Нескладно повірити, що у Ромейській імперії хрест мав істотне символічне значення, пов’язане насамперед із величчю християнства та тріумфальним статусом базилевсів. Хрест, це звісно, не меч і навіть не спис, якими можна надавати ворогу лящів. Однак довгий час у ромейській іконографії саме він був символом імператорської Вікторії, будучи розміщеним на монетах, статуях та мозаїках, уособлюючи державні образи влади.

Історія зображення хреста як знаряддя перемоги на римських офіційних пам’ятниках та монетах тісно пов’язана з відомою легендою про появу образу імператору Констянтину І перед битвою на Мульвійському мості 312 р. Вже з IV ст. на монетах почали з’являтись християнські символи, які вказували на перемогу: варіації монограм імені Христа та лабаруми. Ці символи, які звично розміщались на реверсах монет, повторювали символізм діянь Констянтина по нанесенні схожих знаків на щити своїх комітатів.

З плином часу хрест став набирати більшу популярність, ставши знаменом тріумфу, який декларував «переможність» імператорів-християн. Вперше своє оновлене значення хрест отримав на солідах доби правління Феодосія ІІ (408-450), де фігура Вікторії-Перемоги зображувалась із власне хрестом. У цьому випадку ми можемо спостерігати образ язичницького божества (який ще не до кінця перетворився в ангела), що втілював імператорську доблесть – virtus. І хоча на монетах Феодосія ІІ Вікторія частіше попирає ворогів або тримає в руках державу, перші кроки в бік утвердження хреста та пов’язаних з ним символів вже були здійснені.

Хрест як основна прикраса на монетних реверсах проіснував у візантійській іконографії з V по VIII ст. включно, залишившись у подальшому символом імператорських перемог. Зображення хреста на монетах регулярно супроводжувалось написами на зразок «Victoria»  та грецьким замінником «ἐν τούτῳ νίκα». Бували випадки, що на реверсах Богиня тримала хрест – у такому разі, необхідність у підписах зображеного відпадала. В інших випадках – сама форма хреста вказувала на прихований у ньому символізм.

Після Феодосія ІІ протягом другої половини V – першої третини VI ст. тип зображень «Вікторія з хрестом» залишався домінуючим серед сюжетів доби. Єдине, що Вікторія «перетворилась» на ангела, змінивши позу та одежу. Цілком можливо, що метаморфози реверсу відбулись на час правління Юстина І (518-527) на хвилі «уніфікації» символів іконографії Константинополя з Римом. Із цього часу образ Вікторії поступово відходить на задній план, змінюючись ангелами.

Наступне оновлення нумізматичної іконографії прийшлось на час правління Тиберія ІІ Констянтина (578-582). Даний правитель, у межах так званого «Renovatio Constantini» стверджував неминучу перемогу Константинополя у черговій війні із Сасанідами, яка розгорнулась із 572 р. Шкода, однак, що базилевс до перемоги у конфлікті не дожив. Тим не менш, на черговій своїй монеті базилевс розмістив «східчастий» хрест в супроводі легенди «Victoria Tiberii Aug[usti]»  та «Victoria Avg[ustorum]». Цей «східчастий» хрест низка дослідників пов’язує із Голгофським хрестом Феодосія ІІ «із золота, цілком інкрустованого дорогоцінним камінням». Однак немала частина вчених важає, що втіленням такого хреста є сам Хрест Констянтина, який той побачив перед битвою на Мульвійському мості. Його ж образ вінчав Колону Констянтина у столиці Імперії.

Протягом наступного століття шанування хреста змінювалось від імператора до імператора, то доповнюючи існуючі образи влади, то переплітаючись із новими владними символами. Новий сплеск розміщення хреста як символа перемоги прийшовся на правління Іраклія (610-641) та пов’язаний з війною, котру той провадив супроти шахіншаха Хосрова ІІ (591-628).

Попри те, що даний конфлікт протягом довгого часу був невдалим для ромеїв, а Животворний Хрест був захоплений персами в Єрусалимі, Іраклій протягом семи років зумів повернути ситуацію на свою користь. Переможні походи імператора зрештою прийняли характер священної боротьби за повернення Хреста й торжество християнства, через що образ Животворного Хреста регулярно карбувався на монетах як Іраклія, так і його спадкоємців з династії.

«Східчастий» же Голгофський хрест став покидати соліди Імперії вже за Лева ІІІ Ісавра (717-740), однак не зник зовсім з візантійських монет. Близько 720 р. Лев відновив масове карбування срібного міліарісія, вберігши на ній зображення «східчастого» хреста з новою легендою «Ihsus Xpistus nica» – майже буквальною цитатою формули Констянтина І.

Такий ось вам урок. Тому, як побачите на ромейській монеті дивний хрест зі східцями або крилату фігуру з хрестом у руках – будьте певні, що це знаряддя імператорської перемоги. А якщо хрест тримає в руках сам базилевс, який сидить на троні, або, не дай Боже, правитель взагалі стоїть при цьому – тоді тим паче.

Список літератури:

1. Bayet С. Byzantine art. N.-Y. 2009.
2. Clark V. Constantine the Great: the coin speak. Murfreesboro, 2009.