Коли предметом обговорення є напої в Давній Греції, перше, що спадає на думку – це вино. Безумовно, цей напій був центральним в античних традиціях та торкався всіх галузей життя давніх греків. У нас немає емпіричної бази для надійного порівняння давньогрецьких і сучасних західних вин. Однак опис вина у стародавніх текстах, принаймні, зрозуміліший, ніж опис, наприклад, давньогрецької музики. Виноград разом з оливками та злаками є важливими культурами, життєво необхідними для виживання та розвитку громад. Давньогрецький календар був пов’язаний з етапами роботи виноробів. У мікенський період вино набуло більшого культурного, релігійного та економічного значення. Одні з найдавніших грецьких табличок вже містять згадки про вино, виноградники та торговців вином, а також мають ранній натяк на Діоніса, грецького бога вина. Вино, безумовно, є основним алкогольним напоєм. Його споживали під час трапез і зібрань, вважали джерелом гарної розмови та прославляли у віршах і піснях. Вино було дуже важливим для повсякденного життя в Греції, що підтверджується численними згадками в усній народній творчості. Наприклад, «In vino veritas» — відоме латинське прислів’я. Значення приказки «Істина у вині». Аналогом у грецькій мові можна вважати вираз «Ἐν οἴνῳ ἀλήθεια» з таким же значенням. Алкей — Автор грецького вислову. Ймовірно, вислів означає, що під впливом алкоголю люди стають більш вільними у висловлюваннях та діях. У грецькому суспільстві вино виконувало важливі релігійні, соціальні та лікувальні цілі. Грецькі лікарі призначали різні види вина як болезаспокійливі, сечогінні та тонізуючі засоби. Що важливо, греки також усвідомлювали деякі негативні наслідки для здоров’я, особливо ті, що викликані надмірним споживанням вина. Афіней часто згадував, що вино викликає похмілля, і пропонував різні способи лікування. Розвиток виноробства в Стародавній Греції сприяв торгівлі з сусідніми країнами та регіонами. Залишки ранніх амфор вказують на те, що мікенці вже вели активну торгівлю вином по всьому стародавньому світу на Кіпрі, Єгипті, Палестині, Сицилії та півдні Італії. Про важливість вина для економіки Стародавньої Греції свідчать грона винограду, лози та фужери, які прикрашали грецькі монети з часів античності. Ми маємо інформацію про те, які регіони Греції були відомі своїм вином, наприклад Хіос, Лемнос, Лесбос, Родос і Крит, а також Фракія та Македонія на материку. Грецька торгівля вином була організованою та складною. Це був один із способів поширення греками своєї культури в античному світі. Відомо, що торгівля живцями виноградної лози стала важливою, розповсюдивши корінні грецькі сорти винограду по всьому стародавньому світу.

Оскільки вино мало настільки велике значення для життя давніх греків, виробилися певні норми і правила його споживання. На основі опрацьованого  матеріалу, можемо виокремити кілька найважливіших з них.

