Вступ
Поразка у регулярній війні та розгром армії ще не означають остаточне завершення боротьби. Попри перевагу військової потуги супротивника, велика війна має змогу перебігти у так звану “малу”. Остання здійснюється за допомогою організації руху опору, диверсій та засідок, забезпечення протидії ворожим каральним заходам.
Мала війна, якій присвячено працю Ганса фон Даха, з її моральними засадами, стратегічними цілями, тактикою і бойовими техніками, стає передовою.
Особа автора
Ганс фон Дах – майор швейцарської армії часів Холодної війни, більш відомий як теоретик тактики ведення воєнних дій, зокрема партизанської війни.
Очільники швейцарської армії віддавали перевагу традиційній тактиці, тоді, як фон Дах вважав пріоритетною широкомасштабну нерегулярну війну. На його думку, така війна була цілком можливою, оскільки найбільш ймовірна окупаційна сила на той час, СРСР, не вела б війну за канонами і правилами. Майор продовжував користуватися підтримкою меншости, яка була переконана, що популяризація партизанського зусилля є чималим внеском у швейцарську оборону.
Виклад змісту
Перший об’ємний розділ «Структура цивільного руху опору і бойові дії» описує, як можемо зрозуміти з назви, боротьбу цивільного населення, що своїми діями здатне доповнити військову малу війну.
Поряд із конкретними завданнями як облікування злочинів супротивника, просвіти серед населення, боротьби з колабораціонізмом визначено також важливе завдання екзистенційного характеру – збереження віри в кінцеву перемогу – без цього цивільні не зможуть протидіяти ворогові і на певному етапі війни погодяться на співпрацю, більше не усвідомлюючи значимости своєї діяльности.
Справді, проблема колабораціонізму є дуже поширеною, як правило, люди здаються на користь матеріальних цінностей.
Населення спочатку може виконувати роль «мовчазної опозиції» – з його мобілізацією не потрібно поспішати, адже після окупації громадяни повинні перевести дух і лише тоді стати учасниками активного спротиву.
Ганс фон Дах зауважує, що осіб, здатних до протистояння, потрібно шукати в середовищі однодумців, зважаючи на це, ми маємо розрізняти види рекрутування до руху: загальна маса населення та безпосередньо рух опору. Якщо до першого придатний майже кожен, то до другого вимагається відбір учасників, перед якими стоїть завдання проводення диверсій, поширення пропаганди. Рекомендація щодо підбору – не брати публічних людей.
Представники пасивного руху опору в подальшому можуть створити ланки і зробити свою боротьбу більш організованою. Автор подає ймовірну структуру таких ланок та особливості їхньої діяльности. У межах ланок всі не знають одні одних, але це не заважає їм працювати, вартує лиш відповідально притримуватися конспірації.
Щодо руху опопу, то він складається з різних секцій, серед яких інформаційно-розвідувальна, освітня, фінансова, поліційна, бойова. Далі автор коротко описує кожну секцію, подає загальну характеристику, їхні функції.
Не забуваймо, що за заходами, які здійснює рух опору, може спостерігати окупаційна влада. Тільки воєнна перемога її не задовольняє, тож вона прагне ідеологічного утвердження – відбувається політичне та економічне завоювання.
Майор детально описує організацію окупаційної влади. Вона складається з силових та адміністративних органів. У свою чергу, силові органи мають розгалужену мережу, представлену окупаційними військами та політичною поліцією.
Прийшла влада прагне отримати підтримку населення, яке слухало б її. Якщо люди не піддаються політичному тиску, ворог переходить до так званого «навернення», вдаючись до терору – ці заходи докладно розписано у розділі.
Окрему мікротему відведено впливу окупанта на церкву,на різні верстви населення та роботу з молоддю, остання може стати потенційним об’єктом підтримки.
Та найбільше уваги автор приділяє тактиці руху опору. Усе починається із турботи про зброю та боєприпаси. Після захоплення територій ворог намагатиметься конфіскувати зброю, тому її потрібно завчасно сховати. Ганс фон Дах подає технічну інструкцію збереження боєприпасів, висловлюючи головні цілі – аби ворог їх не знайшов і волога не нашкодила їм.
У цей час є потреба постійно підтримувати зв’язок із населенням. Це можна здійснювати за допомогою виготовлення нелегальної літератури та вуличної пропаганди. Обидва способи потребують конспірації, але якщо такий зв’язок вдасться встановити, відповідно, буде налагоджено систему передання інформації, спираючись на кур’єрську службу.
З усіх можливих способів нас найбільше зацікавила так звана «мертва поштова скринька», яку використовують для передання повідомлень без особистої зустрічі. Вона складається із власне скриньки, позначки для користувача та сигналу про тривогу.
