Прим. ред.: Роботу було опубліковано в Наукових зошитах історичного факультету Львівського університету, 2023, вип. 24.

Початок Першої світової війни та російська окупація Львова кардинально змінили звичне життя львів’ян. Російська окупаційна адміністрація одразу зіткнулась з питаннями щодо забезпечення містян, оскільки на момент початку окупації, у місті був мінімум продуктів. Координація дій між магістратом та російською окупаційною адміністрацією дозволило уникнути голоду в місті та пережити холодну зиму 1914–1915 рр. Введення системи продовольчих талонів дозволило забезпечити найвразливіші категорії населення найнеобхіднішими продуктами. Виняток становили м’ясні продукти, оскільки їх не вистачало навіть для російської армії. Впровадження фіксованих цін на м’ясо та м’ясні вироби стало одним із способів, щоправда не завжди ефективним, зробити їх доступними для львів’ян.

Ключові слова: Львів, магістрат, російська окупація, продовольство, талон.

В результаті Галицької битви (18 серпня – 21 вересня 1914 р.) Східна Галичина, Північна Буковина і частина Закарпаття були окуповані російською армією. З перших днів захоплення Львова перед російською окупаційною адміністрацією постало питання продовольчого забезпечення містян, оскільки у місті відразу відчувся брак харчів. Питання продовольчого забезпечення Львова у тій ситуації спеціально не досліджувалося вітчизняними істориками. Деякі аспекти побіжно згадуються у другому томі “Історії Львова” [1]. Цінову політику російської окупаційної влади охарактеризувала Світлана Орлик, яка на основі статистичних даних порівняла ціни найважливіших товарів у Східній Галичині, зокрема у Львові, Північній Буковині і теренах Наддніпрянської України [2].

Фрагментарні згадки щодо забезпечення міста провізією містяться у працях польських дослідників. Так, за даними Генріки Крамаж, упродовж усього часу окупації генерал-губернатор Галичини та Буковини граф Георгій Бобринський докладав чимало зусиль для забезпечення міста основними продуктами харчування [3]. У колективній праці Маріуша Коженьовського, Марека Мадзіка, Кшиштофа Лятавця та Даріуша Тарасюка охарактеризовано обставини створення та основні напрями діяльності Польського львівського допомогового комітету (Polski Lwowski Komitet Ratunkowy), проте не наведено інформації про фінансові ресурси, котрі були у розпорядженні комітету, про кількість львів’ян яким було надано допомогу [4].

Мета дослідження  – охарактеризувати та проаналізувати заходи російської окупаційної влади, а також місцевих благодійних організацій, спрямовані на забезпечення Львова продовольством, його розподіл серед населення.

Напередодні війни у Львові, згідно з офіційними даними, проживало 212 030 осіб [5]. Визначити точну кількість населення міста на початок окупації доволі важко – в одному зі звітів Продовольчо-благочинного комітету йшлося про 215 000 осіб [6]. З наближенням російської армії близько 30 000 багатших містян виїхало з міста. Натомість, до міста прибуло близько 30 000 біженців, котрі не мали жодних засобів для існування [7]. Хоча за даними львівських дослідників Ольги Щодри та Ігора Петрія Львів залишило близько 13 тис. осіб. [8]

З перших днів окупації головний тягар забезпечення продовольством львів’ян ліг на плечі російської адміністрації. Вже в середині вересня 1914 р., на момент прибуття воєнного генерал-губернатора Галичини графа Г. Бобринського, в місті різко загострилось продовольче питання. І на це було кілька причин. По-перше, на момент вступу російських військ Львів мав заготовану незначну кількість продовольства. У липні–серпні 1914 р. магістрат закупив і нагромадив на своїх складах незначну кількість продовольства: 200 вагонів борошна, по кільканадцять вагонів солі, цукру, рису [9]. Для порівняння: напередодні війни у липні 1914 р. в місто було доставлено 2 336 200 кг борошна, різних круп, печива, 151 800 кг масла, 1 200 700 кг свіжих овочів, 25 100 кг сушених овочів, 20 400 кг смальцю, 95 000 кг сиру, 91 000 кг рису, 3 168 700 штук яєць [10]. По-друге, через воєнні дії та спровоковані ними реквізиції і грабунки зменшився довіз продуктів не лише до Львова, а й до інших окупованих росіянами міст. Про це свідчать дані привозу продуктів до Львова у вересні 1914 р.: 683 000 кг борошна, різних круп, печива (інформації про доставку зерна для випікання хліба немає – місто жило з попередніх запасів), 16 900 масла, 483 800 кг свіжих овочів, 1 700 кг сушених овочів, 5 000 кг смальцю, 16 400 сиру, 18 400 кг рису, 553 800 штук яєць [11]. Особливо відчутним став брак хліба. У місті щодня випікали 3000 буханців хліба, з яких 500 роздавали найбіднішим мешканцям. Решта реалізовувалась у крамницях міста за фіксованими цінами. Сучасник тих подій, відомий етнолог і археолог Богдан Януш стверджував, що однією з причин зростання дефіциту хліба стало його масове скуповування російськими солдатами [12].

