Значення комфортного взуття для військовослужбовців, що відповідає умовам несення служби, складно переоцінити. Яскравим прикладом цього є регулярні зміни серед зразків взуття військовослужбовців Збройних сил України в сучасності [11, c. 226]. Тим не менш, Українське Військо не є винятком у контексті стандартизації взуття солдат. Так, схожа картина відбувалась стосовно збройних сил інших держав ХХ-ХХІ ст., зокрема Сухопутних військ Третього Райху. Загальними детермінатами появи специфічних видів взуття для солдат є: 1) стійкість до зношування; 2) дешевизна у виготовленні; 3) комфорт при носінні.

Найбільш поширеними видами взуття військовослужбовців Нового та Новітнього часу залишаються чоботи та черевики. Основна різниця поміж ними полягає у висоти халяви (крага, берця). У випадку з чоботами, їх поширення серед європейських армій визначилось виготовленням із м’якої шкіри або комбінованих матеріалів  (повсть, гума, замша), а також можливістю носіння при їзді верхи. Черевики натомість вирізняються більшою дешевизною, за рахунок нижчого крага (15-20 см загалом проти 29-50 см).

Говорячи про Збройні сили Третього Райху, не можна оминути теми взуття військовослужбовців. Образ солдата, якого при ходьбі видає характерне цокання маршових чобіт став штампом антинімецької пропаганди у ході та після Світової війни. Тим не менш, незважаючи на очевидну затребуваність для армії у ході конфлікту, популяризацію після війни завдяки художнім фільмам та середовищу історичних реконструкторів, тема взуття Збройних сил Третього Райху залишається позбавленою уваги дослідників як в Україні, так і поза її межами. Особливо чітко цей контраст помітний при зрівнянні з пластом літератури, присвяченої головним уборам, однострою та розвантажувальним системам [15, p. 44-67; 16, p. 10-224; 17, p. 12-222; 19, p. 8-125; 20, p. 17-33; 67-76; 126-137; 174-185; 225-223; 22, s. 27-68].

Причиною цього є утилітарний характер взуття та відсутність очевидних якісних нововведень, порівняно з іншими елементами озброєння. Певними винятками із наявного корпусу бібліографії є окремі тематичні розділи у науково-популярних виданнях з теми уніформології Вермахту та Ваффен‑СС. Українські дослідники торкаються теми взуття насамперед у контексті історії моди [9, c. 3-80], етнологічних штудій [3, c. 68-76; 4, c. 1068; 8, c. 111; 114] та озброєння збройних сил сучасності [10, c. 132-133]. Тим не менш, на загальний образ німецького солдата у візії пересічної людини це мало впливає. У підсумку, боєць Вермахту або СС-манн, з часу відмови Німеччини від положень Версальського договору у 1934 р. і аж до капітуляції у Другій світовій війні, як правило, крокуватиме у маршових чоботах моделі зразка 1936 р., підбитих цвяхами з шести- або п’ятикутними голівками [22, s. 69-71; 74].

Очевидно, цей масовий образ не відповідає реальності. Армійське взуття, що виготовлялось у Третьому Райху, постійно спрощувалось відповідно до мобілізації промисловості держави в умовах збройного протистояння. Водночас, змінювалась форма, покрій та матеріал чобіт та черевиків, відповідно до землі, на яку ставала нога німецького солдата [15, p. 67]. Дотичне підтвердження цій тезі можна знайти при розгляді взуття, яке належало військовослужбовцям Третього Райху з фондів Львівського історичного музею. Так само, з огляду на внесення цих предметів до системи обліку надходжень Музею протягом 1986-1993 р., їх атрибуція потребує уточнення.

Загалом, у фондовій групі «Шкіра-Ріг» представлені 3 пари чобіт військовослужбовців, атрибутовані нашими попередниками як взуття німецьких солдат доби Другої світової війни. Умовно, їх можна поділити на дві групи, серед яких:

• взуття, призначене для постійного носіння у теплі пори року (весна-початок осені). До цієї групи належить комплект черевиків ШР-570;
• взуття, атрибутоване нами як чоботи для несення вахтової служби взимку моделі зразка 1941 р. До цієї групи належать музеалії ШР‑512 та ШР-513.

