. Kramer, Samuel. History Begins at Sumer. New York: Doubleday Anchor Books, 1959. 290