Про складну ситуацію з провізією у місті президент Тадеуш Рутовський був змушений повідомити нову владу. У відповідь Г. Бобринський надав Львову значну продовольчу допомогу: 45000 пудів борошна (737 122 кг), 1 250 пудів крупи (20 475 кг), 1 250 пудів цукру (20 475 кг), 1 000 пудів солі (16 380 кг). Отримані продукти розвозили міськими трамваями в усі райони міста [13].

Одночасно з ініціативи нової влади, зокрема Г. Бобринського, 15 (28) вересня 1914 р. у Львові було створено Головний крайовий благочинний комітет, який займався наданням благодійної допомоги населенню Галичини та Львова [14]. Поза тим у Львові і на окупованих росіянами територіях діяли Львівський Міський Продовольчо-Благодійний Комітет [15] та Польський львівський допомоговий комітет [16]. Крім благодійних організацій, посильну допомогу Львову надавала офіційна влада в особі Г. Бобринського. Так, у листі від 3 (16) листопада 1914 р. до Т. Рутовського Г. Бобринський повідомляв, що протягом листопада 1914 р. як допомога мешканцям Львова буде передано 18 000 пудів муки, 5000 п. борошна, 6000 п. цукру, 4000 п. солі, 200 сажнів дров, 8000 рублів готівкою [17]. Таким чином, завдяки діяльності міської адміністрації і окупаційної влади до кінця 1914 р. забезпечення Львова продовольством поліпшилось, але довоєнного рівня не досягло (див. табл. 1).

Таблиця 1

Постачання основних продовольчих товарів до Львова у 1914 р.
Види продуктів	серпень [18]	вересень [19]	листопад [20]	грудень [21]
1. Зерно для випікання хліба (кг)	1 869 200	–	279 400	829 300
2. Овочі свіжі (кг)	778 200	483 800	116 200	148 400
3. Овочі сушені (кг)	14 400	1700	27 700	86 500
4. Масло (кг)	112 700	16 900	109 600	94 700
5. Смалець (кг)	10 200	5 000	245 800	476 100
6. Сир (кг)	79 100	16 400	39 500	47 600
7. Яйця (штук)	2 625 200	553 800	1 278 200	1 937 900
8. Борошно, крупи, печиво (кг)	1 928 100	683 000	3 047 600	3 517 200
9. Рис (кг)	210 500	18 400	14 500	4500

Попри зусилля окупаційної влади і міських властей, майже до кінця російської окупації постачання продовольства до міста відбувалося з перебоями. Значна частина продуктів і інших життєво необхідних товарів надходила з Київської, Подільської, Волинської губерній. Це підтверджує один з проскурівських купців, який у грудні 1914 р. писав:

“В Галичині житє давно увійшло в нормальне положенє. Тамошні мешканці стали займати ся своєю звичайною працею і на них не знати слідів війни, як би її зовсім не було. А в теперішній час навіть ціни на житєві припаси почали нормувати ся. Так, деякі з наших різників давнійше дуже добре продавали мясний продукт в Галичині, а тепер не возять вже туди: мовляв, не вигідно. Багато Проскурівців давно вже поселилися у Львові, Тернополи, Бучачи і инших містах Галичини і займають ся там торговлею, головно припасами харчів” [22].

Аналіз статистичних даних першого півріччя 1915 р. дає підстави констатувати, що постачання продуктів до Львова не було стабільним, а в останні місяці окупації по деяких позиціях (наприклад, рис, зерно для випікання хліба, свіжі і сушені овочі) навіть зменшилось. Правда, по окремих позиціях (смалець, борошно, крупи, печиво, яйця) постачання залишалося на високому рівні або й збільшилося (див. табл. 2).