Об’єктом нашої розвідки є огляд особливостей конкретних типів німецького армійського взуття доби Другої Світової війни з фондової групи «Шкіра-Ріг». Предметом — атрибуція та введення в науковий обіг предметів, що робить нашу розвідку актуальною у контексті уніформології (огляду елементів озброєння). Відповідно, ми сконцентруємо виклад матеріалу в більшій мірі на конструктивних особливостях чобіт та черевиків із фондової групи «Шкіра-Ріг» та в деяких випадках – клейм виробників на взутті.

Почнімо огляд з моделей першої групи. Умови, за яких пара черевиків ШР-570 надійшла до Музею, є чітко документованими. Запис у Книзі надходжень предметів ЛІМу [7, арк. 59] містить покликання на Акт надходження предмету від 31 серпня 1993 р. За документом [1, арк. 75], ШР-570 було куплено у ході роботи Фондо-закупівельної комісії під головуванням наукового співробітника Музею Т. Петрів у громадянина України С. Білого за 85 тис. карбованців (Прим. авт.: бл. 1 грн. за курсом 1996 р. та бл. 50 грн. відповідно до 2023 р.). Ту ж дату містить Протокол № 14 засідання Заключно-експетрної комісії при ЛІМі, який одобрив рішення закупівлі предмету [1, арк. 76].

Тим не менш, судячи з датування Договору купівлі-продажу предмету, укладеного поміж колишнім власником черевиків та тодішнім директором Музею, Б. Чайковським, попереднє рішення про купівлю предмету та його ціну було прийняте ще 23 липня того ж року [1, арк. 77].

Конструктивно, ШР-570 представляє собою пару черевиків коричневого кольору (Рис. 1). Принагідно зауважимо, що покрій предмету схожий до моделей взуття, що знаходились на озброєнні армії Британської імперії [14, p. 15; 43; 55; 63; 13, p. 63; 90-91; 142]. Загальна довжина кожного черевика – 35 см, висота – бл. 39 см. Розмір взуття – 41-й. Основна підкладка кожного чобота зшита із 5 сегментів (1 – носок, 1 – союзка,  1 – підблочник, 1 – задинка, 1 – задній ремінь) гладкої коров’ячої шкіри. Носок, підблочник, задинка та задній ремінь прошиті подвійним швом зеленими бавовняними нитками.  На кожному надблочнику чобота розміщено по 6 латунних кілець, призначених для шнурування взуття. Самі чоботи позбавлені шнурків та, з огляду на відсутність уточнень у документації Музею, могли бути закуплені без них.

Підошва кожного черевика виготовлена в основі з дерев’яної дошки, приклеєної та пришитої до основної підкладки. Висота підошви складає бл. 0,7 см., а сама вона пофарбована у темно-коричневий колір ззовні. Нижня її частина прошита одинарним машинним швом, білою бавовняною ниткою діаметром бл. 0,1 см.

На нижній частині кожного черевика (Рис. 2, а), від жорсткого підноска до каблука не включно, розміщено по 7 зчетверених шипів з нікельованої сталі. Кожен шип кріпиться до підошви за допомогою двох цвяхів. Голівки шипів представляють собою чотирикутну піраміду та частково стерлись від експлуатації. Основа шипів представляє собою гладку сталеву пластину на кожній з яких вибите клеймо «R». Принагідно зауважимо, що маркування кожного шипа є характерним не для німецького військового взуття, а для черевиків моделі зразка 1939/1940 рр., що використовувалось Збройними силами Британської імперії у ході Тихоокеанської кампанії Другої світової війни [13, p. 109].

Нижня частина каблука підбита підковою за допомогою восьми цвяхів з гладкими голівками. Сама підкова покриває зовнішню сторону каблука та має форму піраміди із заокругленим на підошві черевика кінцем.

