Державам ранньофеодального типу, розташованим на Далекому Сході, притаманні такі риси, як спадковість та родовід і ранги, що відігравали ключову роль у статусі людини. Шілла (57 р. до н. е. – 935 р. н.е.) мала саме таку структуру суспільства. Належність до одного з 17 рангів впливала на можливість претендувати на певні посади, визначала повсякденність, впливовість, поважність та ще низку характеристик, проте обмежувала можливість підвищення свого статусу. Виявляється, можновладцям навіть цих обмежень виявилося замало.

Джерелами для цього дослідження слугували, насамперед, історичні записи  періоду Трьох держав «Самґук Саґі» (삼국사기) 1145 р., автором яких був конфуціанський учений Кім Бушік (1075—1151). Також згадано японського історика Рю Хакку та його книгу «Проблеми ранньої історії Кореї в Японській історіографії», його аналіз інших японських істориків та їх бачення проблематики даної теми.

У новому кодексі законів 520 р., виданому королем Попхином (бл. 514-540 рр.) була утверджена нова система рангів кольпхумчже-до (골품제도) або просто кольпхум [1. Cartwright, 2016]. Така кастова система формувалася на основі родоводу, коли якість «коль» (з кор. – «кістка») визначала «пхум» (з кор. – «гідність») людини [3. Волков, 1987, с. 115]. Японський історик Рю Хакку, аналізуючи роботи інших істориків із цієї тематики, порівняв кольпхум із кастовою системою Індії [2. Verboom, 2018, p. 2]. Також можна провести паралель із ставленням європейців до чистоти королівської крові, що ми обґрунтуємо пізніше.

Нова рангова система поділяла три класи: «священної кістки» сонґоль (성골), «справжня кістка» чінґоль (진골) та «люди шести ступенів гідності» дупхум (두품). Перші два класи були споріднені та являли собою правлячу династію Шілла та їх родичів із сусідніх кланів. Важливо зазначити, що держава була заснована родиною Пак, члени якої на першопочатках і володіли «священною кісткою». «Справжньою кістко» володіли родичі Паків – клани Сок та Кім. Вони займали вищі державні місця у міністерствах, керували армією тощо. Дупхами поділялися на 6 груп. Юкдупхум, одупхум та садупхум (люди шостого, п’ятого чи четвертого ступеня гідності відповідно) стояли вище інших трьох груп, мали родинні зв’язки з чінґоль. Найвищі дупхам мали доволі високі посади: заступником міністра міг бути юкдупхум; о- чи садупхум – сільські старости чи міські наглядачі [2. Verboom, 2018, p. 2]. Таким чином, система кісткових рангів визначала, як високо можна піднятися у світі бюрократичних та урядових посад. Про три нижчі позиції (сам-, і- та ільдупхум) у літописах не описано детально. Можна припустити, що вони були вільними, повноправними селянами [3. Волков, 1987, с. 115-6]. Відомо, що вони практично не мали можливості поліпшити своє становище. Ці люди не були вихідцями з аристократичних родин і не здобували освіти для обіймання державних посад. Освіта, однак, цінна тільки в тому разі, якщо у вас правильні батьки.

Ранг визначав, з якими людьми можна спілкуватися, з ким можна одружуватися і скільки податків платити державі. Також приналежність до певного рангу дозволяла користуватися певними типами житла, не тільки за розміром, але й за оздобленням, наприклад, використовувати керамічну черепицю (замість соломи). Якість кістки визначав, якими засобами пересування можна було користуватися, на якому сідлі можна було сидіти, скільки слуг можна було мати і навіть який глиняний посуд можна було використовувати. Одяг був ще одним видимим показником соціального статусу. Чоловікам класу справжньої кістки не дозволялося носити вишитий, парчевий або підбитий хутром одяг, і лише жінки класу священної кістки могли носити шпильки, інкрустовані нефритом або коштовним камінням.

Статус родини, в якій народилася дитина, був найважливішим фактором, що визначав рівень, якого вона досягне в суспільстві, ставши дорослою людиною. Наприклад, син купця міг значно розширити бізнес свого батька, але це нове багатство не дало б йому права на доступ до вищих рівнів системи кісткових рангів [1. Cartwright, 2016].