Учасники руху опору мають дотримуватися певних правил поведінки. Їхня діяльність прирівнюється до солдата розвідувальної групи, а подекуди вимагає іще більших пильности й обережности. Автор подає ряд заходів, які допоможуть борцеві залишатись непоміченим. Подано покрокові дії, як поводити на вулиці, у транспорті, потреба мати власні легенду, алібі. Якщо ж його викрили, майор розписує можливі сценарії розвитку подій і радить, як поводитись під час арешту, у в’язниці, на допитах. Потрібно бути готовим до складних випробувань: катування, промивання мізків, примусові виховання і робота.
Поряд із активним рухом опору продовжує діяти пасивний. На думку автора, його має чинити ввесь народ і якомога довше. Зводиться до того, що людина, перебуваючи на своєму робочому місці, може долучитися до боротьби з окупантом. Лікарі, вчителі, працівники залізниці, поштових відділень, священники та багато інших – усі можуть виконувати невеликі, на перший погляд, завдання, як загальні, наприклад, не користуватися партійним привітанням, так і конкретні у своїх сферах медицини, освіти і т.д.
Небезпечні та ускладнені завдання в малій війні лежать на плечах представників збройного руху опору: займаються руйнуванням парамілітарних формацій, перешкоджають арештам та вивезенню населення. Загалом, йдеться про підривну діяльність, що тотожна саботажам і диверсіям у цивільному та військовому секторам. Також здійснюються цілі операції, реалізація яких вимагає плідної підготовки.
А останньою можливою фазою руху опору є відкрите повстання. До нього долучаються всі представники з метою пришвидшити кінець противника. Ганс фон Дах описує якою може бути участь кожного бійця і на яких позиціях той стоятиме.
Останній розділ стосується діяльности окупантів під час придушення спротиву. Описано дії окупаційної влади та протидію незгідних. Захопивши територію, ворог неодмінно почне боротьбу з партизанами, буде намагатись убезпечити шляхи сполучення. Якщо узагальнити, то всіма силами спробує недопустити розвиток малої війни, ставлячи мету подолати її на початковому етапі формування.
За умови вже організованої малої війни окупанти чинитимуть тиск на населення. Переслідування можуть зазнати всі підозрілі, а обшуки, допити стосуватимуться навіть не причетних до опору. Проти військових формацій будуть здійснюватись зачистки, окремі операції окупаційних військ. Цивільне населення чекає життя, яке контролюватимуть різними способами: вуличні перевірки, пошукові операції, прочісування житлових блоків, обшуки будинків.
Лише взаємодія всіх формацій війни допоможе звільнитися з-під окупації і прикінцево, перемогти у не менш складно організованій малій війні.
Аналіз структури
«Тотальний опір…» – не одинична праця майора Ганса фон Даха, а частина його 8-томника, присвяченого основам техніки загальновійськового бою. Роботу видала Швейцарська спілка унтер-офіцерів в 1954 р. Нині українське видавництво «Астролябія» працює над перекладом цього твору, видало кілька частин – із другою ми й ознайомились.
Праця складається із двох змістовних розділів «Структура цивільного руху опору і бойові дії» та «Дії окупаційної влади під час придушення операцій малої війни». У першому є три підрозділи, в яких описано основи й організацію руху опору, тактики останнього та окупаційної влади.
Другий розділ теж містить три підрозділи, що стосуються боротьби з партизанами, цивільним руху опору і подоланням повстань.
Завершується робота додатками – в них розрахунок кількости вибухівки  та інформація щодо імпровізованих вибухових пристроїв.
Висновки
Вважаємо, цінність розглянутої праці полягає у її практичному змісті – ми отримуємо настанови, конкретні плани дій, як поводитися за різних умов окупаційного режиму. Нашу увагу як читачів фокусують «загальні зауваги» від автора. Він подає їх на початку кожного підрозділу, так, є можливість зрозуміти коротко про що йтиметься, а згодом дізнатися про подальші кроки. Автор не зважає лише на одну формацію партизанської війни, а і на військових, і цивільних, участь яких у подібній війні майже рівнозначна.
Ганс фон Дах періодично проводить паралелі з минулим, наприклад, коли йшлося про систему окупаційної влади, були спроби знайти її історичні відповідники.
Не можемо й оминути візуальну складову праці – фотографії, велика кількість схематичних зображень, таблиць, ознайомлення з якими може придатися для дійсної практики.
Перед повномасштабним вторгненням 2022 р. популярним було гасло «Не панікуючи, готуйся!» – у той час праця саме й потрапила нам до рук. Як тоді, так і зараз, переконані, що ця робота є актуальною для українців у новітній російсько-українській війні, особливо вартісною вона є для тих, хто перебуває на тимчасово окупованій території. «Тотальний опір…» промовисто підводить нас до того, що війна стосується кожного.