Таблиця 2

Постачання основних продовольчих товарів до Львова у січні–травні 1915 р.
Види продуктів	січень [23]	березень [24]	квітень [25]	травень [26]
Зерно для випікання хліба (кг)	788 000	809 900	125 700	1 659 300
Овочі свіжі (кг)	123 700	71 400	24 400	48 500
Овочі сушені (кг)	36 000	25 400	19 900	21 300
Масло (кг)	85 000	92 100	64 800	76 600
Смалець  (кг)	172 300	282 500	253 200	172 700
Сир (кг)	44 600	71 200	68 200	69 900
Яйця (шт.)	2 072 700	4 071 500	4 321 900	4 650 400
Борошно, крупи, печиво (кг)	2 735 400	3 914 800	2 410 600	4 031 000
Рис (кг)	8400	13 700	7 100	28900

Аби допомогти малозабезпеченим львів’янам уникнути голоду, нова влада через згаданий Головний крайовий благочинний комітет, почала здійснювати централізований розподіл продуктів серед малозабезпечених категорій населення. Львів був поділений на вісім районів, очолюваних уповноваженими особами. Мешканець, що хотів отримати продовольчу допомогу, мав надати “опікунові” району відомості про склад сім’ї та матеріальний стан. Після цього йому видавали спеціальне свідоцтво, яке пред’являлось уповноваженій особі з контролю за дільницею, яка і видавала продовольчі талони. З початку жовтня 1914 р. окупаційна адміністрація почала видавати містянам талони на продукти харчування – як їх офіційно називали “ассигновки”. Існувало кілька видів талонів, вони були різного кольору і видавались у розрахунку на одну львівську родину.

Колір талону залежав від кількості осіб у сім’ї. Через талони реалізовувались тільки “сипучі продукти” (борошно, крупи, цукор, сіль) [27]. Талони білого кольору (бѣлый цвѣтъ) були розраховані на родину з однієї–двох осіб. На один такий талон на місяць можна було отримати: 8 кг борошна, 2 кг круп, 2 кг цурку, 1 кг солі та 8 склянок кави. Жовті талони (желтый цвѣтъ) призначались для родини з трьох–чотирьох осіб. На один такий талон можна було отримати 10 кг борошна, 3 кг круп, 3 кг цукру, 2 кг солі та 8 склянок кави. Зелені талони (зеленый цвѣтъ) отримували сім’ї з п’яти–шести осіб. На них можна було отримати 12 кг борошна, 4 кг круп, 4 кг цукру, 2 кг солі та 8 склянок кави. Талони рожевого кольору (кирпичный цвѣтъ) мали родини з семи–восьми осіб. На такий талон можна було отримати 14 кг борошна, 4 кг круп, 4 кг цукру, 3 кг солі та 12 склянок кави. Талони червоного кольору (красный цвѣтъ) почали видавати з грудня 1914 р. для родин, котрі складались з восьми і більше осіб. На цей талон можна було отримати 16 кг борошна, 6 кг круп, 4 кг цукру, 3 кг солі та 12 склянок кави [28].

Перше отоварення талонів відбулось у жовтні 1914 р., – 18 583 малозабезпеченим сім’ям було роздано 326 т 557 кг продуктів. До кінця року кількість родин, що харчувалися за рахунок талонів, невпинно зростала. Піковим став грудень 1914 р. – 28 402 родин отримали 536 т 256 кг продуктів (див. табл. 3).

Таблиця 3

Розподіл продуктів за талонами у Львові

(жовтень 1914–березень 1915 р.)

Період	Кількість талонів	Колір талонів	Назва продукту				Загальна вага
			борошно	крупи	цукор	сіль
жовтень 1914 р. [29]	18583	Білі: 7981 Жовті: 5680 Зелені: 3357 Рожеві: 1565	11427 п. 25 ф. (≈ 187190 кг)	3293 п. 5 ф. (≈ 53943 кг)	3293 п. 5 ф. (≈ 53943 кг)	1921 п. 35 ф. (≈ 31481 кг)	≈ 326557 кг
листопад 1914 р. [30]	25292	Б.: 8524 Ж.: 8028 З.: 5549 Р.: 3191	16233 п. 15 ф (≈ 265911 кг)	4755 п. 30 ф. (≈ 77901 кг)	4755 п. 30 ф. (≈ 77901 кг)	2828 п. 5 ф. (≈ 51313 кг)	≈ 473026 кг
грудень 1914 р. [31]	28402	Б.: 8729 Ж.: 9091 З.: 6188 Р.: 3969 Ч.: 425	18522 п. 30 ф. (≈ 303412 кг)	5494 п. 12 ф. (≈ 89999 кг)	5441 п. 8 ф. (≈ 89129 кг)	3279 п. 12 ф. (≈ 53716 кг)	≈ 536256 кг
січень 1915 р. [32]	24382	Б.: 7242 Ж.: 8205 З.: 5419 Р.: 3336 Ч.: 180	15524 п. 20 ф. (≈ 254299 кг)	4585 п. 13 ф. (≈ 75110 кг)	4564 п. 26 ф. (≈ 74771 кг)	2746 п. 13 ф. (≈ 44986 кг)	≈ 449166 кг
лютий 1915 р. [33]	26687	Б.: 8241 Ж.: 8520 З.: 5795 Р.: 3773 Ч.: 358	15963 п. 30 ф. (≈ 261494 кг)	5033 п. 20 ф. (≈ 82451 кг)	4989 п. 20 ф. (≈ 81730 кг)	3007 п. 30 ф. (≈ 49268 кг)	≈ 474943 кг
Березень 1915 р. [34]	26687	Б.: 8241 Ж.: 8520 З.: 5795 Р.: 3773 Ч.: 358	16693 п. (≈ 273440 кг)	533 п. 20 ф. (≈ 8739 кг)	4989 п. 20 ф. (≈ 81730 кг)	3007 п. 30 ф. (≈ 49268 кг)	≈ 413176 кг
Примітка: 1 пуд = 16,3805 кг