Таким чином, ми можемо зрозуміти мету нової системи рангів – утримання влади в країні в руках кількох сімей, повністю ігноруючи навички, обдарованість та знання людей, що не входили у коло елітних «кісток». Цей соціальний застій вважається дослідниками одним із чинників, що призвів до остаточного падіння Шілла.

В історичній праці Кім Бушіка «Самґук Саґі» (삼국사기) 1145 р. про кольпхум є небагато згадок. Зокрема, зазначається, що «28 ванів (з кор. – правитель) – від засновника Хокґьосе до Чіндок – люди країни називали сонґоль, а від Мурьоль до останнього – чінґоль» [3. Волков, 1987, с. 115]. Із цієї цитати можна зробити висновок, що на певному етапі стан «священної кістки» зник. Як вже зазначалося, внаслідок укладення шлюбів тільки з представниками своєї касти, постійне розширення якої було складним і почасти неможливим процесом, це призводило до ендогамії між трьома кланами. Влада в державі переходила з рук у руки між їхніми нащадками. Існували певні правила успадкування якості кістки. Дитина могла мати титул сонґоль лише у випадку, якщо двоє батьків носили цей титул. Якщо один з батьків був священною кісткою, то дітей називали справжніми кістками. Унікальним є те, що на статус у суспільстві не впливала стать. Саме завдяки кольпхум і історії Кореї з’явилися перші жінки-вани: Сондок (595/610 – 647) та Чіндок (?-654), що правили Шілла у проміжку між 632 та 654 роками [2. Verboom, 2018, p. 3].

Перший ван (правитель), який був «справжньою кісткою» – Мурьоль (654-660) – мав складний родовід. Король походив із клану Кім, його батьки мали найвищий статус, однак він одружився з жінкою, що мала нижче походження – Кім Юшін. Її предок отримав це прізвище в подарунок, однак це не зробило якість його кістки вищою. Через нерівний шлюб Мурьоль був засуджений, що призвело до пониження рангу. Однак, чоловік не довго сумував, видавши у 654 році закон, за яким ранг сонґоль був визнаний недійсним, відтоді королівська родина, їх найближчі рідні, міністри високого рангу та аристократія належали до класу чінґоль [3. Волков, 1987, с. 116-7].

Підсумовуючи, можна відзначити наступне: систему рангів кольпхумчжен-до було впроваджено в королівстві Шілла у 520 р. Попхим-ваном (бл. 514-540 рр.), що базувалася на походженні особи, на «якості» її кістки, з метою монополізації влади в руках трьох кланів: Пак, Сок і Кім. За цією системою шіллаське суспільство поділялося на три групи: 1) королівська родина – сонґоль («священна кістка»); 2) родичі правлячох династії, аристократія та вищі міністри – чінґоль («справжня кістка»); 3) люди «шести ступенів гідності» дупхум, що складали решту населення держави, поділялися на гість підгруп. Особливістю такої рангової системи є фактичне унеможливлення переходу на вищий ранг, незалежно від наявності чи якості освіти, кількості грошей тощо. Ранг людини впливав на всі сфери життя: від претендентів на шлюб та роботи до одягу та даху будинку. І якщо підвищити ранг було майже неможливо – то знизити його було просто: достатньо лише отримати осуд населення. Населення та сама верхівка Шілла були незадоволені такими обмеженнями кольпхум, тому ці ранги було знищено у кілька етапів. Вперше систему було змінено у 654 р. Мурьоль-ваном (654-660), який скасував стан священної кістки». Другий етап знищення відбувся через занепад Шілла та створення на Корейському півосторові нової держави – Корьо (935-1392), в якій систему відбору чиновників за «якістю» кістки замінив Великий цивільний іспит, який проводив відбір за якістю знань.

Список використаної літератури

1. Cartwright, Mark. “Bone Rank System.” World History Encyclopedia. Last modified September 15, 2016. https://www.worldhistory.org/Bone_Rank_System/.
2. Verboom, Wesley. “Comparing the ancient of then with the ancient of now Comparative historical research on the bone-rank system and chulsin-songbun”. Early Modern Korean History. Last modified December 10, 2018. https://www.academia.edu/resource/work/44061137
3. Волков С.В. Чиновничество и аристократия в ранней истории Кореи — М.: Главная редакция восточной литературы: издательства «Наука», 1987. — 289 с.