Правий черевик з комплекту ШР-570 містить ще одне нехарактерне для німецького військового взуття клеймо. На верхній частині підблочника, на відстані бл. 3 см. від шнурівки, розміщені у три ряди клейма: «D↑D» (верхній ряд) «BGS N 718» (другий ряд) «1945» (третій ряд) (Рис. 2, b).

Вкупі з клеймом на шипах взуття, перелічені маркування дозволяють стверджувати, що комплект черевиків ШР-570 не міг первинно належати службовцю Збройних сил Третього Райху. Так, клеймо на шипах можна перекласти як абревіацію до слова «R[oyal]» (англ. «королівський). Залежно від статусу конкретного полку у системі ідентифікацій Збройних сил Британської імперії, низці полків присвоювалось звання «Королівського» [12, p. 41-47]. У такому випадку шефом полку був тодішній британський монарх, Георг VI (1936-1952). Клейма на підблочнику вказують на виготовлення взуття у підпорядкуванні Міністерства оборони «D[epartment of] ↑ D[efence]». Лігатура «BGS» у другому ряді представляє собою скорочення від вислову «Boots, General Service» (англ. «чоботи для несення загальної служби»). Продовження напису у другому ряді не піддається ідентифікації.

На основі порівняльного розгляду ШР‑570 із іншими типами взуття Збройних сил Британії та домініонів, можемо припускати, що напис «N 718» вказує номер партії, серед якої була виготовлена пара черевиків. Напис у третьому ряді представляє собою відповідно рік виготовлення предмету. На основі перелічених ознак та специфічних матеріалів виготовлення (шкіри коричневого кольору та шипів специфічної форми), ШР‑570 можна атрибутувати як черевики моделі зразка 1939/1940 р., які застосовувались Збройними силами Британської імперії на Тихоокеанському театрі бойових дій [13, p. 109].

При цьому, у Книзі надходжень предметів, Інвентарній книзі фондової групи «Шкіра-Ріг» та документації, що стосується закупівлі предмету, комплект ШР‑570 вказаний як «черевики військові, чоловічі, виготовлені в Німеччині в 1945 р.» (Прим. авт.: орфографія збережена) [1, арк. 75-76; 5, арк. 94; 7, арк. 59]. Припускаємо, що ці записи були зроблені на основі слів попереднього власника предмету, С. Білого, або ж здубльовані на основі початкової ідентифікації предмету. Причиною цьому слугує повторення опису ШР-570 починаючи з Договору купівлі-продажу предмету від 23 липня 1993 р. [1, арк. 77]

Предмети другої групи, комплекти ШР-512 та ШР-513, представлені конструктивно схожими парами чобіт для несення вахтової служби взимку моделі зразка 1941 р. Обидва предмети у Книзі надходжень Музею зазначені як такі, що надійшли «зі старих фондів» [6, арк. 35]. Варто зазначити, що однотипний запис у Книзі надходжень ЛІМу звично вноситься при початковій наявності музеалій серед фондів інституцій, які були структурно об’єднані у Львівський державний музей у 1940 р. Серед них – Історичний музей міста Львова, Національного музею ім. короля Яна ІІІ, Музею ім. Князів Любомирських. Однозначно можна стверджувати, що запис у Книзі надходжень, за такою аналогією, є невірним, оскільки ШР-512 та ШР-513 могли надійти в ЛІМ лише після 1945 р.

Обидві пари чобіт представляють собою боти виготовлені із грубої повсті та шкіри, що одягались поверх основного стройового взуття. Потреба у їх виготовленні постала зі стабілізацією Східного фронту після невдачі операції «Тайфун» у січні 1942 р. Відповідно, в умовах суворої східноєвропейської зими [21, p. 78], перед фірмами-виробниками солдатського взуття у Третьому Райху постала необхідність забезпечення вартових теплим взуттям.