На початку 1915 р. кількість родин, які отримували талони, дещо зменшилася. 3 (16) квітня 1915 р. апровізаційна комісія магістрату Львова обговорила питання допомоги населенню. В ході засідання з’ясувалося, що чимало львів’ян подали неправдиві відомості про своє матеріальне становище, що багато працездатних чоловіків ухилялося від запропонованих адміністрацією робіт. З огляду на це, було вирішено: 1) скоротити кількість безкоштовних обідів, продуктів і грошову допомогу, 2) малозабезпеченим і непрацездатним особам безкоштовні обіди і продукти видавати лише після пред’явлення ними посвідчень Комітетів опіки над бідними про їх майнову неспроможність і непрацездатність за умови подання цих посвідчень до 17 квітня, 3) здоровим, працездатним і не обтяженим великою сім’єю чоловікам безкоштовні обіди і грошову допомогу не видавати [35].

У контексті апровізації окремо варто звернути увагу на завезення в місто м’яса, птиці і риби. Напередодні російської окупації, в серпні 1914 р., у Львів доставлено 3 030 штук великої рогатої худоби на забій, 4 860 телят, 102 вівці, 10 ягнят, 4 056 свиней, 34 поросят, 102 100 кг свіжого та вудженого м’яса, 30 476 тушок домашньої птиці, 62 144 курей і голубів, 32 козулі, 13 600 кг риби (річкової, морської, молюсків) [36]. Однак з початку російської окупації ситуація змінилася: у місті почав відчуватися дефіцит м’яса, що пояснюється головно зменшенням довозу. Так, у вересні 1914 р. до міста було доставлено 1 719 штук великої рогатої худоби на забій, 1 437 телят, 105 овець, 2 ягнят, 2 343 свиней, 15 поросят, 38 100 кг свіжого та вудженого м’яса, 16 117 тушок домашньої птиці, 22 039 курей і голубів, 2 козулі, 3 500 кг риби (річкової, морської, молюсків) [37]. У наступні місяці ситуація дещо поліпшилась, хоча, як і з більшістю продуктів, до довоєнного рівня не повернулась (див. табл. 4).

Таблиця 4 Забезпечення Львова м’ясом (жовтень 1914–березень 1915 р.)
Назва	листопад 1914 р. [38]	грудень 1914 р. [39]	лютий 1915 р. [40]	квітень  1915 р. [41]
1.   Велика рогата худоба (шт.)	1 632	2 214	1 563	2 905
2.   Телята (шт.)	3 063	2 648	3 206	3 604
3.   Вівці (шт.)	635	180	146	16
4.   Ягнята (шт.)	2	12	6	76
5.   Свині (шт.)	3 478	4 587	4 574	4 620
6.   Поросята (шт.)	6	6	–	35
7.   М’ясо свіже, вуджене (кг)	175 000	243 800	359 600	239 400
8.   Козулі (шт.)	41	55	57	1
9.   Птиця (тушка) (шт.)	19 599	305	96	1 729
10. Кури, голуби (шт.)	11 900	105	15 262	11 217
11. Риба (кг)	27 800	72 300	93 300	33 600

Згідно з офіційними даними, доставки м’яса (а також живої худоби), птиці і риби до міста були чималими, але з кожним місяцем ці продукти ставали все менш доступними для пересічних львів’ян. Керівництво Львівського Міського Продовольчо-Благодійного Комітету вважало, що частково це було зумовлено тим, що багато м’яса закуповувалося для російської армії. Так, наприкінці зими–на початку весни 1915 р. значна частина великої рогатої худоби, яку везли до Львова, по дорозі скуповувалась військовими. В результаті, до міста доходило заледве 20% від загальної кількості [42]. Однак, якщо вірити звіту інтендантського управління воєнного генерал-губернатора Галичини, продовольче забезпечення армії здійснювалось в основному за рахунок постачання зі складів на кордоні Росії і Галичини. У звіті, датованому 6 вересня 1915 р., про діяльність інтендантського управління за час від 7 вересня 1914 р. до 1 липня 1915 р. стверджувалось:

“Через бідність місцевих ресурсів Галичини та неможливість розраховувати на задоволення військових потреб заготівлею необхідних їм життєвих припасів у військових раціонах, забезпечення війська продовольством і фуражем прийшлося здійснювати майже виключно підвезенням з тилу залізницями з проміжних продовольчих складів, розміщених на кордоні Росії і Галичини, в армійські і корпусні склади” [43].

