Дві попередні публікації автора мали на меті ознайомити читача з предметом папірології та коротко розглянути історію досліджень цієї галузі протягом двох попередніх століть – власне ХІХ та ХХ ст. У цій статті пропонуємо розглянути певну особливість досліджень папірології, що допоможе краще розібратися у всій сукупності текстів, що дійшли до нашого часу.

Найперше звернімо увагу на один із найважливіших текстів у колекції Честера Бітті – папірус P (𝔓)⁴⁶. Ми бачимо позначку “P,” а далі також номер “46.” Для розуміння їх потрібно розкрити питання класифікації або ж нумерації текстів.

Каспар Рене Грегорі, 1894 р. (зліва), Курт Аланд, приблизно 1988 р. (справа)

Кількість папірусів протягом тривалих розкопок: Ґренфелла й Ганта, інших дослідників – досить швидко зростала, тому вчені вважали необхідним створити таку загальну систему нумерації папірусів, що використовувалася би у всіх доробках дослідників. Серед нам відомих намагань розробки такої системи були роботи Робера Етьєна, Йоганна Якоба Веттштайна, Костянтина Тішендорфа, Германа фон Зодена та ін. Усі ці класифікації були занадто складними у використанні. Увесь час виникали проблеми з розумінням посилань на певний рукопис. Натомість Каспару Рене Грегорі, а згодом Курту Аланду вдалося створити нумерацію, що врешті стала загальносвітовою. Нею користуються і в наш час – це система нумерації Грегорі-Аланда (або ж “GA”) [1].

Власне, згідно з цією системою, рукописи, написані на папірусі, позначаються літерою “P” перед загальним порядковим числом і належать до категорії “папірусів.” Також “GA” вміщає в себе категорії “маюскулів,” “мінускулів” і “лекціонаріїв.” Перша та друга категорії розрізняються за допомогою письма. Маюскула – це грецький еквівалент великої літери. Такі рукописи позначаються цифрою “0” перед наступною арабською цифрою. Незважаючи на те, що всі папірусні тексти були написані маюскульним письмом, лише такі рукописи, написані на іншій поверхні (наприклад, пергаменті), підпадають під цю категорію. До другої категорії “мінускулів” входить велика група папірусів, написаних малими літерами. Їх позначають просто арабською цифрою без будь-яких інших знаків. Остання категорія групується на основі функції книги. Лекціонарії Нового Завіту були упорядковані та переписані для спеціального використання в церквах і монастирях. Ці книги впорядковували конкретні читання Святого Письма, які узгоджувалися з церковним календарем. Деякі включали читання на кожен день тижня, тоді як інші включали лише читання на суботу та неділю або особливі церковні свята. Цю категорію позначають буквою “L” з порядковим номером у верхньому регістрі. Також для позначення першої категорії у друкованих виданнях використовують готичний символ “𝔓,” а для лекціонаріїв писану “ℓ” [1].

Отож бачимо, що наш папірус P (𝔓)⁴⁶ входить до категорії “папірусів” і носить порядковий номер “46” арабською цифрою.

З одного боку, система нумерації папірусів Грегорі-Аланда дозволяла з легкістю додавати нові відкриття, забезпечувала досить чіткі вказівки на різні категорії джерел та створювала посилання для будь-якого рукопису Нового Завіту, які було доволі легко знайти. Завдяки їй дослідники ефективно використовували велику кількість доступної інформації, володіючи потрібними знаннями для їх пошуку. З іншого боку, з часом виявлялися певні недоліки системи, через які виникали проблеми з введенням текстів до наукового обігу. Проводивши дослідження папірусів, вчені визначили, що певні рукописи з різними номерами GA початково належали до одного рукопису. Наприклад, P (𝔓)⁶⁷ було визначено як частину P (𝔓)⁶⁴. Також дослідники помітили, що в одному кодексі часто можна виявити кілька творів, зокрема один папірус може містити дві копії тексту Нового Заповіту, зроблені з різних зразків у різний час, а іноді й різними писарями. Тому виникало питання, чи слід їх розрізняти як окремі рукописи, чи як доповнення один до одного. Дослідники папірусів зазначають, що внаслідок того, що папіруси активно використовувалися ранніми християнами: копіювалися, передавалися та зберігалися (і відповідно зношувалися) – неможливо точно визначити їхні відмінності та провести між ними чіткий поділ по рукописах [1].

Фрагмент рукопису P (𝔓)⁴⁶, Бібліотека Мічиганського університету, Енн-Арбор, Мічиган, США

Незважаючи на недоліки системи нумерації Грегорі-Аланда, Стенлі Портер запропонував все ж зберегти її, адже вона має багато переваг. Водночас він висунув пропозицію створити другу класифікацію, що складатиметься з двох категорій. Перша міститиме безперервні рукописи Нового Завіту (незалежно від того, чи це папіруси з маюскульним чи мінускульним письмом), а друга – рукописи, до яких є сумніви щодо їх розміру й тривалого характеру, але це є рукописи з різним ступенем доречності для встановлення, чи текст належить до Нового Заповіту. У цю категорію можна було б включити апокрифічні євангельські папіруси, віднесені до раннього часу (наприклад, P.Egerton 2, або тексти Нового Заповіту на амулетах, магічні/талісманні документи, уривки з літургійних текстів або спірні тексти, такі як 7Q5) [2, с. 40].

У результаті розуміємо, що без нумерації або ж подібної класифікації дослідникам було б складно орієнтуватися у всіх рукописах, а це виявляє цінність виконаної роботи Грегорі та Аланда.

І все ж не нумерацією однією, адже на цьому дослідження й покращення у вивченні папірології не зупиняються. Усі вчені намагаються йти нога в ногу з часом і залучати всі можливі технології для дослідження свого предмету. Папірологи, звичайно, не лишилися осторонь, про що й ітиметься у наступній публікації автора.

Список використаної літератури

1. Clivaz, Claire. “The New Testament at the Time of the Egyptian Papyri Reflections Based on P12, P75 and P126 (P.Amh. 3b, P.Bod. XIV-XV and PSI 1497).” In Reading New Testament Papyri in Context – Lire les papyrus du Nouveau Testament dans leur contexte. Actes du colloque des 22-24 octobre 2009 à l’université de Lausanne, edited by Claire Clivaz and Jean Zumstein. Leuven, Paris, Walpole, MA: Uitgeverij Peeters, 2011. 15-55.
2. “Manuscripts 101: GA Numbers.” The Center for the Study of New Testament Manuscripts. 24 жовтня, 2022. https://www.csntm.org/2022/10/24/manuscripts-101-ga-numbers/.
3. “TM 61855/LDAB 3011.” Trismegistos Texts. https://www.trismegistos.org/text/61855.