«Гладіатор ІІ», який є продовженням культової однойменної першої частини, унаслідував усе те, за що натовп полюбив історію генерала Максимуса та все те, за що історики так критикували її. Не будемо детально вдаватися у сюжет, навряд чи в цьому є потреба, а перш за все, окреслим той історичний період, який зображено у фільмі та те, яким він був насправді.

Як сказано в самій картині, події розгортаються через 16 років після смерті Марка Аврелія, тобто це приблизно 196-197 рік н.е. Якраз у цей період розпочав своє правління імператор Септимій Север, який проправить аж до 211 р., помре в Британії. Що ж ми маємо у фільмі? А там вже правлять брати Каракалла і Гета, діти Септимія.

Насправді ж, правити вони почали якраз після смерті батька, тобто у 211 р. Актори, які підібрані на роль імператорів, з художньої точки зору попали в образ, який хотів зобразити режисер, однак їхні реальні прототипи дещо відрізняються. Каракалла, судячи з бюстів, був доволі брутальним, мужнім. Мав такі почесні титули перемоги: Sarmaticus («переможець сарматський») з 208 р.; Britannicus Maximus («великий переможець британський») з 209 р.; Adiabenicus («переможець адіабенський»), Arabicus («переможець арабський») з 211 р.; Germanicus Maximus («великий переможець германський»), Alamannicus («переможець алеманський») з 213 р.; Gothicus («переможець готський») з 215 р. Не збігається щось з тим, що пропонують нам творці фільму.

Знайомство з головним героєм – Луцієм Вером, сином співправителя Марка Аврелія Луція Вера та Луццили, відбувається в останньому непідкореному місті Нумідії. Що це за місто – не зрозуміло, адже протягом фільму ніхто не вживає його назву. Насправді ж Нумідія повністю підкорена була ще в 46 р. до н.е., тоді ж вона стала провінцією Нова Африка.

Зовнішній вигляд легіонерів та гладіаторів також «вражає». Уже не будем акцентувати увагу на тому, що римляни не носили шкіряні обладунки, про ці гріхи реквізиторів достатньо сказано в першій частині «Глаліатора». Хочеться звернути увагу на ноги гладіаторів. Навряд чи вони могли виходити у таких тряпках.

Адже нагадаємо, що бої в Колізеї, це в першу чергу урочистість, тож і герої вистави мали виглядати відповідно. Ось як насправді виглядало захисне спорядження для ніг у гладіаторів.

Чи міг бігати гладіатор з арбалетом? Так, якби це був гастрофет, який відомий був ще грекам. Однак те, що показано у фільмі дуже відрізняється від дійсності.

Римляни не знали слова генерал, знали legatus Caesaris pro praetore consulari potestate.

Прикрасою фільму є сцена навмахії. Допоки в кадрі не з’являються акули. Річ у тім, що транспортування акул у ті часи на такі відстані – справа на межі з абсурдом. Навіть якщо б хтось і зміг провернути цю аферу, він швидко б розчарувався, адже воду для навмахій набирали з Тибру, тобто річки, вода якої є непридатною для функціонування акули. Як і вода озер, де нерідко проводили подібні вистави.

Гладіатори не боролися з тваринами. Це робили спеціальні люди – бестіарії, тобто засуджені на смертну кару в такий спосіб, та венатори – люди, які самі зголосилися брати участь у венаціях. Венаціо – це спеціальна вистава-полювання з використанням диких тварин: від оленів до мавп. Римляни в такий спосіб винищили цілі види, як от Північноафриканського слона та ведмедя Атлас.

І наостанок, момент, який викликає посмішку – сенатор зранку сидить, п’є каву та читає друковану газету. Чи варто говорити, що до винайдення друкарського станка ще 1200 років…