Для вирішення цієї проблеми віце-президент міста Філіп Шлейхер у березні 1915 р. запропонував Г. Бобринському створити у місті “Львівську міську контору з продажу худоби та м’яса” [44], яка мала докласти зусиль, щоб стримувати постійне зростання цін на м’ясо. Ця пропозиція була реалізована, завідувачем Контори став Адам Плачек, котрий попередньо завідував міською бійнею. Контора мала купувати м’ясо для міста у провінції та збувати його львівським м’ясникам (з мінімальним прибутком для себе – 5 крон з 1000) [45].

Попри вжиті заходи, перебої з реалізацією м’яса серед населення не припинилися. Наприклад, 21 травня 1915 р. на львівських базарах зафіксоване зменшення кількості м’яса для реалізації. Як виявилося, з моменту оприлюднення нових цін на м’ясо, м’ясники, котрі платили більше за живу вагу тварини, ніж вказано у тарифах, втрачали на роздрібній торгівлі до 10 коп. з кожного кілограму. Через це м’ясники подали колективне звернення до влади з проханням знизити тарифи на забій тварин. Вони попереджали: якщо їхні умови не будуть виконаними, то місту може загрожувати колосальна нестача м’яса [46].

Зменшення завозу м’яса, птиці і риби не могло не позначитись  на цінах, які почали зростати. Виникли певні проблеми із логістикою. Так, якщо у мирні місяці 1914 р. у базарні дні через “Личаківську рогатку” щодня проїжджало близько 3000 возів, то в березні 1915 р. їх кількість зменшилась удесятеро – до 300 [47]. Деякі продавці знижували якість продукту, щоб надалі продавати його за старими цінами – у хліб з пшеничного борошна підмішували ячмінне. Це здешевлювало його виробництво, але збільшувало вагy [48]. Для стримування цін на продовольство вводились фіксовані ціни (такси) [49]. У серпні 1914 р. власті Львова відкрили 18 міських магазинів, де продавали продукти першої необхідності за фіксованими цінами. Таким чином, за словами віце-президента міста Ф. Шлейхера, продавалися товари “за низькими цінами, що відповідали реальній торгівельній кон’юнктурі” й унеможливлювали “купцям і спекулянтам необґрунтоване накручування цін”[50]. Він змушений був визнати, що ціни на товари, які не продавали в міських магазинах, “доходили просто до неможливих і нічим не обґрунтованих висот” [51]. Завдяки заздалегідь нагромадженим запасам і більш-менш нормальному постачанню провізії в місто, допустимо низькі ціни в міських магазинах вдавалося протримати до 10 лютого 1915 р. Надалі через зменшення запасів міська влада змушена була активніше закуповувати продукти на російських ринках. Однак підвищення цін у Росії і вартість доставки, безперечно, спричинили зростання цін на найважливіші продукти і у Львові. Серйозні труднощі з доставкою закуплених чи законтрактованих продуктів до Львова виникали також через брак залізничних вагонів [52].

Таблиця 5

	Динаміка цін на основні продукти харчування
Види товарів		серпень 1914 р. [53]	жовтень 1914 р. [54]	січень 1915 р. [55]	березень 1915 р. [56]	травень 1915 р. [57]
Солонина		2.40–2.60	3.0	3.20	2.80	3.0
Смалець		1.80	2.80	3.80	3.32	3.40
Свинина		2.10	2.30	2.0	1.66	1.85
Телятина, передня частина		2.30–2.60	3.0	2.0	1.80	1.78
Борошно пшеничне, І гатунок		0.49–0.51	0.53	0.60	0.72	0.82
Рис		0.58	0.58	0.90	–	–
Вершкове масло		4.10	7.20	6.0	6.40	6.46
Молоко незбиране 1 л		0.28–0.32	0.36	0.40	0,36	0.46
Цибуля		0.60	0.60	0.66	0.90	0.90
Яйця свіжі (60 штук)		3.20	4.80	4.80	4.80	4.80
Горох лущений		0.68	0. 68	0.50	0,53	0.66
Картопля стара		0.06–0.15	(100 кг) 7.0	0.10	0.10	0.10
Цукор (кг)		0.92 [58]	0.92 [59]	0.92–1.50 [60]	≈ 1.44 [61]	≈ 1.44 [62]
Ціни на продукти вказані в австрійських кронах з розрахунку на 1 кілограм

