Розкопки папірусів в Оксирінху, 1903 р.

Кінець XIX сторіччя був плідним для археології, а для папірології – особливо завдяки діяльності Вільяма Метью Фліндерса Пітрі, англійського археолога та єгиптолога. Він вклав усі сили у віднайдення і розвиток наукових методик в єгиптології, що дало великий поштовх для змін у тогочасній археології. У 1890 р. Пітрі склав неповну першу карту міста Фаюм, а в 1895 р. опублікував звіти про ідентифікацію греко-римських руїн і відкриття літературних папірусів у Хаварі та папірусів-картонажів, що використовувалися під час муміфікації, в Гуробі. Після випадкових численних знахідок папірусів у цій місцевості, на пам’ятках Кіман-Фарес і Ком-Аушим, британські дослідники Бернард Ґренфелл і Артур Гант вирішили розпочати систематичне дослідження Фаюма. Це були студенти Королівського коледжу в Оксфорді, що стали друзями тут і яким виповнилося 26 (Бернарду) та 24 (Артуру) роки.

Фліндерс Пітрі у 1886 р.

В Єгипті у цей час влада здебільшого нехтувала історичною спадщиною, ставлячи в пріоритет економічний розвиток країни, тому ці два папірологи знаходилися в складному становищі. Своєю метою вони вважали виявити якомога більшу кількість папірусів протягом найменшого часу, щоби запобігти їх знищенню себахінами та продажу папірусів торговцям старожитностями. Було відомо, що досить часто знайдені папіруси розділяли або ж просто розрізали на кілька частин, щоби продати їх різним покупцям.

Ґренфелл (зліва) і Гант (справа) у 1896 р.

Два британські папірологи, бувало, лише за кілька днів виявляли та розкопували близько 15 поселень і некрополів. Такий інтенсивний темп був можливий завдяки залученню до роботи тих самих фелахів-себахінів, які, щоправда, не мали досвіду археологічних розкопок. Кожну зиму між 1895 і 1907 рр. дослідники проводили, розкопуючи греко-римські пам’ятки у Фаюмі та інших місцях, живучи в наметах просто неба.

Робота Ґренфелла та Ганта була проведена за їх власною методологією: спочатку вони ідентифікували поселення чи некрополі греко-римського періоду, потім визначали ймовірність того, що папіруси на цьому місці вціліли, оцінюючи навколишнє середовище, а далі приймали рішення, де найкраще копати. Вчені добре знали, що папіруси зберігалися в посушливому середовищі, і тому малоймовірно знайти їх у Дельті або поблизу добре зрошених сільськогосподарських угідь. Два папірологи були переконані, що папіруси збереглися в основному в шарах м’якого сухого ґрунту, багатого органічними елементами, які арабською називають “афш”. Дослідники давали вказівку фелахам шукати цей афш, розкопуючи ями або ж роблячи невеликі траншеї вздовж обвалів, а коли його не знаходили, то копачі переходили на інше місце. На жаль, Ґренфелл і Гант не задокументовували свої розкопки планами та фотографіями, оскільки першочерговою їх метою було знайти папіруси. Проводити повне археологічне вивчення місць і пам’яток не було в їхніх пріоритетах, що зрозуміло з огляду на те, за яких умов та обставин вони проводили розкопки.

Фелахи в Оксіринху в 1903 р.

Плідними були розкопки, проведені в Тебтунісі та Оксіринху.

Сезон 1899-1900 років у першому поселенні був одним із найкращих серед усіх розкопок у Фаюмі за кількістю знайдених папірусів. Тоді вони були профінансовані Каліфорнійським університетом у Берклі та працювали зі 140 робітниками протягом трьох місяців. За визнанням двох британських папірологів, знахідки з Тебтуніса в той сезон подвоїли кількість відомих до того часу папірусів доби Птолемеїв. Однак археологічний звіт, який би дозволив оцінити контексти знахідок, не був написаний. У некрополі, розташованому на південь від міста, дослідники розкопали гробниці, у яких знайшли 50 людських мумій, загорнутих у папіруси-картонажі, і невідому кількість мумій крокодилів, що містили цілі згортки папірусів. Серед них були знамениті папіруси з архіву Менчеса (земельні книги, різні рахунки, деякі літературні тексти), датовані ІІ ст. до н. е. Більшість цих папірусів сьогодні зберігається в Центрі папірусів Тебтуніса Каліфорнійського університету в Берклі.

Зворотний бік 20-го папірусу з Оксіринху, датованого ІІ ст. н. е., на якому зберігся фрагмент “Іліади” Гомера

Руїни міста Оксіринх, яке зараз майже повністю зникло, були справжнім вмістилищем папірусів. Ґренфелл і Гант проводили розкопки там у 1897 і 1902-1907 рр. за участю близько 200 робітників. Метод, який вони вибрали для копання високих відвалів, прорізаючи довгі та вузькі траншеї, дозволив їм досліджувати місце досить швидко та ефективно. Багато кошиків, наповнених папірусами з літературними текстами, були виявлені серед скупчень давніх відходів. Зокрема тут знайшли фрагменти втрачених творів Сапфо, Софокла, Евріпіда, переказ втрачених книг Тіта Лівія, а також уривки Септуагніти (перекладів Старого Завіту на давньогрецьку мову) й численних ранньохристиянських текстів. Найчисленнішою серед усіх виявилася підгрупа з текстів Нового Заповіту.

У цей же час Пітрі продовжував роботу над удосконаленням методології археологічних розкопок і повністю продемонстрував, наскільки плідними можуть бути розкопки, проведені за його методами. Наслідуючи приклад британських папірологів, вчені з різних країн прибували до Єгипту, щоби знайти та дослідити папіруси. Однак вони використовували ті самі системи та методи розкопок, які випробували два піонери папірологічних розкопок, – Ґренфелл і Гант. У більшості випадків таких дослідників фінансували установи, музеї та університети, що були зацікавлені у створенні чи збільшенні власних папірологічних колекцій.

Протягом решти років Пітрі, Ґренфелл і Гант вивчали та публікували знайдені папіруси, зробивши величезний внесок в археологію, папірологію, палеографію та філологію. Хоч і публікація цих знахідок усе ще триває – наразі опубліковано 80 томів із групи Оксіринхських папірусів, однак ще без археологічного аналізу пам’яток.

Список використаних джерел та літератури

1. Davoli, Paola. “Papyri, Archaeology, and Modern History: A Contextual Study of the Beginnings of Papyrology and Egyptology.” The Bulletin of the American Society of Papyrologists 52 (2015): 87-112.
2. Chapa, Juan. “The Earliest Christian Manuscripts and their Contribution to the History of the Canon.” Annales Theologici 35, no. 2 (2021): 429-445.
3. Nongbri, Brent. “First Fragments at the Chester Beatty.” Variant Readings, 30 жовтня, 2022. https://brentnongbri.com/2022/10/30/first-fragments-at-the-chester-beatty/.
4. “Burial customs: cartonnages,” Digital Egypt for Universities, 2002. https://www.ucl.ac.uk/museums-static/digitalegypt/burialcustoms/cartonnage.html
5. “Village scribes of Kerkeosiris (Menches),” Trismegistos, February 5, 2024. https://www.trismegistos.org/archive/140
6. “The Site: Excavations and Finds,” The Oxyrhynchus Papyri. https://oxyrhynchus.web.ox.ac.uk/site-excavations-and-finds#collapse4350166