Тим не менш, наприкінці 1941 р. була розроблена стандартизована модель вахтових чобіт [15, p. 67; 19, p. 55; 20, p. 203; 22, s. 80]. Вони представляли собою масивні боти висотою бл. 80 см., зшиті із двох шматків грубої повсті (Рис. 3, а, b). Останні скріплюються поміж собою двома шкіряними ременями із пряжкою. Халяви чобіт мають діаметр бл. 25-27 см.

На носку із зовнішньої сторони розміщувався шматок гладкої шкіри довжиною бл. 15 см, прошитий трійним швом. Вздовж усього ранту, боти покривала смуга шкіри висотою бл. 4-5 см. Підошва вахтових чобіт виготовлялась в основі із дерев’яної дошки висотою 2,5 см. Нижня частина підошви покривалась чорною гумою.

Вахтові боти  ШР-512 повторюють описану вище конструкцію. Характерною їх особливістю є клеймо, нанесене виробником. Так, на правому чоботі, у верхній частині крага, пришита біла сукняна вставка. На ній, у чотири рядки, міститься напис, виконаний синім чорнилом по трафарету (Рис. 4): «P[нерозбірливо] M[нерозбірливо]n-Fabrik 1941» (перший ряд) «Fa[нерозбірливо]d Fu[нерозбірливо]e 33» (другий ряд) «Abt.[eilung?] Beh[нерозбірливо]» (третій ряд) «PEGAH» (четвертий ряд). Переважна частина нанесених написів не піддаються перекладу.

На основі цих написів можна стверджувати, що ШР-512 були виготовлені у 1941 р. на силами компанії PEGAH (Південний Тіроль, суч. Австрія), яка спеціалізувалась на виготовленні спортивного взуття. Напис на третьому рядку може вказувати на замовлення конкретного полку однієї із десятків дивізій Вермахту, що в той час воювали із СРСР. Тим не менш, нам це припущення видається сумнівним. Викликає питання і число «33». Можна однозначно стверджувати, що воно не означає розмір взуття, адже такої номенклатури не містили тодішні німецькі таблиці маркування. Цілком можливо, це число позначає номер будинку на вулиці певного міста Райху, на якій містилась фірма-виробник. Тим не менш, переважна частина напису, що дозволив би більш точно атрибутувати походження предмету, вицвіла.

Нижня частина підошви чобіт комплекту ШР-512, двосекційна (Рис. 5, а). Так, поверх гуми, передня частина підошви чобіт покрита азбестом. Останній підбитий до правого чобота за допомогою 98 цвяхів з круглими голівками діаметром бл. 0,2 см, розташованих у 2 (місцями 3) ряди, а також 25 цвяхами з діаметром голівки бл. 1 см., розташованих у 2 ряди вздовж центральної частини кожного чобота. Шматок азбесту на каблуці підбитий близько 30 цвяхами з діаметром голівки бл. 0,2 см. та порваний по лівому боці. Передня частина підошви на лівому чоботі кріпиться до дерев’яної основи завдяки 53 цвяхам з голівками круглої форми, діаметром бл. 0,7 см.

Комплект вахтових чоботів ШР-513 схожий за виглядом до ШР-512. Передня частина підошви кожного чобота (Рис. 5, b) кріпиться до дерев’яної основи завдяки 47 цвяхам з голівками круглої форми, діаметром бл. 0,3 см та 103 цвяхам з голівками бл. 0,2 мм. Клейма фірми-виробника відсутні на ШР-513 відсутні.

Таким чином, оглянувши взуття Збройних сил Третього Райху з фондів ЛІМ, можна стверджувати, що досліджувані нами предмети є достойним надбанням для будь-якого історичного музею. Ознайомлення із ними дозволяє сформувати певне уявлення про специфіку озброєння німецьких солдат періоду у ході бойових дій на Східному фронті Другої світової війни. Незважаючи на превалювання серед корпусу німецького взуття специфічного типу чобіт, призначених для вахтової служби, останні можуть слугувати експонатом у ході виставок, присвячених цьому періоду.

