Анотація. Стаття розкриває багатогранність та значення фресок у контексті археологічного дослідження Помпеїв: відображення повсякденного життя, релігійних уявлень, політичних та соціальних змін тогочасного суспільства. Автор досліджує різноманітність тематики фресок, аналізує стиль та техніку цих мистецьких творів, розглядає їх значення, як свідків життя давньоримського міста та його мешканців.

Ключові слова: Помпеї, живопис, фрески, Август Мау, мистецтво.

Помпеї – колишнє місто розкоші та мистецтва, яке відзначалося вражаючою архітектурою та багатством. Трагічний перебіг подій стався через виверження вулкану Везувій у 79 р. н.е. Ця подія назавжди залишила місто під шаром попелу та лави, зруйнувавши там всі ознаки життя. Попри все, нині Помпеї залишаються археологічним музеєм, де залишились археологічні сліди, які допомагають розкрити та зрозуміти минуле, заховане в руїнах трагедії. Одними із найбільш інформативних джерел про життя, побут та заняття культурного центру Римської імперії є фрески.

Будинки Помпеїв дають нам не лише цінну інформацію про архітектуру житлових будівель, а і є найважливішим документальним джерелом про римський живопис періоду від початку II ст. до н.е. до 79 р. н.е. У жодному іншому куточку світу не збереглося подібної кількості настінних розписів. Вони зроблені з надзвичайно нестійких матеріалів, але залишилися у винятково хорошому стані завдяки унікальним обставинам – виверження вулкану [5, с. 64].

Художня цінність помпейського живопису видозмінюється від щоденної роботи байдужих декораторів до шедевральних картин, таких як ті, що знаходяться в будинку Трагічного поета, будинку Веттіїв, будинку Кастора і Поллукса. Загалом оздоблення стін захоплює нашу увагу не лише тим, що воно демонструє застосування стародавнього живопису для декоративних цілей, але й тим, що воно слугує яскравим прикладом еволюції декоративних конструкцій. Ми спостерігаємо перехід від простих архітектурних мотивів до складних візерунків, де схема фарбування виявляється майже такою ж складною, як і самі декоративні форми.

Оздоблення стін в античному світі почалося порівняно пізно – після того, як мистецтво живопису грецьких майстрів досягло і минуло свого апогею. Але ми майже нічого не знаємо про попередні стадії. Очевидно, система, яку ми знаходимо в Помпеях, виникла в період після смерті Олександра Македонського і отримала свій імпульс розвитку від контакту Греції зі Сходом. Це може здаватися певною мірою варварством, коли замість використання красивих форм і значущих зображень, як раніше, люди прагнули справити враження за допомогою блиску прекрасного та дорогоцінного оздоблення. Однак ми не повинні забувати, що греки у III–II ст. до н.е. не покладалися винятково на ефект матеріалу. Водночас, вони зрозуміли, як художньо розвинути інкрустацію: частково шляхом зміни форм і кольорів мармурових плит, частково шляхом змішування прекрасних форм грецької архітектури, яка, судячи з оригінальної ідеї їх використання, радує око і є головною прикрасою цих стін. Найголовніше, що вони вміли з художнім чуттям, без педантичності, легко і грайливо поставитися до затребуваної ними ідеї. Але, яким би не було походження від часу, до якого належать найдавніші зразки в Помпеях, ми можемо простежити безперервний розвиток, який, тим не менш, закінчується наприкінці I ст. н.е. [3, с. 121; 4, с. 564-565].

Виділити періоди та класифікувати художні особливості фресок дають нам стилі, на які вони поділяються. Цей схоластичний поділ був здійснений Августом Мау – німецьким антропологом і членом Німецького археологічного інституту. Він почав розкопки в Помпеях у 1860 р. і провів свої зими, працюючи на місці, а літо – в Римі, аналізуючи свої дані. Його поділ стилів дуже корисний, але, водночас, між ними простежується багато нашарувань.

Август Мау

Перший стиль, відомий як інкрустаційний, має коріння з еллінської традиції. Він характеризується розписами в Помпеях, створеними протягом II ст. до н.е. – початку I ст. до н.е. Основна ідея цього стилю полягає в імітації мармурового облицювання стін. Цей фресковий жанр виконується за допомогою фарб, які максимально відтворюють колоритне розмаїття цінних порід мармуру, яким оброблялися зовнішні стіни багатих грецьких будинків.

І стиль

Другий стиль виник у Помпеях, імовірно, під впливом римської колонізації (80 р. до н.е.). Цей стиль є еволюцією попереднього, але рельєфне ліплення першого стилю стає більш мальовничим. На початковому етапі декоративні фігури були досить простими, але з часом декор набував складніших форм: стіна ніби «відкривалася», створюючи ілюзію архітектурної перспективи. У верхній частині стін часто малювалися арки і вікна, які відкривалися в різних площинах. На цих малюнках зображувалися храми, колонади, стіни і сади, які здавалося, що знаходяться за межами кімнати. Це, у свою чергу, створювало ілюзію продовження простору. В цей час набув розвитку особливий живописний жанр, відомий як мегалографія. Цей термін зазвичай використовується для позначення мальовничих зображень із фігурами великих розмірів. Найбільш відомим прикладом вишуканих мальовничих циклів даного жанру є розпис Вілли Таїнств.