Греки ніколи не пили вино у чистому вигляді. У грецькому розумінні вино – це суміш. Греки пили вино тільки в розбавленому вигляді. Причиною цього звичаю, ймовірно, був високий вміст алкоголю у ньому, що можна пояснити пізнім терміном збору врожаю. У всій Греції вживання чистого вина вважається варварським звичаєм. У греків навіть існує вислів, що стосується такої поведінки : «Пити, як скіф». Чисте та розбавлене вино завжди було культурним маркером, і всі стародавні уявлення про вино  обертаються навколо ідеї змішування тим чи іншим способом. Греки вважали, що вживання нерозбавленого вина може викликати сліпоту, божевілля або інші жахливі речі. Як зазначає Андрій Содомора, найбільш поширеною була пропорція змішування 3:3 для отримання менш міцного напою або 9:3 – для міцного [4]. Цей момент заслуговує на особливу увагу. При змішуванні пропорція вина і води могла змінюватися, але вона ніколи не була випадковою. Іноді вино розбавляли снігом і подавали напій холодним. Гарним доказом засудження греками такої повіденки є розповідь про Кентавромахію – битву  між ляпітами та кентаврами, яка сталася через вживання нерозбавленого вина.  У Кентавромахії плем’я ляпітів бореться проти кентаврів на весільному бенкеті Пуріти. Кентаври не звикли пити вино, тому споживали його нерозбавленим. Таку поведінку засуджують, вважаючи диким несмаком. Коли наречену Гіпподамію представили гостям, кентавр Еврітіон підскочив і спробував її викрасти. Усі інші кентаври теж вступили у бій. Врешті Еврітіона покарали та вигнали. Після битви переможених кентаврів виселили. У міру того як грецька міфологія все більше зв’язувалася з філософією, битва між ляпітами та кентаврами, виражалася в розумінні ляпітів правильного споживання дарованого їм богом вина. До речі, вважалося, що саме Діоніс навчив людей рецепту вживання вина. Конкретно він навчив афінян, як і в яких пропорціях змішувати вино і воду. І справді бог Діоніс уособлював винну культуру для стародавніх греків.  Діоніс, син Зевса і Семели, був одним із найшанованіших богів Греції та вплинув на життя митців, філософів і  звичайних людей. На честь Діоніса було організовано багато свят. Популярним був фестиваль вина, відомий як «Антестірія» або «свято квітів». Антестірія відбувалася в лютому, коли пляшки вина були готові до відкриття. «Свято квітів» отримало свою назву від давньогрецьких вин, які були відомі своїми квітковими смаками. Серед греків дійсно існував звичай змішування вина не лише з водою, а й з іншими інгредієнтами, такими як мед і спеції. Такі практики вказують на широку, творчу та культурно інтегровану виноробну традицію. Солодкі вина і справді високо цінувалися у Стародавній Греції.

Надзвичайно важливим для греків було знати норму у споживанні вина. Поет Евбул стверджував, що  ідеальною кількістю вина є три чаші. Число «три» символізувало помірність. Евбул вважав, що перша чаша з напоєм для здоров’я, друга для любові і радості, третя – для сну. Випивши цю кількість, вина, добропорядні люди зупиняться. Греки пили багато, але  пияцтвом вважали саме надмірний ентузіазм і відсутністю дисципліни.

Правила споживання вина були різні для греків, залежно від їхнього віку. Дітям до 18 років не  можна пити вино. До тридцяти років його можна пити помірно, суворо утримуючись від пияцтва. Коли чоловікові виповнюється 40, йому вино необхідне [5]. Вино зігріває душу і звільняє її  від черствості і  турбот.

Торкаючись теми споживання вина, неможливо не згадати симпозіуми, які настільки гарно відображені у грецькій культурі. Симпозіум – це соціальний інститут, який збирав дорослих чоловіків із високим соціальним статусом, щоб випити вина, виконати поезії, пограти в ігри, послухати музику і, врешті, обмінятися різноманітними промовами [5] . У ранні періоди симпозіуми були зарезервовані для еліт і, можливо, служили для того, щоб дати політичним фракціям можливість консолідувати свою владу та дистанціюватися від широкого загалу. Симпозіуми мали свої визначені правила і звичаї. Основні правила Афінського симпозіуму: 1) У залі кожен учасник повинен розташуватися так, щоб він міг бачити усіх інших, перебувати у межах загальної видимості та чутності. Ложа ставили вздовж стін. На задньому плані нічого не відбувається, а весь видимий простір налаштований таким чином, щоб учасники симпозіуму могли безперешкодно дивитися один одному в очі; 2) Вживання вина було рівномірним, тому що пили всі з однаковою швидкістю. Це сприяло тому, що всі учасники симпозіуму випивали приблизно однакову кількість напою; 3) Симпозіуми проводилися зазвичай після їжі. Під керівництвом лідера дійства, симпозіарха, встановлювалися додаткові правила, яких учасники симпозіуму повинні  обов’язково дотримуватися. Визначалася тематика музики і предмет розмови. Також обговорювалися питання кількості споживання вина і співвідношення його змішування з водою. Встановлення однакових правил для всіх пояснюється тим, що греки не вживавали алкоголь на самоті. Вживання вина розуміється як колективна звичка. Мета симпозіуму полягала в тому, щоб підпорядкувати звичайні задоволення конкретній рутині. Активні дискусії під час заходу могли перериватися на особливі ігри, які зазвичай були пов’язані із вином. Гра в коттабос – найвідоміша з них. Коттабос — одна з перших відомих ігор у світі з алкоголем [2]. Стародавні тексти та твори мистецтва показують, що існувало два способи гри. Один варіант передбачав перекидання диска, збалансованого на високій металевій підставці в центрі кімнати. Інша версія полягала в тому, щоб занурити маленьку чашу, що плавала у великій посудині з водою. В обох версіях учасники намагалися вразити  ціль залишками вина або осадом на дні кілікса. Щоб досягти найкращих результатів, учасникам доводилося просунути пальці в рукоятку келікса і кинути чашу зверху, ніби вони кидають бейсбольний м’яч [1]. Ця гра також має риси, схожі на ворожіння. Результат гри служив знаком. Успіх у метанні гарантував успіх у коханні.

