Чи стикалися Ви із міфами? Впевнені, що так. А якщо ми скажемо, що міфи, залежно від контексту, – це не лише культурні надбання народів про створення світу, а й цілком актуальні у наш час концепції, створені для обґрунтування певних політичних кроків? Історичний міф – своєрідна, як правило, спотворена форма історичної свідомості, у якій конкретні знання й інтерпретації подій і фактів минувшини передаються за допомогою емоційно-психологічних компонентів.  Синтез усіх міфів, які виправдовують російську агресію проти українців, можемо знайти у статті президента рф Владіміра Путіна «Про історичну єдність росіян та українців». Окреслимо деякі з них.

У статті Путін стверджує, що слово «Україна» – похідне від «окраїна», тобто українські землі – це окраїна Росії, а українці – це жителі прикордонних територій. Також він пропонує «історично правильні» терміни: «Малоросія», як частина Росії та «малороси» як частина російського народу. Цей міф науковці давно спростували. Згідно із твердженнями Григорія Півторака, слова «окраїна» та «україна» мали чітку різницю у східнослов’янських діалектах. Україна – це вся територія племені, а окраїна – її прикордонна частина. Протягом VI–VIII ст. союзи східнослов’янських племен утворили ранньоукраїнську державу Русь, тому в цей період слово «україна» набуло значення «територія Русі». Звідси виходить, що мешканці території Русі називалися похідним словом – «українці». Отже, можемо зробити висновок, що назва нашої держави та нашого народу аж ніяк не пов’язана із Росією та окраїною її території.

Наступна теза Путіна, яку важливо спростувати, стосується того, що український народ не є окремим від російського, а ідея про це з’явилася в середовищі польської еліти та не має жодного історичного обґрунтування. Слід зазначити, що все ж таки існують історичні факти та фундаментальні праці, які спростовують ідею про спільне походження і становлення російського та українського народів. Території сучасних Росії чи Білорусі не були центральними в ході становлення Русі. Їхні землі були всього лише колонізовані київськими князями. Звичайно, на цій території також поширювалася й культура Русі. Російський етнос формувався з угро-фінів, летто-литовців та слов’ян. Пізніше, під час татарської навали, формування російського етносу зазнало ще й тюркського впливу. У XIV ст. відбуваються зміни, які ще більше загострюють поділ між росіянами та українцями. Західну Русь звільняють від монголо-татарського  ярма литовські князі на чолі з Ольгердом біля Синіх Вод у 1362 р. Тоді й утворюється литовсько-руська держава, тим часом – сучасні російські землі перебували під окупацією Орди. Це одна з причин того, чому відмінність у цінностях і культурі українців та росіян настільки велика.

Тим не менше, кремлівський правитель, російські пропагандисти позиціонують українців як частину російського народу, а Україну – як частину Росії. А якщо ми один народ, то незалежної української держави бути не може. Найбільша небезпека російської пропаганди у тому, що вона системна, повторювальна і стала, а її міфи запроваджують у шкільну освіту. Так, 2023 р. підготовлено новий підручник з історії Росії для 11-го класу, за яким учнів у Росії, а також на тимчасово окупованих територіях України навчатимуть ненависті до України, США, НАТО, всього Заходу за допомогою маніпуляцій, відвертих фейків і конспірології. Тобто шкільне викладання історії в Росії остаточно перетворилося на інструмент пропаганди, на виправдання та прославлення путінського режиму, в тому числі й війни проти України. Маємо бути свідомими цього, знати ворожі погляди, вміти їх спростувати й, що найважливіше, доносити правду до українців і світової спільноти.  

Список використаної літератури

1. Півторак Григорій, «Україна» — це не «окраїна», Ізборник,  Доступ отримано 2 травня 2024. URL:  http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm
2. Кралюк Петро, «Міф про три «братерські східнослов’янські народи», Газета «День», Випуск газети №: №31, (2014). Доступ отримано 3 травня 2024. .URL:  https://day.kyiv.ua/article/ukrayina-incognita/mif-pro-try-braterski-skhidnoslovyanski-narody-prodovzhennya
3. Ясь О. В. Міф історичний [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2009. – 790 с.: іл..  Доступ отримано 3 травня .2024.  URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mif_istorychny