Винятком серед вахтових чобіт моделі зразка 1941 р. зі шкіри та повсті, є комплект черевиків ШР-570. На основі повторної атрибуції музеалії, можна стверджувати, що вказаний комплект черевиків не має стосунку до озброєння німецького війська періоду Другої світової війни. На основі характерних маркувань та конструктивних особливостей, ШР-570 було атрибутовано нами як комплект черевиків моделі зразка 1939/1940 р. для Збройних сил Британської імперії, що дислокувались на Тихоокеанському ТВД. Тим не менш, відсутність стосунку до власне німецького однострою періоду не зменшує цінності ШР-570 як історичного надбання та прикладної ілюстрації військового взуття Другої Світової війни.

Джерела та література

1. Акти прийому-здачі за 1993 рік (поч. 26.01.93; кін. 16.12.93). // Архів ЛІМу.
2. Акти прийому-здачі експонатів за 2013 рік (поч. 02.04.13; кін. 28.11.13). Архів ЛІМу.
3. Бех М. В. Традиційний одяг околичної шляхти Північно-Східної Житомирщини кінця ХІХ – початку ХХ століття (за матеріалами села Бехи Коростенського району Житомирської області). Народна творчість та етнологія / Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Київ, 2016,Вип. 6. С. 68-76.
4. Іваневич Л. А. Традиційне вбрання українців  Західного Поділля: особливості класифікації. Народознавчі зошити / Інститут народознавства НАН України. Львів, 2014, Вип. 5 (114). С. 1062-1072.
5. Інвентарна книга фондової групи «Шкіра-Ріг», Т. І. // Архів ЛІМу.
6. Книга вступу експонатів в ЛІМ. // Архів ЛІМу. Т. VIIІ (почато: 16.ХІІ.85 р. з № 19723; закінчено: 07.ІІ.89 р. по № 23957/1—4).
7. Книга вступу експонатів в ЛІМ. // Архів ЛІМу. Т. Х (почато: 26.V.92 р. з № 28177; закінчено: 05.V.96 по № 30350).
8. Коцан В. В. Традиційний народний одяг великобичківських гуцулів ХІХ – першої половини ХХ століть. Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія» / Ужгородський національний університет. Ужгород, 2013, Вип. 2 (31). С. 105-118.
9. Чертенко Л. П., Каменець С. Є. Конспект лекцій з розділу «Історія розвитку взуття» (Частина 1). Київ, 2010.
10. Юрова Т. М. Головні убори і взуття та їх роль для військовослужбовців Армії Оборони Ізраїлю в умовах бойових дій ХХІ ст. Гілея: науковий вісник / Київ, 2016, Вип. 111. С. 128-134.
11. Юрова Т. М. Зміни в обмундируванні Збройних Сил України в ході проведення Антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил. Військово-науковий вісник / Акад. сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного. Львів, 2020, Вип. 34. С. 224‑238.
12. Brayley M. J., Chappel M. The British Army 1939-1945 (2). Middle East & Mediterranean. Oxford, 2002.
13. Brayley M. J., Ingram M. Khaki Drill and Jungle Green. British tropical uniforms in colour photographs. Marlborough, 2000.
14. Brayley M. J., Ingram M. World War II Tommy. British War uniforms European Theatre 1939-45 in colour photograps. Marlborough, 1998.
15. Cardona R. R., Sа́nchez A. G. German Army Uniforms. Heer, 1933-1945. Madrid, 2002.
16. Davis B. L. German Army Uniforms and Insignia. Leicester, 1998.
17. Davis B. L., Turner P. German Uniforms of the Third Reich 1933-1945, in Colour. Poole, 1980.
18. Jeffreys A., Lyles K., Vanelle J. British Infantryman in the Far East 1939-1945. Oxford, 2003.
19. Krawcyk W. German Army Uniforms of World War II in colour photographs. Osceola, 1996.
20. Nigel T. The German Army in World War II, Oxford, 2002.
21. Pimlott J. Wehrmacht. The illustrated history of the German Army in WWII. London, 1997.
22. Sа́lz A. Der Infanterist des Deutschen Heeres. Uniform und Ausrüstung 1933-1945. Madrid, 2008.