Військове протистояння 1904-1905 рр. між російською та Японською імперіями вчергове показало слабкість першої держави. Передумовами війни стала китайсько-японська війна 1894-1895 рр., яка завершилась не на користь Китаю. За умовами Сімоносекського договору, країна повинна віддати Тайвань, Ляодунський півострів, де розташовувався Порт-Артур (південно-західна частина Маньчжурії) Японії. Відповідно, це не сподобалось росії, яка мала наміри продовжити Транссибірську магістраль через Маньчжурію і до Владивостоку. Китай просить допомоги росії, Німеччини та Франції. Японія під їхнім тиском, змушена піти на поступки. Ляодун було повернено в обмін на виплату компенсацій. Таким чином, росія поширює свої впливи на півострові, зокрема на важливі порти: Порт-Артур і Дальне, які не замерзали у зимову пору. В період із 1902-1903 рр. ведуться переговори із Маньчжурією про виведення звідти російських військ. Обіцянку, звісно, не було виконано. У 1903 р. росія уклала договір із Кореєю про вирубку лісів. Під виглядом лісорубів туди відправляли російських військових, які будували військову базу. Перед Японією, російське представництво відповідало: «їх там немає». Уряд країни сходу сонця, розумів, що з москалями домовлятися нема сенсу, тому перші розпочали конфлікт, атакувавши російський флот у Порт-Артурі 27 січня 1904 р. Впродовж перших місяців було знищено російський флот, тим самим Японія здобула перевагу на морі. У грудні 1904 р. росіяни здали Порт-Артур та Дальній. Портсмутський договір 1905 р. підсумував військову кампанію на користь малої Японії і спричинив першу російську революцію.

Дана тема – російсько-японської війни, ще досі залишається суперечливою і розцінюється російськими істориками як “ганебна” сторінка росії, адже як така величезна імперія могла програти значно меншій за розмірами Японії. Події війни були романтизовані пропагандистами обох сторін, як у літературі, так і мистецтві.

У представлених нижче російських карикатурах, в основному перевагу має сюжет, як великий росіянин воює проти маленьких японців.

Не обійшлось і без американців. На зображеній нижче карикатурі прирівняно атаку на Порт-Артур до атаки на гроші американців, які нібито підштовхували Японію на війну. Цьому є спростування, адже насправді уряд ввів більший внутрішній податок на потреби армії.

Щодо японської сторони, то вона активно висміює московитів як слабкодуху та технічно відсталу армію. Такими є гравюри Кобаясі Кійочіка (Kobayashi Kiyochika), який представляє японську візуальну пропаганду часів російсько-японської війни.

Спочатку художник укійо-е (ukiyo-e) спеціалізувався на пейзажах. Згодом Кобаясі Кійочіка (Kobayashi Kiyochika) (1847-1915) розпочав кар’єру політичного та військового карикатуриста для сатиричної газети “Марумару Чінбун” (“Marumaru Chinbun”). Часто потрапляючи в судові процеси через свою антиурядову позицію, його перехід до пропаганди став викликом. Коли війна закінчилася, він продовжує писати пейзажі – дорогоцінні свідчення розквітаючої Японії.

Ці гравюри мали на меті продемонструвати японському народу, та усьому світу, перевагу армії та імператорського режиму над російськими військами. Солдати Миколи ІІ висміюються, підкреслюється їхня військова слабкість, викривається їхнє марнославство і боягузтво. Все це робилося для того, щоб збільшити підтримку серед населення військових дій та японського націоналізму.

Російсько-японська війна також ознаменувала поступовий занепад класичного пропагандистського мистецтва у Японії.

Окрім двох сторін, між якими було протистояння, у пропаганді взяли участь і західноєвропейські країни, такі як Франція, Велика Британія,Німеччина, а також Сполучені Штати Америки. Тут російську імперію зображають у вигляді ведмедя, який можна побачити і в матеріалі часів Першої світової війни, а й навіть сучасної російсько-української війни.

Таким чином, на основі візуальних джерел, повноцінно можна відтворити як кожна із воюючих сторін, а також світові країни відреагували на збройний конфлікт на Далекому Сході. Для росіян це мала бути “маленька переможна війна”, для того щоб відвернути увагу населення від тяжкого соціального становища в державі. Японська імперія сприйняла напад, як боротьбу за власні інтереси, передусім. Світ, судячи із карикатур підтримував Японію, проте при підписанні мирного договору президент США Теодор Рузвельт спонукав країну піти на якнайменші територіальні та фінансові втрати для царської імперії: росія позбавилась Сахаліну, проте не виплачувала жодних контрибуцій.

Список використаної літератури

1. Diana Shendrikova, “The Russo-Japanese War in Russian and Japanese Public Opinion and Historical Research,” Mediterranean Journal of Social Sciences (Italy: Sapienza University of Rome, 2012), Vol. 3, 57-58. 
2. Philip Streich, and Jack S. Levy, “Information, Commitment, and the Russo- Japanese War of 1904–1905,” Foreign Policy Analysis, 2016, Vol. 12, 499-500. 
3. “”Желтолицые черти” проти козаків. Плакати часів російсько-японської війни,” Історична правда, 10 лютого 2011.
4. Clémence Leleu, “Propaganda from the Russo-Japanese War,” Pen, October 27, 2020.
5. Сергій Пивоваров, “118 років тому в росії хотіли відволікти народ і підняти престиж влади «маленькою переможною війною» з Японією. Усе закінчилося поразкою та революцією, а вислів став мемом — історія в архівних фото,” Бабель, 1 квітня 2022.