Важливо згадати про те, як виглядав посуд для вживання вина, адже він суттєво відрізнявся від сучасних класичних келихів. Греки пили з маленьких дрібних чаш, а не з великих і глибоких. «Підраховано, що посуд для пиття вина на симпозіумах становив до 60 відсотків теракотового посуду (колекції посуду) у типовому афінському домі,» – бачимо свідчення про те, скільки ж посуду для вина мали середньостатистичні греки. Ще один факт, який доводить очевидність того, що вино було важливим елементом повсякденного харчування греків. Чаша для вина – це не просто сосуд, матеріальний предмет для пиття, це носій зображення. Таку грецьку чашу називають “кілік” або ж “килик”.  Грецькі розписи на кіліксах дозволяють розширити наше уявлення про цей напій. Червоні та чорні кілікси мають дві петлеподібні ручки та неглибоку, але широку ніжку. Внутрішня частина чаші, часто має веселі або авантюрні малюнки, які поступово з’являються, коли вино зникає. Також важливо згадати  про таку ємність, як кратер – він дозволяє оцінити міцність і кількість випитого алкоголю під час симпозіуму.

Давні греки ревно оберігали свої традиції, зокрема ті, що пов’язані з виноробством і споживанням вина. Та й сучасні греки можуть говорити про вино нескінченність. Це пов’язано з тим, що подібні звичаї глибоко вкорінені у свідомість народу. Можемо підсумувати, що антична культура споживання вина складалася із багатьох аспектів: від особливої форми і зовнішнього вигляду кіліксів до структури організації симпозіумів. Культура також охоплювала питання правильного змішування вина з водою (снігом) та розуміння греками норми – дозволеної кількості випитого вина. Усі ці правила також відрізнялися для людей залежно від певних ознак конкретного індивідума: його віку, статі тощо. Завдяки організованій системі виноробства та налагодженій торгівельній діяльності грекам вдалося поширити свою культуру виробництва і споживання вина по всьому стародавньому світу. І нині вино є одним з найбільш відомих алкогольних напоїв світу, знання правил його вживання вказує на статус і загальну освіченість людини, що ще раз нам доводить на скільки глибоко вкорінена у свідомості європейців культура споживання вина.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Greekwinemarers. “Greek wine history: Ancient Greece”, 2001,  доступ отримано 13 квітня 2024, https://web.archive.org/web/20020712171906/http:/greekwinemakers.com/czone/history/2ancient.shtml
2. Jeffrey  Hays , “Wine, drinking and alcoholic drinks in Ancient Greece”,  Facts and Details, жовтень 2018,  доступ отримано 13 квітня 2024, https://factsanddetails.com/world/cat56/sub406/entry-6201.html
3. Thalassi Enterprises LLC, “All about greek wine”, 2003-2007, доступ отримано 13 квітня 2024, https://web.archive.org/web/20071227193551/http://www.allaboutgreekwine.com/history.htm
4. Андрій Содомора, “Античність і вино”,  YouTube, 22 лютого 2024, доступ отримано 13 квітня 2024, https://www.youtube.com/watch?v=_HWsloZDObg.
5. Франсуа Лиссарраг, Вино в потоке образов. Эстетика древнегреческого пира.( Новое литературное обозрение. 2008), доступ отримано 14 квітня 2024, http://loveread.ec/read_book.php?id=73114&p=1