У таблиці вказані ціни, офіційно встановлені владою міста, в дійсності ж на львівських ринках вони були значно вищими. Так, у березні–квітні 1915 р. у Львові цукор продавали “у деяких місцях” за ціною 27–29 коп. за фунт, хоча його офіційно визначена ціна становила 16–17 коп. [63] Оскільки 1 кг = 2 фунти та 15 лотів [64] (1 кг цукру коштував 48 коп.), то у середньому з кожного кілограма нечесні продавці отримували від 6 до 10 копійок прибутку. Через це Магістрат Львова змушений був підняти таксу на кілограм цукру на червень 1915 р. з 48 до 55 копійок [65]. Подібна ситуація склалась і з м’ясом – при фіксованій ціні 60 коп. за 1 кг (24 коп. за 1 фунт) деякі торгівці продавали його у півтора раза дорожче – по 90–95 коп. [66]

Окремі підприємливі містяни не пропускали можливості заробити на такій ситуації. Як приклад – у магазинах по вул. Кушевича, 1 та Жолкевській постійно утворювались великі черги з тиснявою. Як виявилось, деякі львів’яни, купуючи дешевші продукти по кілька разів на день, опісля перепродували їх дорожче. Аби уникнути таких зловживань, магістрат Львова змінив умови купівлі товарів у магазинах: лише спеціальна посвідка давала право купляти пільгові товари. Такі посвідки видавав Магістрат [67].

Викладений матеріал дає підстави зробити певні висновки. Російській окупаційній адміністрації вдалося доволі ефективно й оперативно налагодити постачання провізії для Львова, а введена карткова система охопила продовольчою допомогою значну частину населення міста. Попри це, труднощі з продовольством  залишались – талони охоплювали лише “сипучі продукти”, але забезпечення іншими необхідними продуктами, передусім м’ясом вони не гарантували. Світова війна, російська окупація, обривання традиційних шляхів постачання провізії, пріоритетність армійських продовольчих замовлень над цивільними, зменшення купівельної спроможності населення, ріст цін стали причинами збідніння раціону багатьох міщан, і не лише львів’ян.

Покликання:

1. Ярослав Ісаєвич, Микола Литвин, Феодосій Стеблій, Історія Львова. У трьох томах. Т. 2. 1772–1918. (Львів: Центр Європи, 2007), 559.
2. Світлана Орлик, “Цінова політика російської окупаційної влади на території Галичини і Буковини в період Першої світової війни”, Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія, вип. 1, ч. 1, (2018): 48–58.
3. Henryka Kramarz, Samorząd Lwowa w czasie pierwszej wojny światowej i jego rola w życiu miasta. (Kraków: Wydawnictwo Naukowe WSP, 1994), 134.
4. Mariusz Korzeniowski, Krzysztof Latawiec, Marek Mądzik, Dariusz Tarasiuk, Polacy na wschodniej Ukrainie w latach 1832–1921. (Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2014), 294.
5. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 7, (1914), 1.
6. Отчетъ Львовскаго Городскаго Продовольственно-Благотворительнаго Комитета. (Кіевъ: Типографія “С.В. Кульженко”, 1915), 1.
7. Там само.
8. Ольга Щодра, Ігор Петрій, “Повсякденне життя Львова під час російської окупації 1914–1915 рр.”, Lwów. Miasto, społeczeństwo, kultura. Т. 9: Życie codzienne miasta,(2015): 360.
9. Do Jego Ekselencyi Barona Knorringa General-Majora we Lwowie, Odpis, Lwów, dnia, 19 lutego 1915, Держаний архів Львівської області (далі – ДАЛО), ф. 3, оп. 1, спр. 6013, арк. 33.
10. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 8, (1914), 5.
11. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 10, (1914), 5. Драматург Станіслав Россовський навів дані щодо провізії, котра щотижнево видавалась містянам за рахунок Магістрату: 5 880 кг хліба, 15 750 кг картоплі, 7 160 кг борошна, 4 550 кг каші, 3 760 кг гороху, 3 505 кг проса, 872 кг солонини, 562 кг цукру та 898 центнерів дерева для опалення (Stanisław Rossowski, Lwów podczas inwazyi. (Lwów: H. Altenberg, G. Seyfarth, E. Wende i Ska, 1916), 55).
12. Bohdan Janusz, 293 dni rządów rosyjskich we Lwowie. (Lwów: Księgarnia Polska, 1915), 66–67.
13. Henryka Kramarz, Samorząd Lwowa w czasie pierwszej wojny… 48–49.
14. Головою комітету був призначений граф Володимир Бобринський, його заступником – Філіп Свистун (український письменник і педагог, гімназійний учитель, москвофіл), секретарем – Н. Третяк. Крім них, у Комітеті працювало ще вісім канцеляристів, 25 осіб для доставки і супроводу вагонів, 20 організаторів (Велика Війна 1914–1918 рр. і Україна. Мовою документів і свідчень, редактори Валерій Смолій, Геннадій Боряк, Володимир Великочий та Владислав Верстюк, (Київ: КЛІО, 2015), 276). Згідно зі звітом, опублікованим кінці березня 1915 р. у газеті “Прикарпатская Русь”, з 16 вересня 1914 р. по 21 березня 1915 р. Комітет отримав на свої потреби велику, як на той час, суму грошей – 412 565 руб. 74 коп, з них безпосередньо від генерал-губернатора – 314 153 руб., від міністерства закордонних справ – 12 000 руб., від сірникового заводу у Сколе – 18 000 руб., у вигляді “контрибуцій”– 3 000 руб., від приватних жертводавців – 52 066 руб. 88 коп., з інших джерел – 13 363 руб. 86 коп. З цієї суми на благодійну допомогу витрачено 408 977 руб. 38 коп. Водночас Комітет займався постачанням до Львова провізії з Наддніпрянщини. Так, упродовж майже шести місяців до Львова з Радзивилова доставлено 37 105 пудів (близько 60 7789 кг) житнього борошна, з Києва – 242 вагони з борошном (“Дѣятельность благотворительнаго комитета”, Прикарпатская Русь, 17 марта (9 апрѣля), (1915), 1).
15. Львівський Продовольчо-Благодійний Комітет створений 4 (17) вересня 1914 р. з метою забезпечення продовольством містян Львова. Загальна сума  всіх наданих Генерал-Губернатором та витрачених Комітетом грошей від 20 серпня до 1 червня становила 58 500 рублів. Окрім провізії, Комітет додатково щомісяця отримував від Генерал-Губернатора Г. Бобринського по 8 000 руб. для міських їдалень (Отчетъ Львовскаго Городскаго Продовольственно-Благотворительнаго Комитета… 4).
16. Польський львівський допомоговий комітет діяв упродовж лютого–червня 1915 р. у Львові за підтримки львівської інтелігенції. Ініціатором його створення був професор економіки львівського університету Станіслав Грабський. Комітет займався матеріальною підтримкою лише польського населення Львова та Галичини. Після звільнення Львова австрійцями з вересня 1915 р. Комітет продовжив свою діяльність вже у Києві. Під час діяльності у Львові Комітет мав у своєму розпорядженні значні кошти. Так, станом на кінець березня 1915 р. на його рахунках було акумульовано 152 934 рублі, з яких 65 000 рублів отримано від російського імператорського уряду, 70 000 рублів – пожертви від міських благочинних комітетів Москви, Києва, Варшави, Вільна, Умані, 17 934 рублів – пожертви від приватних осіб (Mariusz Korzeniowski, Krzysztof Latawiec, Marek Mądzik, Dariusz Tarasiuk, Polacy na wschodniej Ukrainie…, 172; “Польскій “ратунковый” комитетъ”, Прикарпатская Русь, 15 (28) марта, (1915), 6).