ІІ стиль

Третій стиль увійшов в моду під час правління Октавіана Августа і характеризує всю першу половину імперської епохи, принаймні, до часів правління Клавдія (45-50 рр. н.е.). Ілюзорний ефект поступово зникає, і на його місце приходить чисто живописна реальність. Простір стіни ретельно поділяється на три частини: цоколь, середню зону та верхню зону. Архітектурне рішення середньої зони, яке є головним у рельєфі, реалізується через центральну нішу, яка обрамляє живописну картину, зазвичай міфологічного сюжету. По обидва боки ніші розташовуються широкі панно, які декоруються витонченими архітектурними елементами із заставками або пейзажними сценами по центру, натомість у верхній частині представлені найлегші архітектурні елементи.

ІІІ стиль

Четвертий стиль зародився за часів правління Клавдія, а його становлення посідає період грандіозних реставраційних робіт після землетрусу 62 р. н.е. Декоративна стриманість третього стилю витісняється сплеском барокової та сценографічної надмірності завдяки новому способу розпису. Стіна залишається, як і раніше, строго розділеною на три частини, при цьому в середині йде чергування широких панно та елементів архітектури, де знову відбивається смак складних технік зображення. Незмінним центральним сюжетом залишається міфологія, яка прикрашається додатковими елементами пейзажів та такими персонажами, як амури. Верхня частина найчастіше виконана у вигляді переплетення виноградної лози, квітів та пальмових гілок. Колірна гама стала м’якшою і яскравішою. Ще одним напрямом четвертого стилю є жанр фронтальних композицій, які повністю покривають всю стіну складним і пишним архітектурним декором, що сягає театральної сценографії, при цьому персонажі зображуються на передньому плані у весь зріст.

IV стиль

Розпис, розглянутий досі, співвідноситься із зразками високої культури: її надихала елліністична спадщина. Однак у Помпеях існував ще інший тип фресок, так званий народний розпис, який був пов’язаний з художнім італійським світом. Мова йде про зображення ремесел, еротичних сцен, гладіаторських боїв. Не дивлячись на те, що цю техніку характеризує певна необережність та поспіх виконання, вона найбільш яскраво показує повсякденне життя міста [5, с. 64-67; 2].

Занепад мистецтва виявлявся у зростанні бідності дизайну та слабкому наслідуванні минулих стилів. Однак, як тільки це стало нормою, збережені приклади стають дуже рідкісними. Деякі зразки настінного декору з пізнішого періоду, починаючи з часів Антонінів і правління Септимія Севера, все ще збереглися, але вони поодинокі і недостатні за кількістю, щоб відтворити етапи цього регресу. Таким чином, єдиний період в історії стародавнього оздоблення стін, щодо якого ми маємо матеріали для повного та задовільного вивчення, це період, який ілюструють залишки зображень в Помпеях, хронологічна послідовність яких тривала впродовж двох століть [4, с. 566].

Припущення про існування чотирьох стилів вказує на те, що римляни дійсно при можливості насолоджувалися розкішним оздобленням. Глибина їх майстерності також свідчить, що цей вид мистецтва був значно поширенішим, ніж можна здатися за залишками розпису, які збереглися до нашого часу. Від копіювання багатих мармурів до створення ілюзії «інших світів», римляни виявляли творчий підхід до використання плоскої поверхні стін. Вони експериментували з різними методами й техніками, щоб виразити свою уяву та естетичні смаки. Намальовані відповідно до впливу їхніх елліністичних та грецьких попередників, оригінальність та жвавість різних стилів роблять римський настінний живопис унікальним і надають йому власний характер. Ці риси можна віднести до категорії речей, які справді, є суто римськими. Хоча велике виверження Везувію призвело до тотального спустошення краю та забрало багато життів, але залишило нам пам’ять про них на стінах Помпеїв [1, с. 114-117; 2].

Потрібно відзначити, що мистецтво часто недооцінюють як історичне джерело через певні фактори. По-перше, інтерпретація творів мистецтва може бути суб’єктивною, що робить їх менш об’єктивними для вивчення історії. По-друге, не всі аспекти суспільного життя можуть відображатися у мистецтві, тому деякі історичні події можуть залишатися нерозкритими. Також матеріали та техніки, що використовуються в мистецтві, можуть бути піддані руйнуванню часом, що ускладнює їх аналіз та інтерпретацію. Однак варто підмітити, що Помпеї є протилежністю даних суджень. Фрески цього регіону та епохи передають нам безпосередньо чітке уявлення про життя тодішніх римлян, які, найімовірніше, мали на меті передати моменти свого буття без зайвого романтизму, якого де-факто на рівні свідомості не було. Можемо дійти висновку, що живопис є вагомим історичним артефактом, який відображає культурні, соціальні, інтелектуальні та емоційні аспекти того часу, коли він був створений. Це важливе джерело для розуміння минулих епох, яке дозволяє нам відчути дух конкретного відрізку минулого та розглянути перспективи і цінності суспільства, що створило ці твори.

Помпеї назавжди залишаться доказом того, що природні катаклізми, війни та руйнування мають початок та кінець, але мистецтво залишається вічним.\

Список використаних джерел та літератури:

1. Пліній Молодший. Вибрані листи / Пер. А. Содомори. Львів: Апріорі, 2018. 184 с.
2. ACTA ACCLA – Roman Wall Painting. Ancient Coin Club of Los Angeles – ACCLA. URL: https://www.accla.org/actaaccla/ramage.html
3. August Mau. Geschicte der decorativen wandmalerei in Pompeji / von der redaction der Archäologischen zeitung. Berlin, 1882. 474 s.
4. August Mau. Pompeii, Its Life and Art. / translate by Francis W. Kelsey. US, 2013. 828 pp.
5. Pompeii: Wondrs and Secrets of the Buried City Paperback / Ed. P. Amitrano. Pompeii: Edizioni Flavius, 2007. 128 p.