17. Выписка из особого журнала совета Министров России, уведомление военного генерал-губернатора Галиции, Львовского градоначальника, Краевого патроната ремесла и легкой промышлености во Львове об отпуске средств на помощь населению продовольствием, условиях выпуска бонов магистратом и др. документы по экономочиским и организационным вопросам, ДАЛО, ф. 3, оп. 1, спр. 5899, арк. 49. У листі Г. Бобринський наводить наступні цифри доправлених до Львова продуктів: 18 000 п. борошна (288 000 кг), 5 000 п. круп (80 000 кг), 6 000 п. (96 000 кг), 4 000 п. солі (64 000 кг), 8 000 рублів (26 570 австрійських крон). Це вказує на те, що при підрахунках завезених у Львів продуктів російська адміністрація 1 пуд “округлила” до 16 кг.
18. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny.  9, (1914), 5.
19. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 10, (1914), 5.
20. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 12, (1914), 5.
21. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 1, (1915), 5.
22. Іван Петрович, Галичина під час російської окупації. Серпень 1914–червень 1915. (Львів: Накладом видавництва “Політична бібліотека”, 1915), 49.
23. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 2, (1915), 5.
24. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 4, (1915), 5.
25. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 5, (1915), 5.
26. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 6, (1915), 5.
27. Отчетъ Львовскаго Городскаго Продовольственно-Благотворительнаго Комитета… 6
28. “Продовольственная помощь населенію города”, Львовскій вѣстникъ, 7 апрѣля, (1915), 1.
29. Там само.
30. Там само.
31. Там само.
32. Отчетъ Львовскаго Городскаго Продовольственно-Благотворительнаго Комитета…, 25.
33. Там само.
34. “Засѣданіе продовольственнаго комитета”, Львовскій вѣстникъ, 2 апрѣля, (1915), 2.
35. Komunikat z Prezydium miasta, ДАЛО, ф. 3, оп. 1, спр. 5899, арк. 94 А; “Въ магистратѣ”, Львовскій вѣстникъ, 9 апрѣля, (1915), 2.
36. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 9, (1914), 5.
37. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 10, (1914), 5.
38. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 12, (1914), 5.
39. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 1, (1915), 5.
40. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 4, (1915), 5.
41. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 5, (1915), 5.
42. Отчетъ Львовскаго Городскаго Продовольственно-Благотворительнаго Комитета…, 5.
43. Отчет дѣятельности индендантскаго управленія военнаго генерал-губернаторства Галиціи съ 7-го сентября 1914 года по 1-е іюля 1915 года, Кіевъ, 6 сентября 1915 г., Центральний державний історичний архів України, м. Київ, ф. 363, оп. 1, спр. 19е, арк. 9.
44. Отчетъ Львовскаго Городскаго Продовольственно-Благотворительнаго Комитета…, 5.
45. “Борьба съ дороговизной мяса”, Львовскій вѣстникъ, 31 марта, (1915), 2.
46. “Недостатокъ мяса”, Львовскій вѣстникъ, 21 мая, (1915), 2.
47. “Уменьшеніе сельскаго подвоза”, Львовскій вѣстникъ, 29 марта, (1915), 2.
48. “Наглость хлѣбопековъ”, Львовскій вѣстникъ, 10 марта, (1915), 3
49. “Taryfa maksymalna”, Kurjer Lwowski, (28 września) 11 października, (1914), 4.
50. Do Jego Ekselencyi Barona Knorringa General-Majora we Lwowie, Odpis, Lwów, dnia, 19 lutego 1915, ДАЛО, ф. 3, оп. 1, спр. 6013, арк.32.
51. Там само, арк. 33.
52. Там само, арк. 34.
53. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 8, (1914), 6.
54. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 10, (1914), 6.
55. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 1, (1915), 6.
56. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 3, (1915), 6.
57. Lwów w cyfrach. Miesięcznik statystyczny. 5, (1915), 6.
58. Йдеться про ціну на цукор рафінований (“Максимальна тарифа”, Дїло, 20 (7) серпня), (1914), 6).
59. Йдеться про ціну на цукор рафінований (“Nowa taryfa maksymalna”, Kurjer Lwowski, 12 grudnia (29 listopada), (1915), 4).
60. 0,92 крони – ціна на цукор рафінований місцевого виробництва, а 1,5 крони – привезений з Російської імперії (“Taryfa maksymalna”, Kurjer Lwowski, (28 września) 11 października, (1914), 4).
61. Йдеться про цукор, привезений з Російської імперії (“Taryfa maksymalna”, Kurjer Lwowski, 27 stycznia (9 lutego), (1915), 4). У вказаній газетній статті ціна цукру подана у рублях – 0.48 коп. Офіційний обмінний курс: 1 копійка = 3 галлери; 5 коп. = 17 галлерів; 50 коп. = 1 крона 50 галлерів; 1 рубль = 3 крони 33 галлери; 5 рублів = 16 крон 67 галлерів. (“Taryfa monet,”, Kurjer Lwowski, 9 wresnia, (1914), 1.)
62. Йдеться про цукор, привезений з Російської імперії (“Неосновательность повышенія цѣнъ”, Львовскій вѣстникъ, 7 апрѣля, (1915), 1–2. Ціна за цукор також подана у рублях – 0,48 руб.
63. “Грабежъ торговцевъ ”, Львовскій вѣстникъ, 31 марта, (1915), 2.
64. Саме такі дані наведені у новій ціновій таксі на продукти харчування у: “Неосновательность повышенія цѣнъ”, Львовскій вѣстникъ, 7 апрѣля, (1915), 1–2.
65. “Taryfa maksymalna”, Kurjer Lwowski, 17 (30) maja, (1915), 4.
66. “Грабежъ торговцевъ”, Львовскій вѣстникъ, 31 марта, (1915), 2.
67. “Къ продажѣ пищевыхъ продуктовъ изъ городскихъ продовольственныхъ магазиновъ”, Львовскій вѣстникъ, 29 апрѣля , (1915), 2.